Починаючи війну з СРСР, німецьке керівництво сподівалося, що країна опиниться в політичній ізоляції, без допомоги інших держав. Проте вже в липні Радянський Союз і Великобританія стали союзниками, а в жовтні Сполучені Штати прийняли рішення про постачання воюючою антигітлерівської стороні – продовольства, озброєння та стратегічних матеріалів. Доставляти вантаж зобов’язалися англійські військові, які вже в серпні 1941 року сформували і відправили до Астрахані перший арктичний охороняється караван.
Коли і ким було прийнято рішення про постачання озброєння, боєприпасів та продовольства в СРСР: PQ і QP
Арктичні конвої доставили в СРСР близько половини всієї допомоги по ленд-лізу./Фото: s00.com
Перші морські конвої були організовані іспанцями – в 16 столітті вони вивозили через Атлантику перуанська і мексиканське золото з сріблом, і їх галеони нерідко піддавалися нападу англійських корсарів. Через півстоліття подібний досвід використовували британці, які підписали 12 липня 1941 року з СРСР угоду про спільні дії у війні проти Німеччини. Поштовхом до появи цього документа стала виголошена 22 червня з англійської радіо промова Вінстона Черчілля, в якій він обіцяв надавати Росії і російському народу всіляку підтримку.
У липні ж після підписання угоди з Великобританією відбулася зустріч Сталіна з довіреною особою американського президента Гаррі Гопкинсом. Рузвельт доручив йому з’ясувати, яка допомога потрібна російським і чи існують у радянського лідера рішучість здобути перемогу у війні. Зустріч розтягнулася на два дні, після чого Гопкінс повернувся в Америку з докладним звітом про поїздку і розмові з вождем. Отримана інформація вразила Рузвельта і переконала його прийняти остаточне рішення про постачання продовольства, зброї і військових матеріалів в СРСР. Першого жовтня країнами був підписаний відповідний протокол, а 28 числа цього ж місяця нового союзника США включили в список країн, для яких діяв закон про ленд-ліз.
Крижаний пекло, або з чим довелося зіткнутися конвоїрам, доставляючи стратегічний вантаж в СРСР?
Британський легкий крейсер «Кенія» в арктичних водах. /Фото: x-true.info
Поки політики вирішували питання про постачання на офіційному рівні, в Ісландії 21 серпня 1941 року був сформований та відправлений в пункт призначення – Архангельськ – перший морський конвой під кодовою назвою «Дервіш». Наступні конвої в Архангельськ і Мурманськ отримали абревіатуру PQ, утворену від імені англійського офіцера Peter Quelyn (Пітер Квилин), який займався організаційною роботою; судна, що йдуть з СРСР з вантажем природних ресурсів в обмін, мали ідентифікатор QP.
Арктичний маршрут протяжністю 2 тис. миль був не тільки самим коротким (він обіймав 10-14 діб), але і самим небезпечним з усіх морських шляхів, якими користувалися для доставки вантажів. Втім, до настання 1942 року на ньому обходилося без втрат – і вантажні судна і військові кораблі супроводу завжди благополучно доходили до північних радянських портів. Ситуація загострилася взимку, коли німці зрозуміли важливість конвоїв і активізувалися в Атлантиці з метою перешкодити сполученню між союзниками.
У конвоях брало участь понад 1400 торговельних суден, які поставили по ленд-лізу військові вантажі в СРСР./Фото: thesun.co.uk
З тієї пори кожен конвой піддавався атаці противника: плаваючі міни, обстріл з кораблів, підводних човнів і повітря – знищували іноді до двох третин транспортних суден і кораблів ескорту. Крім масованих атак, на моряків обрушувався холод – уцілілі люди, яким вдавалося врятуватися на шлюпках з потопленого транспорту, просто замерзали, часто навіть не сподіваючись на допомогу. Всього за період з 1942 по 1945 рік Великобританія втратила 16 бойових кораблів і 85 торговельних суден, разом з якими втратили життя понад 3 000 англійських матросів.
Всього з серпня 1941 року по травень 1945 року було проведено 78 конвоїв.
Як німці організували боротьбу з «арктичними конвоями»?
Маршрути «Арктичних конвоїв»./Фото: img.giaoduc.net.vn
Хоча в 1941 році у німецького ВМФ були в норвезьких водах свої кораблі і підводні човни, використовувати їх проти конвоїв спочатку намірів не було – потрібно було занадто багато палива заради тривалого рейду з-за кількох кораблів. Однак збільшення кількості транспортних суден, періодичність поставок, а також ризик висадки десанту на захоплених землях змусило німців нарощувати сили в регіоні і почати атакувати англійські кораблі.
У січні 1942 року у союзників СРСР з’явилися перші жертви – німці знищили транспортне судно «Ціль» і есмінець «Мотабеле». У лютому Гітлер особисто віддав наказ активніше проводити антиконвойные операції, збільшивши для цього кількість підводних човнів, бомбардувальників і торпедних кораблів. Концентрація сил, зосереджених проти ескорту вантажних суден, у липні досягала практично апогею: 30 пікіруючих і 103 двомоторних бомбардувальника, 74 літаки дальньої розвідки, 15 гідропланів з торпедами, 42 двомоторних торпедоносця – всього 264 бойових літаків! Армада використовувалася для нападу на конвой PQ-17, в результаті якого з 34 судів вціліти вдалось тільки 11.
Трагедія перервала постачання на два місяця і змусила підсилити наступний конвой авіаносцем. Німці ж в цей час збільшили кількість літаків-торпедоносцев до 92, вирішивши одночасно використовувати 12 підводних човнів. Після нападу на конвой PQ-18, британці втратили 13 кораблів з 40. Висадка в листопаді 1942 року британсько-американського десанту в Північну Африку послабила німецькі антиконвойные сили, так як більшу частину бомбардувальників і торпедоносцев Німеччина перекинула в Середземномор’ї. Після цього їй вже ніколи не вдалося сконцентрувати в Арктиці міць, подібну до тієї, яка була зібрана влітку 1942 року.
Яке значення мали «арктичні конвої» в СРСР
Пам’ятник учасникам Північних конвоїв в Мурманську./Фото: upload.wikimedia.org
Наявність конвоїв в Арктиці призвело до зміни розстановки морських сил, змусивши Німеччину «розпорошити» як військово-повітряні, так і військово-морські підрозділи. Активність, яку виявили англійські есмінці біля берегів Норвегії, переконали Гітлера в бажанні Великобританії захопити Норвегію. Це, в сукупності з необхідністю не допустити доставку вантажів в Радянський Союз змусило німецького лідера наказати посилити норвезьку акваторію важкими надводними кораблями на чолі з лінкором «Тірпіц». Після цього лінкор, незважаючи на бойову міць, у військових операціях практично не брав участь, хоча спочатку планувався використовуватись, як і інші кораблі з літаками вермахту проти Балтійського флоту СРСР.
Адже в історії було аж 10 випадків, коли сама природа поклала кінець конфліктів.
Thanks!
Our editors are notified.