Зовнішня політика є однією із сфер відповідальності президента Зеленського, від якої йому не вдасться за звичкою віджартуватися і відморозитися. Більш того, перші міжнародні контакти яскраво демонструють те задоволення, яке цілком природно отримує професійний актор Володимир Олександрович від кожної чергової «хвилини слави» під час спілкування з відомими закордонними політиками. Складність лише в тому, що на дипломатичному фронті нового українського гаранта доведеться спиратися не тільки на професійних майстрів «Ліги сміху», але і користуватися послугами аматорів іскрометного гумору з Мзс.
Зеленський вже назвав Павла Клімкіна професійним дипломатом. Озвучена вчорашнім фронтменом «95 кварталу» похвала стала, мабуть, найціннішою в кар’єрі Клімкіна. Але душевних струн Павла потрібним чином не зачепила. «Я пропонував йому залишитися в команді, у нас дуже складна міжнародна ситуація. Але він вирішив піти в політику», ― щиро засмутився Володимир.
Раніше пропозицію приєднатися до «команді Зе» в Адміністрації президента отримала заступник міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль, яка вважала за краще залишитися на своїй посаді. А от посол України при НАТО Вадим Пристайко переїхати в крісло заступника голови президентської адміністрації погодився і за замовчуванням очолив дипломатичне напрямок роботи в канцелярії Зеленського.
Вибір цих кандидатур показовим не тільки в контексті оцінки зовнішньополітичних пріоритетів «нової» команди. Як зазначає «Деловая столица», «Зеленському, який не є дипломатом на відміну від Порошенка, в АП потрібен чоловік, який буде курирувати міжнародний напрямок і стежити за роботою МЗС. Звичайно, в цій ролі бачили Олену Зеркаль, яка повинна була стати «начальством» для міністра Пристайко. Але її відмову працювати з Богданом змусив шукати інші варіанти. Пристайко – лише доказ того, що кращих у Зеленського немає. Відповідно, хто тепер очолить міністерство, наскільки це буде людина з міжнародними зв’язками – питання відкрите на післявиборчий період. Поки ж там буде працювати Клімкін».
Зрозуміло також, що рекрутувати у шоу-бізнесі готових дипломатів було б проблематично, хоча Дипломатичну академію Мзс свого часу з відзнакою закінчила примадонна українського шароварного шансону Оксана Білозір. Але Зеленський або не знав про це, чи побоявся лобіювати настільки ризикована призначення. Хоча час до формування нової парламентської коаліції ще є. І хто знає, можливо, пропозиція Зеленського повернути на посаду глави Мзс Порошенко виявиться зовсім не жартом?
Але поки спостерігачі намагаються оцінити якість гумору нового президента у зовнішньополітичній сфері, залишається неясною перспектива перетрушування українського дипкорпусу у світлі приходу до влади майстрів повальної диджитализации і трансцендентального коворкінгу. Чи зуміє згуртований десятиліттями «вызвольнойи боротьба» колектив українського Мзс «стильно, модно і молодіжно» імплементуватися в командну роботу під керівництвом надзвичайно креативного лідера країни? Чи зможе визнаний геній перевтілення та імпровізацій стати справжнім авторитетом в українських дипломатичних колах? Або окопалися на Михайлівській професійні майстри багаторівневої зовнішньополітичної стратегії на основі інтригуючих флешмобів натягнутий на Зеленського гамівну сорочку і будуть маніпулювати гарантом? Українське суспільство поки що не знаходить відповіді на це питання.
Тим часом вже встиг відбутися скандал щодо ідентичності частини промови президента Зеленського на спільному брифінгу з президентом Європейської ради Дональдом Туском і виступу Петра Порошенка на з’їзді партії «Європейська солідарність». Прес-служба АП при цьому не знайшла нічого кращого, ніж повідомити, що працівники МЗС України, готували тези для брифінгу президента Володимира Зеленського і паралельно продовжували працювати на Петра Порошенка.
Шкідництво або елементарне нехлюйство? Очевидно, і те й інше. Спеціальне соціологічне дослідження ніхто, звичайно, не проводив, але активність багатьох українських дипломатів у соціальних мережах дає підстави підозрювати про наявність у їх лавах великого числа прихильників «армовиры». Для більшості з них Зеленський спочатку виглядав чужорідним і навіть ворожим елементом. Тим більше на тлі спеціально мусована в ході виборів чуток про можливий реванш.
Проте не так сталося, як гадалося». Перші тижні роботи нового президента показали, що співробітникам Мзс особливих причин для занепокоєння немає. Глибоко копати на дипломатичному напрямі Зеленський поки не хоче і не може. І причиною тому не тільки небажання змінювати або навіть коригувати зовнішньополітичний курс, але і відсутність необхідного кадрового ресурсу у власному оточенні.
Як повідомляють українські ЗМІ, багато свої зовнішньополітичні заяви Зеленський погоджував з Климкиным ще в рамках виборчої кампанії. Причому медіатором у цьому процесі виступав такий потужний «дипломат-соросенок», як Сергій Лещенко. Для того щоб Зеленський правильно пройшов своєрідну процедуру ініціації колоніального політика, до нього спочатку був представлений Олександр Данилюк, який становив правильний маршрут «команди Зе» по західних посольств і кредиторам. Вчорашнього артиста в експрес-режимі готували до участі в тусовці зі всякими Джаредами Кушнерами і Риками Перрі, прекрасно розуміючи, що зі своєю головною дипломатичної завданням – торгувати таблом – він впорається без проблем. А що робити далі – Зеленському розкажуть в потрібний час.
Тим не менше працювати в режимі невтручання і повного взаєморозуміння в Зеленського з Мзс навряд чи вийде. Українська реальність передбачає вічну конфліктність і конкуренцію у відносинах між Мзс та Адміністрацією президента. Ну а звести рахунки і поторгуватися за посади в умовах формальної перезавантаження «влади» українським дипломатам і бажаючим поповнити їх ряди велить якщо не особисто генетичний код нації, то природне для будь-якого українця бажання періодично оновлювати гардероб вишиванок.
Логіка стрімкого занурення в парламентську кампанію поки не дозволяє президентові зайнятися кадровими перестановками в Мзс: масштаб демократичності і прозорості завдання не той, так і рентабельність конкурсу на отримання депутатських мандатів вище буде. Але навіть якщо Зеленський поки не розуміє, наскільки драйвовою та молодіжної темою є ротація послів, про це чудово знає той же Пристайко. Хто буде запускати цей стартап поки неясно, але, думається, гідні знайдуться дуже скоро.
Очевидно, що діджіталізація всієї країни диктує необхідність максимального впровадження в ряди українських дипломатів різноманітних менеджерів з продажу, талановитих стендаперов, айтішників і просто необтяжених зайвим життєвим досвідом людей з «ліберальної» біографією. Але МЗС ― консервативна структура і захищена напрацьованими зв’язками з іноземними партнерами, що цінують принциповість і патріотизм перевірених майданами українських кадрів. Там не дуже будуть раді чергового набору глобалістів-приколістів з довідками про закінчення курсів стенографісток або фен-шую з Оксфорда і Кембриджа. І будуть чинити опір. Так що ще невідомо, чий флешмоб в підсумку виявиться видовищнішим і зможуть потенційні ставленики Зеленського істотно розбавити ряди професійних мзсівських патріотів.
На перший погляд, проблемні позиції на поверхні. Для Зеленського було б доцільно прибрати найбільш віддані кадри Порошенко, а також постаті, які викликають неоднозначне сприйняття в країнах перебування. Так, вже набив оскому розповідь про українське після США Валерія Чалого, активно вмешивавшемся в американську передвиборну кампанію, так і не знаходить свого логічного закінчення. Але цей випадок лише свідчить про реальному масштабі пропорцій, що склалися в українсько-американському стратегічному партнерстві«, де окремі українські персоналії вже взагалі не грають ніякої ролі. А ось з нетерпінням очікуване призначення нового американського посла в Києві, навпаки, може суттєво конкретизувати активність Зеленського на дипломатичному фронті, у тому числі і в кадрових питаннях.
До різких дій по перетрушування зовнішньополітичного відомства Зеленського міг би підштовхнути тільки відвертий саботаж з боку Мзс. Але, за винятком внутрішньої фронди в колах ультра-патріотичної частини апарату, чиє самолюбство зачепила вимушена заміна «пыхатого достойныка» Порошенко на комедіанта грайливою національності, особливої протидії очікувати немає жодних причин. Навіть про косметичних змін у зовнішньополітичному курсі «команда Зе» поки не думає. А якщо будуть інші вступні, ресурсів Мзс цілком вистачить щоб зімітувати активність на будь-який смак.
Звичайно, в світлі нових віянь не можна виключати декількох шоу з проведенням відкритих факинг-конкурсів за призначенням потрібних персонажів на окремі посади. Але поспішати з цим поки немає особливого сенсу, так як, якщо президенту вдасться утвердитися у владі, для цього буде ще час. А щоб не втрачати час, «команді Зе» можна подумати про механізми призначення в український дипкорпус талановитих іноземців з країн передової демократії. Зрештою, якщо Порошенко записав собі в актив медичну реформу, Зеленському теж не з руки ударяти обличчям в бруд.
Так що, судячи з усього, в основній своїй масі кадрові українські дипломати можуть і далі спати спокійно. Такий поворот подій ще в квітні передбачав представник України при Раді Європи ставленик Клімкіна Дмитро Кулеба, який сказав: «нікуди Не потрібно звалювати. Необхідно навчитися жити і перемагати у новій реальності, в якій ми опинилися. І пам’ятати, що Україна пройшла найбільші випробування і встояла. Все-таки Господь чомусь любить цю країну, незважаючи на наш іноді відвертий ідіотизм».
Що ж, прихід у владу Зеленського підтверджує, що головною рисою українського ідіотизму є не відвертість чи прихованість, а постійність. А оскільки дипломатія не любить різких рухів, креатив юристів-гумористів Зеленського, помножений на еволюційний досвід соціальної адаптивності дипломатів-революціонерів, допоможе українській зовнішній політиці в черговий раз показати клас, ознакою якого, як відомо, є стабільність. А поки для закріплення успіху Зеленський запропонував призначити Пристайко міністром закордонних справ…
Войцех Михальски
Thanks!
Our editors are notified.