Великі ігри США і РФ: як Україні не стати розмінною монетою

Великі ігри США і РФ: як Україні не стати розмінною монетою

Експерти оцінили, як співпраця США і РФ по Близькому Сходу може вплинути на їх політику щодо України

Після укладення історичної угоди з Іраном і заяв Обами про неоціненну допомогу Путіна в переговорах, а також на тлі пожвавлення американо-російських відносин деякі експерти та ЗМІ заговорили про те, що США “зливають” Україну Росії в обмін на Близький Схід.

Останнім часом можна констатувати, що відносини між Вашингтоном і Москвою трохи потеплішали.

Так, 14 липня буквально через кілька годин після підписання угоди між Іраном і “шісткою” міжнародних переговірників, в яку входять, зокрема, США і РФ Барак Обама в інтерв’ю газеті New York Times заявив про те, що домовитися з Тегераном вийшло завдяки Росії.

“Я буду чесний з вами. Я не був упевнений, враховуючи сильні розбіжності з Росією навколо українського питання, чи буде підтримка. Ми б не досягли цієї угоди, якби не готовність Росії підтримати нас та інших членів “шістки”, – сказав він.

Як відомо, Іран погодився заморозити на 15 років наукові розробки по переробці ядерного палива, а в подальшому — скоротити свою ядерну програму до обсягів, що не викликають побоювань створення ядерних боєголовок. Країни Заходу і ООН, в свою чергу, будуть поступово знімати з Ірану санкції, які почали вводити 13 років тому.

Крім того президент США повідомив, що кілька тижнів тому йому дзвонив його російський колега. “Я був натхнений тим, що Путін зателефонував мені пару тижнів тому і ініціював розмову про Сирії. Я думаю, вони розуміють, що режим Асада втрачає контроль над усе більшою частиною Сирії та перспективи повалення режиму сунітами-джихадистами не є неминучими, це стає все більшою загрозою кожен день. Це дає нам можливість почати серйозну розмову з ними”, – заявив Обама.

Також ряд ЗМІ вказують на те, що останнім часом почастішали дипломатичні контакти Вашингтона і Москви. Так, у травні держсекретар Джон Керрі провів у Сочі переговори з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим. Потім його прийняв президент Росії Володимир Путін. Слідом за держсекретарем Росію відвідала та його заступник Вікторія Нуланд. У Москві, як повідомлялося, вона з заступником закордонних справ РФ Григорієм Карасіним обговорювала українське питання.

Був “змова”, покаже час

Все це, а також той факт, що Вікторія Нуланд була присутня в залі Верховної Ради, коли голосувалося питання про направлення до Конституційного суду змін в Основний закон в частині децентралізації, які включають, у тому числі положення про особливий статус Донбасу, на думку ряду експертів, свідчить про те, що домовленості між США і РФ по Близькому Сходу могли відбитися і на політиці щодо України.

“Просто зіставлення фактів свідчить про потепління (відносин РФ і США, – ред.), причому навіть на публічному рівні. Розміну України, або хитра гра з боку Держдепу – тут ми можемо тільки гадати. Давайте подивимося до осені, якщо і далі будуть такі продавлювання конституційних змін (які вписуються в сценарій РФ, – ред.), то це буде свідчити про те, що “змова” відбувся”, – сказав Сегодня.иа експерт з міжнародних питань Геннадій Друзенко. Поки ж у нас немає всієї повноти інформації, зазначає голова центру “Третій сектор” Андрій Золотарьов.

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, у свою чергу заявив, що Україна не змінюється ні на Іран, ні на Сирію, це абсолютно інші розклади.

Іранська ціна для РФ і сирійський вузол

Як би те ні було, але факт залишається фактом, Росія зіграла ключову роль у вирішенні іранської проблеми.

“РФ приєдналася до позиції Заходу, що Іран повинен відмовитися від ядерних програм, а обладнання для можливого виробництва урану, плутонію та ін постачала як раз РФ. Фактично вона відмовилася від ринку збуту. Це серйозні поступки”, – пояснює Геннадій Друзенко.

“РФ – це одна з опорних точок, на які спирався іранський режим, і Росія може впливати на Іран. Не будемо забувати, що ембарго і санкції, які діють у відношенні Ірану, в чому перекривалися поставками російського озброєння. Очевидно, РФ використала свій вплив, щоб схилити Іран до компромісу”, – додає Андрій Золотарьов.

При цьому зняття санкцій призведе до подальшого здешевлення нафти, що також “вдарить” по РФ. Відповідно, як відзначають експерти, РФ не могла піти на такі поступки, не отримавши нічого натомість.

Однак Ігор Семиволос вважає, що мотивація у Москви була дещо інша. “Росія не могла вийти з переговорного процесу, оскільки це питання престижу для Путіна. Але ні в якому разі не питання зближення позицій (Москви і Вашингтона, – ред.). Росія не може взяти і вийти з переговорного процесу, в якому вона брала участь з 2012 року. Багато чого вже було зроблено. Росія не могла просто взяти і “грюкнути дверима”, – пояснив він Сегодня.иа. При цьому експерт додав, що похвала президента США на адресу його російського колеги – це всього лише дипломатія.

Також Ігор Семиволос не вірить, що Путін піде на здачу президента Сирії Башара Асада, зміни якого домагаються США. “Росія навряд чи піде на відмову від підтримки Ассада, навіщо вона тоді з 2012 тримає його у себе в кишені”. І обміняти його ні на що вона не зможе”, – сказав він.

Геннадій Друзенко, у свою чергу, зазначає, що мета політики США не Сирія, їх мета – ліквідація “Ісламської держави”. “У Вашингтона прямий інтерес – запланована заміна Асада на якихось нових лідерів, оскільки Асад не контролює ситуацію, втратив контроль над значною частиною території, на якій зараз панує головний біль Америки – “Ісламська держава”. Відповідно зміна режиму може бути за сприятливому для США сценарієм, коли вдасться Асада змінити на прийнятну кандидатуру, як для РФ, так і для США. І після цього тиснути на ісламістів. І є несприятливий варіант – це коли ісламісти перемагають”, – пояснив він.

Як раз “ИГИЛ”, як вважає Андрій Золотарьов, і може ще перемішати всі карти в сирійському питанні. “За Асаду абсолютно не враховують фактор “ИГИЛ”, яка набирає обертів і по суті перетворилося на таке квазі-держава. Тому той же ИГИЛ здатний змішати всі розклади”, – зазначив він.

До чого може призвести зближення США і РФ, або як Україні не втратити суб’єктність

При цьому, як відзначають експерти, зближення Росії і Сполучених Штатів може трохи заспокоїти ситуацію на Близькому Сході.

“Можливо, якби відбувалося таке зближення, воно могло б все-таки як-то дати світові більше спокою. В економічному і технологічному плані Росія виграла б, оскільки є технологічна відсталість і зацікавленість у західних фінансових ринках та інвестиціях. А Україна все більше перетворювалася на об’єкт чужої політики і могла виявитися просто розмінною монетою”, – зазначає Андрій Золотарьов.

При цьому він підкреслив, що в даний час можна говорити лише про тактичні домовленості Москви і Вашингтона. “Але стратегічно ми власне бачимо те, що говорити про зближення РФ і США не доводиться. Більш того, є ряд таких непрямих речей. Як тільки, наприклад, у Сербії провели соціологічне опитування, яке показало зростання проросійських симпатій, тут же прискорено постало питання про прийняття Чорногорії в НАТО. Або як тільки Китай заговорив про глобальні проекти з Росією, звалилася китайська біржа. Тому ми можемо говорити про тактичному, коньюктурном, поточному, але не про стратегічне зближення”, – пояснив експерт.

Геннадій Друзенко також вважає, що в короткостроковій перспективі, нинішня влада США може бути зацікавлена в дружбі з Кремлем.

“Америка все ж внутрішньо орієнтована країна. Демократи грають в ігри, які перспективні на залишок періоду Обами – рік-півтора. Їм потрібно те, що може принести помітний успіх перед виборами. Ці всі ігри з РФ я б розглядав, як велику передвиборну стратегію. Якщо спрацює, це вирішує відразу кілька питань: Обама був ініціатором “перезавантаження відносин” з РФ, яка провалилася і зараз він намагається врятувати, то що можна врятувати. Друге, успіх на Близькому Сході, на чому він приходив і перший, і другий раз у Білий дім – тобто якийсь врегулювання”, – сказав він.

При цьому, як говорять експерти, Україні у всіх цих геополітичних іграх головне не тільки зберегти суб’єктність, але і навчитися відстоювати свої інтереси.

“Нарощування власних ресурсів, відстоювання своєї позиції, розуміння, що партнери міняються, а інтереси залишаються. Зрештою, треба навчитися говорити “ні” навіть таким потужним гравцям, як США. Україна, опинившись в центрі геополітичного конфлікту, могла б використовувати це для збільшення своєї ваги. Тим більше ми бачимо, що на відміну від Тайваню, Південної Кореї не європейські військові, і не європейське зброю забезпечують наш суверенітет і незалежність – а героїзм саме українських військових. І це підстава для більш жорсткої позиції Києва”, – сказав Геннадій Друзенко.

Поки ж, як зазначає Андрій Золотарьов, Україна на статус повноправного партнера з тими ж США “не тягне”.