Сьогодні дачна життя асоціюється з вирощуванням урожаю і веселими пікніками з шашликом. А всього кілька десятиліть тому дачна життя деяких відомих підмосковних селищах складалася зовсім по-іншому. Це був своєрідний філія творчих майстерень, де проводили неповторні атмосферні концерти і спектаклі, де народжувалися нові ідеї і створювалися нові твори.
Передєлкіно
Корній Чуковський в Передєлкіно. / Фото: www.yandex.net
Ще в першій половині 1930-х років стали отримувати дачі в Передєлкіно радянські письменники. Легенда свідчить, ніби це Максим Горький, відповідаючи на запитання Сталіна про життя письменників за кордоном, розповідав про будинки за містом. Тоді і прийняв рішення керівник країни про виділення державних дач літераторам. Одночасно з появою письменницьких дач був побудований і Будинок творчості, в якому мали можливість відпочивати не лише письменники, але й інші діячі культури і мистецтв.
Окуджава, Вознесенський, Різдвяний і Євтушенко на дачі Е. Євтушенко в Передєлкіно. / Фото: www.twimg.com
Згодом Передєлкіно стало осередком літературної еліти, тут жили в різний час Чуковський і Пастернак, Євтушенко і Ахмадуліна, Бабель і Еренбург, Ільф і Петров, Шагінян і Окуджава, Вознесенський і Паустовський.
Корній Чуковський любив Передєлкіно за можливість усамітнення. Але при цьому у хвилини відпочинку любив приймати гостей, влаштовував справжні літературні вечори. А для дітей літераторів на початку і в кінці літа письменник, одягнений у костюм індіанця, влаштовував святкові вогнища, плату за вхід на які брав шишками або листям кропиви.
Борис і Зінаїда Пастернак, Наталія Блюменфельд, Міліца Нейгауз, Євген і Льоня Пастернак, Галина Нейгауз в Передєлкіно. / Фото: www.peredelkino-land.ru
На дачі у Бориса Пастернака часто влаштовувалися вечори читання віршів, де звучали свої і чужі твори, пародіювали знаменитостей, раділи можливості спілкування. В Будинок творчості письменників багато приїжджали насправді писати. При цьому ніхто не заважав іншим, всі активно працювали, збираючись разом, тільки в їдальні, та іноді вечорами, щоб трохи розслабитися і відпочити.
Ніколіна Гора
С. С. Прокоф’єв і М. А. Мендельсон-Прокоф’єва. Ніколіна Гора 1946. / Фото: www.liveinternet.ru
Перші дачі тут були побудовані дачно-будівельним кооперативом РАНІС для діячів науки і мистецтв. Мальовниче місце дуже швидко стало популярним у творчому середовищі, а в числі найвідоміших жителів значаться Вікентій Вересаєв і Сергій Прокоф’єв, Святослав Ріхтер і Сергій Михалков, Михайло Ботвинник і Петро Капіца, Василь Качалов, Олексій Новіков-Прибой і ще безліч видатних вчених, музикантів, письменників. На літо часто орендували будиночки Ліля Брік і Леонід Утьосов, жила в сезон Ольга Кніппер-Чехова.
А. А. і П. Л. Капіци з М. М. і В. Д. Пришвиными. Ніколіна Гора, початок 1950-х рр. / Фото: www.coollib.net
У відомого актора Мхату Василя Качалова постійно збиралися театральні діячі, які влаштовували гучні творчі вечори, ставили вистави, проводили капусники. А по сусідству могли подовгу сидіти в тиші Вікентій Вересаєв і Михайло Булгаков, який приїжджав на дачу до одного. У 1946 році на Ніколіній Горі оселився Сергій Прокоф’єв, який провів тут останні вісім років свого життя, створив Сьому симфонію і обзавівся власним курником, де захоплено розводив пліц і спостерігав за тим, як зріють в інкубаторі яйця.
Малаховка
Літній театр в Малаховке. / Фото: www.pastvu.com
Історія Малаховки бере свій початок ще в XIV столітті, однак перші дачі стали з’являтися тут в середині 1880-х років. Малаховка дуже швидко стала одним з улюблених місць відпочинку видатних особистостей. В 1915 році в Літньому театрі дебютувала Фаїна Раневська, яка пізніше стане однією з найвідоміших мешканок цього селища, тут же доторкнулась до мистецтва і вперше вийшла на сцену Марія Володимирівна Миронова, мама Андрія Миронова. Цей театр був легендою Малаховки, сюди приїжджали москвичі, щоб побачити виступи кращих столичних театрів. На зрубі Літнього театру стояв автограф самого Федора Шаляпіна, а на його сцені співав Олександр Вертинський. На жаль, у 1999 році театр згорів.
Марк Шагал (знизу справа) в Єврейській дитячої колонії в Малаховке. / Фото: www.m-chagall.ru
Серед жителів цього дачного селища значиться безліч відомих людей, в тому числі і Марк Шагал, який викладав образотворче мистецтво в трудовій школі-колонії для безпритульних «III Інтернаціонал». У Малаховку на літературні зустрічі групи «Довкілля», організованої Миколою Телешову, приїжджали Максим Горький і Іван Бунін.
Жуківка
Галина Вишневська на дачі в Жуківці. / Фото: www.itogi.ru
Це селище досі називають академічним, хоча останнім часом тут живе все менше діячів культури і науки. Тим не менш, Жуківка вважається легендарним селищем. Тут жили або орендували дачі академік Сахаров і Вишневська з Ростроповичем, Катерина Фурцева і іспанська комуністка Долорес Ібаррурі, геніальний режисер Юрій Любімов і Олександр Солженіцин, Дмитро Шостакович, Олександр Галич і Клавдія Шульженко. Втім, цей список далеко не повний.
Мстислав Ростропович і Олександр Солженіцин. / Фото: www.visualrian.ru
В гостях у Мстислава Ростроповича і Галини Вишневської часто бували гості, тут влаштовували музичні зустрічі і готові були надати дах над головою того, хто його потребував. У їхньому будинку і оселився згодом Олександр Солженіцин, який створив саме в Жуківці свій «Архіпелаг ГУЛАГ».
Валентинівка
Юрій Нікулін на будівництві дачі в Валентиновке. / Фото: www.1001.ru
Цей дачний селище облюбували для відпочинку кращі представники творчої інтелігенції ще до революції. Тут любили відпочивати Антон Чехов, Віра Пашенна і Костянтин Станіславський, після були побудовані дачі для акторів МХТ і Малого театру.
Тут жили Олександр Вертинський та Віктор Ардов, Юрій Нікулін та Олег Попов, Михайло Жаров, а сьогодні в Валентиновке знаходяться дачі Юрія Соломіна та Олександра Калягіна. На дачі у Вертинських в свій час постійно організовувалися якісь теплі і водночас надзвичайно веселі свята, все це супроводжувалося сюрпризами і жартами.
Для сучасного жителя мегаполісу кінець вересня – сезон вже не дачний, а от якихось 150 років тому, восени в заміських селищах ще щосили кипіла життя. Ну а сам дачний відпочинок був надзвичайно насиченим і навіть більш захоплюючим, ніж зараз. І це незважаючи на відсутність гаджетів, телевізорів і інших благ цивілізації. Дореволюційні відпочиваючі, хоча і скаржилися на «дачну нудьгу», намагалися повертатися в пилові міста як можна пізніше.
Thanks!
Our editors are notified.