Вони були безпосередніми, смішними і повними сил і планів. А ще — дивно красивими! Здається, такі вже не народжуються. Найстаршій виповнилося 22 роки, наймолодшій — лише 17. Їх вбили тільки тому, що вони народилися в родині російського царя. Розповідаємо про недовгою щасливого життя Ольги, Тетяни, Марії і Анастасії Романових.
В ніч з 16 на 17 липня 1918 року в підвалі будинку інженера Іпатьєва в Єкатеринбурзі була розстріляна царська родина. Разом з Миколою II, його дружиною Олександрою Федорівною, дочками Ольгою, Тетяною, Марією та Анастасією, а також сином Олексієм загинули медик Євген Боткін, кухар Іван Харитонов, лакей Олексій Труп і покоївка Ганна Демидова. Остання, за матеріалами, виявленими Едвардом Радзинським, довше всіх боролася за життя, прикриваючись від куль оксамитовою подушкою, набитою дорогоцінними прикрасами. Страшна дата в історії нашої країни…
Підвал будинку Іпатьєва, де була розстріляна царська родина і їх наближені
Втім, інтерес до сім’ї російського імператора в ці дні пов’язаний не тільки зі 101-ю річницею їх трагічної загибелі, але і з запуском на Netflix документального міні-серіалу «Останні царі». Ще ні одна ТВ-історія про Романових не отримувала стільки… негативних коментарів. Творців картини критикують як за недостовірність історичних фактів, так і за підбір акторів. Особливо дісталося виконавцям ролей великих княжен. На кінофорумах глядачі цікавляться, де та ніжна, «кришталева» краса, якою володіли всі дівчата? Чому не передана легкий смуток, яку відзначали в їх очах з самого народження? Коли вже знімуть окремий серіал, присвячений лише їх життя?
Сестри Романови і справді були приголомшливими красунями. На нашу скромну думку, ні до, ні після в жодній монаршої сім’ї не народжувалися настільки чарівні дівчата. Ні в Росії, ні в світі.
Ольга, Тетяна, Марія і Настасія були спадкоємицями государя, а значить, як можна подумати, вели безтурботне життя з пишними балами і закордонними поїздками. Зовсім ні! Побут сім’ї навмисно не був розкішним: батьки боялися, що вседозволеність зіпсує їх дітей.
А тому дівчата жили по двоє в кімнаті, спали на складних армійських ліжках.
З меблів у них були лише невелика тумбочка та диван з м’якими подушками, а головними прикрасами служили вази з квітами, зібраними в садах, і численні знімки з зображеннями улюблених мамА і тато. Розпорядок дня був досить одноманітним: в 8 годин — підйом, о 9 — сніданок, о 12:30 — другий сніданок, в п’ять годин — чай (улюблений час доби англофила Миколи II), у вісім — вечеря всією родиною. На столі знову ж ніяких надмірностей — їжа була досить простий і невибагливою. Лише по святах подавалися французькі тістечка із заварним кремом, ікра (ніякої червоної, тільки чорна!), «остендские устриці» декоровані «пармскими фіалками» і особливо улюблений Миколою суп «Багратіон» з шпинату.
І ніяких балів з танцями на начищеному паркеті і ставними кавалерами! Матінка Олександра Федорівна (уродженка Німеччини) зневажала російську аристократію, вважаючи її звичаї аморальними, і забороняла дочкам спілкуватися з її представниками. Їх всіх чотирьох сестер тільки старша Ольга виходила у світ (та й то лише пару разів у свого недовгого життя). З неї і почнемо нашу розповідь. Велика княжна Ольга Миколаївна… …народилася 15 листопада 1895 року в 9 годин пополудні. Первісток дався Олександрі Федорівні вкрай важко. Як згадувала сестра імператора, немовля тягли щипцями з утроби матері. Беручи до уваги рівень медицини того часу, велике щастя, що з дівчинкою нічого не сталося.
«Вічно пам’ятний для мене день, протягом якого я багато страждав. Ще в годину ночі у милої Алікс почалися болі, які не давали їй спати. Весь день вона лежала в ліжку в сильних муках — бідна! Я не міг байдуже дивитися на неї. О 9 год. рівно почули дитячий писк і всі ми зітхнули вільно… Коли всі хвилювання пройшли, і жахи скінчилися, почався просто блаженний стан при свідомості про те, що трапилося…» — ділився у своєму щоденнику молодий батько Микола II, якому на момент народження спадкоємиці було 27 років. Дівчинку назвали Ольгою. Це вельми популярне ім’я в роду Романових, але Микола і Олександра керувалися іншими міркуваннями.
Іменувати дочка вони вирішили на честь героїні пушкінського «Євгенія Онєгіна» Ольги Ларіної, яка була «завжди скромна, завжди слухняна».
Такий зростала і спадкоємиця імператора. Сучасники відгукувалися про княжні Ользі Миколаївні як про добру та чуйну дівчину. Вона брала близько до серця чужі нещастя і всім намагалася допомогти. У неї були чудові світле волосся, великі блакитні очі і чудовий колір обличчя — ну просто ангел. Втім, у цього янголятка була і темна сторона — Ользі приписували надмірну запальність і дратівливість. Вона єдина з чотирьох сестер дозволяла собі сперечатися з матір’ю і перечити батькові. І якщо перша одним лише поглядом припиняла недозволена поведінка дочки, то другий був невимовно радий тому, що його дівчинка росте впевненою в собі особистістю, яка не дасть себе в образу і відстоїть свої права.
Пов’язано це було ще і з тим, що в певний момент Микола II почав дивитися на дочку як на свою наступницю. Але поки про це не говорили, а після народження довгоочікуваного сина Олексія питання і зовсім був закритий.
Ольга всю себе віддавала читання. Книги в її кімнаті були розставлені буквально всюди — на тумбочці поруч із ліжком, під ліжком, на ліжку. Читала російською та англійською, а ближче до п’ятнадцяти сама почали писати, але не прозу, а вірші. Звичайно ж, про кохання. Ось ми й перейшли до глави про особисте життя красуні Ольги.
Нагадаємо, Олександра Федорівна не пускала дочка на бали, де та могла б вперше закохатися. Років до 17 про світле і прекрасне почуття вона дізнавалася лише з книжок. А в 1912 році до неї посватався великий князь Дмитро Павлович — на хвилиночку, двоюрідний брат Миколи II. Матінку нареченої збентежили не родинні зв’язки, а неприхована антипатія до Дмитра Григорію Распутіну. Нагадувати про особливі відносини імператриці і придворного цілителя, думаємо, не варто.
Через пару років руку і серце (а разом з ними і півцарства на додачу) запропонував румунський принц, який згодом став королем Каролем II.
Тільки уявіть на хвилину, як могла б скластися життя дівчини, відповідай вона «так». Точно не було б того жаху, від якого поки ще відокремлювали чотири роки. З іншого боку, воно й на краще: майбутній король з юності був відомий ексцентричною поведінкою і скандальним способом життя.
До того ж, страждав приапизмом, толкавшим його на «сексуальні ескапади». Згодом він кине свою дружину з дитиною заради хтивої коханки.
І все ж була в житті Ольги людина, при згадці про яку її дівоче серце починало битися, а щоки палали рум’янцем — один з вахтових начальників царської яхти мічман Павло Олексійович Воронов. Це до нього у своїх щоденниках велика княжна зверталася як до таємничого З: «Бачила моє улюблене З…», «Без нього порожньо…», «С. не бачила і сумно». Дослідники впевнено заявляють, цей 25-річний молодий чоловік був для княжни щастям, осяяв невідомих раніше почуттям глибокої і ніжної любові її досить одноманітне життя. На жаль, Воронов вибрав іншу Ольгу — фрейліну Клейнміхель, на якій і одружився 7 лютого 1914 року.
А незабаром наша Ольга і зовсім перестала думати про кохання — в її житті настали темні часи: зречення батька від престолу, заслання до Тобольська, а після та страшна ніч з 16 на 17 липня, коли разом зі своєю улюбленою родиною вона спустилася по 23 сходами в підвал будинку Іпатьєва в Єкатеринбурзі, де було вбито без суду і слідства. Історики діляться страшними подробицями тих кривавих 20 хвилин. Ольга померла не відразу — смерть дівчини відтермінували коштовності, вшиті у корсет її сукні. Катам довелося провести ще кілька пострілів. Велика княжна Тетяна Миколаївна… …народилася 10 червня 1897 року в 10 годин 40 хвилин. Здогадайтеся, в честь кого було названа дівчинка? Мають рацію ті, хто знову згадав про «Євгенія Онєгіна». Судячи з усього, високопоставлені батьки були великими шанувальниками цього твору, раз дали спадкоємиці абсолютно нетрадиційне для роду Романових ім’я.
Якщо хтось і був улюбленою донькою в імператорській родині, то це, безсумнівно, Тетяна. З усіх сестер вона була найбільш близькою до Олександрі Федорівні, завжди намагалася оточити її турботою і спокоєм. З обожнюваним папінькою вона також проводила багато часу.
Одним з улюблених занять було розташуватися в тіні саду на плетених кріслах і читати один одному вголос… ні, не вірші або романи, а культурні зведення з газет.
Тетяна (язик не повертається назвати її Танею) була невимовної краси дівчиною і виділявся навіть на фоні своїх витончених сестер. «Вона аристократична і царственна. Обличчя її матово-бліда, тільки трохи рожевіють щоки, точно з-під її тонкої шкіри пробивається рожевий атлас. Профіль бездоганно гарний, він ніби виточений з мармуру різцем великого художника», — так у своїх спогадах описувала зовнішність княжни фрейліна імператриці Софія Яківна Офросимова.
Тетяна (на стільці) в оточенні сестер
Живи княжна в наш час, вона легко могла б зробити модельну кар’єру з її «тоненькою» фігурою і зростом 175 см, а також великими мигдалеподібними очима і неймовірно яскравим каштановим волоссям.
Одним з б’юті-секретів Тетяни були регулярні ополіскування волосся холодною водою з крапелькою улюблених парфумів Coty Jasmin de Corse.
Як і її старша сестра, Тетяна була зовсім позбавлена самолюбства, відрізнялася прямолінійністю і завзятістю і таки вивчила німецьку мову, який довгий час їй зовсім не давався. Вільний від навчання і рукоділля час княжна проводила за іграми зі своїм чотириногим другом — французьким бульдогом Ортипо. Його подарував їй корнет лейб-гвардії Дмитро Якович Малама, який і став першим коханням другої дочки імператора. З ним вона познайомилася в госпіталі, куди разом з сестрами і матір’ю приходила провідати поранених у Першій світовій війні.
Сучасники говорили про палке роман між імператорською дочкою і офіцером, але, беручи до уваги ті часи і звичаї, можна припустити, що відносини закоханих не заходили далі спільних прогулянок по палубі батьківській яхти і дотику тремтячих рук.
Довідавшись про страшну смерть Тетяни, Дмитро ледве не збожеволів від горя і відчайдушно шукав будь-якої можливості розлучитися з життям. Йому це вдалося зробити під час бою в 1919 році. Маламу було 28 років. Велика княжна Марія Миколаївна… …народилася 26 червня 1899 року в 12:10 і ледь не коштувала своєї матері життя. Третя вагітність Олександри Федорівни проходила важко — вона кілька разів падала в непритомність і останні чотири місяці змушена була пересуватися на інвалідному візку. «Яке щастя, що все закінчилося благополучно!.. Шкода, що народився не син… Але ми раді все одно — яка до того важливість — хлопчик чи дівчинка», — зазначила у своєму щоденнику невістка імператриці.
Новонароджену назвали простим російським ім’ям Маша. На цей раз не було ніяких відсилань до творів вітчизняних класиків, просто тато, подивившись в бездонні темно-сині очі дочки, вирішив, що буде саме так.
У Марії російською було не тільки ім’я, але і зовнішність «кров з молоком» — соболині брови, яскравий рум’янець, світло-русяве волосся, крупна фігура, а ще міць сила.
Та така, що підросла дівчина легко могла взяти на руки одну з своїх тендітних гувернанток і під її гучний вереск перенести з однієї кімнати в іншу. Марі відзначалась лагідною вдачею, але раз в місяць перетворювалася на справжню фурію — впадала в істерику, лаялася й казала всім гидоти. Жінки, напевно, здогадалися, що було тому причиною. Імператриця і її дочки називали цей час «візитом мадам Беккер».
Мови, арифметика, письмо та інші предмети шкільного навчання мало цікавили Машку (так до неї звертався молодший брат Олексій), так і особливих успіхів вона в них не робила — все думки дівчини були зайняті… майбутнім заміжжям.
Про це не знали ні батько з матір’ю, ні сестри, ні той, за кого Марі збиралася заміж. Власне, цього принца на білому коні в природі взагалі не існувало, просто дівчині дуже подобалося фантазувати, як вона стане дружиною солдата і народить йому мінімум 20 дітей. Цими планами вона поділилася зі своєю нянею міс Ігер, позбавивши благонравную ірландка сну на наступні пару тижнів.
Великим шанувальником Марії Романової був лорд Маунтбеттен. Знайоме ім’я? Все вірно — той самий двоюрідний дід принца Чарльза, який радив синові Єлизавети II мати як можна більше сексуальних зв’язків до одруження.
Що стосується дочки імператора, то до неї цей британський ловелас відчував виключно платонічні почуття. Хоча не приховував, що не проти одружитися на своїй російської кузині. Ні бажань, ні мріям самій Марі про сімейне життя не судилося збутися — через місяць після свого 19-річчя ця прекрасна особа була по-звірячому вбита. Велика княжна Анастасія Миколаївна… …народилася 18 червня 1901 року. «Яке розчарування! 4-я дівчинка! Її назвали Анастасія. Мама мені телеграфувала про те ж і пише: “Алікс знову народила дочку”», — навіть через століття ці рядки передають все те гірке розчарування, яке пережила княгиня Ксенія, її брат Микола II і всі інші представники монаршої сім’ї. В деяких джерелах пишуть, що імператор був так ображений на дружину, що якийсь час не наважувався відвідати її з новонародженою.
Незабаром образа минула (якщо взагалі був), і Алікс з Нікі, а також чотири їх дочки, знову стали великою, дружною сім’єю. Маленька Анастасія не давала спокою ні батьків, ні сестер. «Наша Настаську», «Швыбзик», — саме так домочадці зверталися до наймолодшій з княжен, що вирізнялася невгамовною енергією і бажанням трощити все на своєму шляху. А ще її називали «скарбничку» через невеликий зріст 156 см і міцна статура.
Більше всіх коренастой і неграциозной фігурою Анастасії була стурбована її мамА.
В одному з листів до своєї фрейліні і найближчій подрузі Ганні Вырубовой Олександра Федорівна нарікала на занадто угодовану дочка, її широку талію і короткі ноги. Сьогодні б назвали таке бодишеймингом! Настаську була справжньою непосидючим, і придворному вчителю П’єру Жильяру не раз доводилося силою утримувати непосиду за партою. Нервовій системі викладача можна лише позаздрити: учениця не відрізнялася уважністю, писала з великою кількістю помилок, а арифметику і зовсім вважала «свинством», про що не раз заявляла йому в обличчя.
Ось вже де досягла успіху Анастасія, так це в домашніх театральних постановках. Про, яка б актриса могла з неї вийти, якби життя склалося трохи інакше!.. Дівчина придумувала все — від сценарію, в якому знаходила роль для всіх членів сім’ї і прислуги, до підбору костюмів. Про особисте життя молодшої з сестер Романових немає ніякої інформації, так і говорити-то не про що.
На момент смерті дівчині ледь виповнилося 17 років — які тут кавалери…
Та ніч, що стала останньою для царської родини, для Анастасії була особливо жорстокою. Допитані слідчим Миколою Соколовим відзначали, що дівчина найдовше чинила опір смерті — вже серйозно поранену її «довелося добивати прикладами і багнетами. Незважаючи на смерть, ім’я Анастасії ще довго було у всіх на вустах, адже через три роки після тих трагічних подій в Берліні з’явилася інформація, що однією з сестер вдалося вижити. Якась Анна Андерсон запевняла, що вона і є молодша дочка російського імператора, чудом врятована одним з тих, хто цілився в неї. То була довга історія, яка закінчилася тим, що Анну-Анастасію відправили в клініку для душевнохворих, а після — в Америку, де вона ще довгий час намагалася довести своє високе походження.
Сім’я останнього російського царя в повному складі на прогулянці в березні 1917 року
На цьому завершується і наша історія. Додамо лише наприкінці кілька цікавих фактів:
- молодші сестри доношували речі за старшими. Їм діставалися не тільки вихідні сукні, але і повсякденний одяг, а також нічні сорочки; рано вранці дівчата брали холодні ванни, увечері — теплі, куди незмінно додавали по парі крапель духів; по досягненні 12-річного віку кожна з сестер отримала в подарунок по золотому браслету, які вони носили, не знімаючи. За них це зробили їхні вбивці; на всі дні народження та іменини Ольги, Тетяни, Марії і Анастасії батьки презентували по одній перлині і одного діаманта. Таким хитрим чином кожна з них збирала своє власне кольє; головною слабкістю Олександри Федорівни та її дочок були духи. Дружина царя не зраджувала улюбленого аромату «Біла троянда» британського парфумерного Будинку Atkinsons. Запах був створений в Лондоні в 1910 році і міцно влаштувався на туалетному столику імператриці. Та знаходила його «чистим і безмежно солодким»; Ванні кімнати сестер прикрашали витончені флакони французького Будинку Coty. Улюбленими духами Ольги були La Rose Jacqueminot («Чайна троянда»), Тетяни — Jasmin de Corse («Корсиканська жасмин»), Марії — Lilas Pourpre («Пурпурова лілія»), Анастасії — La Violette Pourpre («Пурпурова фіалка»); в листуванні один з одним сестри використовували абревіатуру ОТМА, складену з перших літер їхніх імен по старшинству — Ольга, Тетяна, Марія, Анастасія; у кожної з сестер було прізвисько — «Дочка Батька» (Ольга), «Гувернантка» (Тетяна), «Мадам Беккер» (Марія), «Швыбзик» (Анастасія).
Thanks!
Our editors are notified.