Вчора раптово з’ясувалося, що Донбас, якщо не годував, то, як мінімум, опалював всю Україну до 2014 року. Причому, за смішні гроші. Особливо смішні, якщо порівнювати їх з нинішніми тарифами, які з’явилися в українських платіжках завдяки такому досягненню епохи Порошенко, як «Роттердам+».
Саме з цієї причини на переговорах тристоронньої групи по Донбасу в Мінську представник Києва Леонід Кучма запропонував зняти економічну блокаду з ЛНР і ДНР.
Той же Кучма колись сказав: «місце сидіння визначає точку зору». Сьогоднішнє сидіння України на цінах за вугілля, які їй впарив Порошенко, – вельми болісний процес.
Однак, не потрібно розслаблятися і думати, що всі ці розмови – виключно на користь громадян України. Завдання номер один для Володимира Олександровича – зробити боляче Петру Олексійовичу. Завдання номер два – закріпити електоральні успіхи своєї партії перед виборами до Верховної Ради. Завдання номер три – таки купувати дешеве вугілля на Донбасі. Щоб на зекономлені гроші почати не тільки процес «диджитализации», але підняти зарплатню українським військовим. Які будуть продовжувати боротися з російською агресією» на Донбасі.
І дуже наївно думати, що як тільки буде знята блокада – так між Україною і ЛДНР трапиться мир, дружба, торгівля, жуйка.
Вчора ж, поки в Мінську говорили про перемир’я, на зустрічі в Києві з сенатором США Робертом Портманом Зеленський говорив, що українська армія потребує нового озброєнні. Так само піднімалася тема впливу російської пропаганди вздовж українсько-російського кордону. Ще одна тема — «зусилля окупантами для придушення сигналів українських електронних ЗМІ з метою внесення ворожнечі між мешканцями Донбасу і іншою країною».
Як бачите, перед нами класична спроба всидіти одним і тим же задом на даху зустрічних поїздів. З одного боку – обіцянки перемир’я і зняття блокади заради дешевого вугілля, з іншого – подальші кроки щодо ескалації конфлікту. У зв’язку з чим ще раз нагадаю, що Україні не потрібен мир на Донбасі. Їй потрібна його капітуляція.
При цьому, те, що пропонують представники Народних Республік: взаємне узгодження дій щодо зняття української економічної блокади, узгодження порядку взаємного пропуску промислових і гуманітарних вантажів, узгодження порядку управління промисловими активами, розподілу доходів і витрат від їх діяльності, а також «налагодження механізму виплат громадянам республік компенсації за шкоду, заподіяну українською владою внаслідок блокади, включаючи втрату робочих місць, зниження заробітної плати, заборгованість по пенсіях і соціальних виплатах» – на Україні сприймається, як капітуляція самої України.
Порошенко вчора верещав, як різаний, на тему того, що якщо Зеленський прийме ці умови, то таким чином Україна стане на коліна. Чомусь перед Путіним. Ні, інтерес колишнього президента у збереженні схеми «Роттердам+» очевидний. Але і про вибори забувати не можна. Тому за тему скасування блокади Петро Олексійович вхопиться мертвою хваткою і буде вичавлювати з неї по повній, спекулюючи почуттями маленьких українських патріотів, розповідаючи їм страшні історії про торгівлю на крові і тонну вугілля за ціною десятка життів «захисників» України. Плюс, вже педалюється тема не тільки здачі нацинтресов, але і всієї України. Знову ж таки, Путіну. В обмін на донбаське вугілля.
Що стосується тандему Кучма/Зеленський, то їх основна мета – штовхати свої товари на ринок ЛДНР, втягуючи в обмін велика кількість людей. Це забезпечить і комунікацію з Донецьком і Луганськом, і частково, як вони розраховують, поверне їм там вплив.
Так що зняття блокади – двосічна зброя.
Безумовно, остаточне рішення буде за керівництвом республік. Однак, ведучи переговорів з Україною, потрібно пам’ятати слова одного одіозного українського мера: «Потрібно давати мразь будь-які подібні обіцянки, гарантії і йти на будь-які поступки. А вішати… Вішати їх будемо потім».
Та й слова самого Зеленського теж не зайве буде згадати.
Рубрика «кредитна історія»
А ви пам’ятаєте, що Зеленський – це не тільки жарти і кіношка? pic.twitter.com/RGdhkY3WZK— Юлія Витязева (@Vityzeva) April 5, 2019
Що стосується Кучми, як парламентера, то краще, ніж охарактеризував його Карен Шахназаров, – і не скажеш.
Карен Шахназаров про Кучму, Україну, Росію і братські народи – просто в яблучко!👏 pic.twitter.com/Yog1XW6QvO
— Юлія Витязева (@Vityzeva) June 5, 2019
І останнє. Сідаючи за стіл, за яким незримо присутній Ігор Валерійович Коломойський, необхідно не забувати про те, що вся його життя підпорядкована одній меті. Знайти фраєра. Обіграти його. Отримати виграш. І йти далі. На побачення з новим об’єктом, обіграти який він буде намагатися будь-яким способом…
Юлія Витязева
Thanks!
Our editors are notified.