Футбол військового часу. Як облаштувалися клуби зі Східної України

Війна втрутилася у футбол, змінивши звичну життя донецьких і луганських клубів.

Випробування переїздом, кочовим життям і економічним спадом приглушують старі і запалюють нові зірки національного чемпіонату, пише Юліана Скібіцька в №29 журналу Корреспондент від 24 липня 2015 року.

На стадіоні в селі Демидів під Києвом кілька десятків людей ганяють м’яч. Якби не однакова для всіх біла форма донецького клубу Олімпік, футболістів можна було б прийняти за дворових пацанів — вони дуріють, поки не почалося тренування, і змагаються в майстерності володіння м’ячем.

«Обережніше!», — попереджає про небезпеку один з них, смаглявий легіонер, коли у бік Кореспондента круглий летить снаряд. «Сподіваюся, ви не образилися», — додає він з посмішкою.

Гравці донецької команди бадьорі, веселі і в прекрасній спортивній формі, незважаючи на труднощі, з якими їй нещодавно довелося зіткнутися. Олімпік — один з чотирьох клубів, змушених у минулому році переїхати з окупованих територій Донбасу.

У Прем’єр-лізі крім нього залишилися донецький Шахтар і луганська Зоря. А Металург (Донецьк), земляк Шахти і Олімпіка, в цьому році наказав довго жити. Власники клубу офіційно заявили про банкрутство свого дітища і ліквідацію клубу, частина якого, за однією з версій розвитку подій, зіллється з дніпродзержинською Сталлю.

Закриття Металурга, тричі бронзового призера чемпіонату України, не стало несподіванкою. Економічна ситуація в країні змушує всіх туго затягувати паски, і Сергій Тарута, власник Метадону, як називали клуб у середовищі вболівальників, теж не став винятком.

Але причина може бути не тільки у фінансовому голод, зазначає заслужений тренер України Сергій Морозов. За його словами, вимушені переїзди зуміли витримати не всі: колосальний стрес також міг стати однією з причин закриття клубу, який змінив Донецьк на Дніпродзержинськ.

Екс-динамівець Андрій Несмачний песимістично прогнозує, що долю Металурга можуть повторити ще парочка українських клубів, а переселенці так і не зможуть звикнути до постійних метань від бази до бази. І це в черговий раз позначиться на результатах не тільки їх, але і в цілому чемпіонату.

Однак деякі клуби-переселенці з вищої ліги швидше спростовують, що підтверджують похмурий прогноз, зубами хапаючись за свої місця в турнірній таблиці. Якщо для Шахтаря, який поступився в минулому чемпіонаті футбольний олімп Динамо, срібло — більше поразку, ніж перемога, то його колеги по донбаському нещастя навіть поліпшили свої позиції. Зоря стрибнула з сьомого на четверте місце і пробилася в єврокубкову зону, а Олімпік мало того що потрапив в цьому сезоні у вищу лігу, так ще й всупереч скептичним прогнозам втримався в ній на восьмій позиції.

«Нинішній стан справ [в країні] зміниться ще не скоро — в клубах це теж розуміють, — зазначає Морозів. — І футболістам все одно доведеться вчитися грати постійно в гостях».

Перекоти поле

Хоча Олімпік часто тренується на базі в Демидові, це не постійне місце дислокації. Гості з Донецька, поки що не стали ніде господарями, змушені кочувати з бази на базу – в такій ситуації сьогодні всі клуби, які виїхали із зони АТО.

«Своя база у нас є тільки в Донецьку, — каже тренер Олімпіка Роман Санжар, сідаючи на трибуну і поглядаючи на своїх разминающихся підопічних. — Тренуємося по перерві — то в Києві, то в Борисполі, то тут, у Демидові».

Олімпік, до речі, єдина команда в країні, де чинний президент Владислав Гельзін ще й грає за клуб в якості нападника. Він, як і Санжар, корінний донеччанин.

Минулий рік для їхнього клубу став дебютним у Прем’єр-лізі і, за іронією долі, найважчим. І нехай Київ, за словами Санжара, зустрів переселенців привітно, як вдома команда так і не відчула. Швидше за все, в нинішньому чемпіонаті нічого не зміниться, передбачає Санжар.

Головне, на що скаржаться переїхали клуби, – це втрата потужної підтримки вболівальників на чужій території

Головне, на що скаржаться переїхали клуби, – це втрата потужної підтримки вболівальників на чужій території. Меншою мірою ця проблема торкнулася Олімпіка, і так не розбещеного фанатської любов’ю, тим більше що в Києві він встиг отримати хай і нечисленних прихильників.

А ось для Шахтаря відсутність звичної Донбас-Арени, заповненої фанатами, дійсно стало серйозним психологічним ударом.

«У Донецьку на вболівальників була монополія у Шахтаря, — підкреслює Санжар. — Навіть Металург, який був відомим і показував хорошу гру, не був обласканий фанами».

Після домашніх ігор на новому місці футболісти Шахтаря неодноразово емоційно висловлювалися за відхід зі Львова

Львівські вболівальники щиро Шахту так і не полюбили, хоч гірники і привезли їм раніше не бачені єврокубкові матчі. Після домашніх ігор на новому місці футболісти Шахтаря неодноразово емоційно висловлювалися за відхід зі Львова.

«Ви знаєте, коли 12-річний хлопчик з трибун показує мені непристойні жести, неможливо грати, — поскаржився півзахисник команди Тарас Степаненко після сутички з Дніпром. —Шахтар повинен переїхати зі Львова».

А скандал з банером Геть зі Львова!, який вивісили на одній з ігор львівські ультрас, ледь не призвів до того, що клуб безповоротно вирішив покинути столицю Західної України.

Генеральний директор команди, Сергій Палкін охолодив емоції своїх підопічних, і поки команда залишається в негостеприимном Львові, але чутки про її від’їзд не вщухають.

«Не хочу нікого ображати, але, якщо б Шахтар грав вдома на Донбас-Арені, розклад у чемпіонаті міг би бути іншим, — обережно припускає Морозів. — Клуб, який звик до шалене кохання фанатів, зіткнувся з величезною проблемою їх відсутності. Це і стало однією з головних причин другого місця».

Олімпіку до рівня Шахтаря далеко, але клуб поки на це і не претендує. Завдання на цей сезон — як мінімум не впасти нижче восьмий рядки в турнірній таблиці.

«Ми не хочемо плакатися, як нам важко і які ми бідні. Треба засукати рукави і робити свою роботу», — демонструє бойовий настрій Санжар.

З позицією донецького тренера солідарний луганчанин Микита Каменюка, капітан луганської Зорі. З рідного міста клуб перебрався в Запоріжжі, де досяг високих результатів, закріпившись на четвертому місці. Клуб підскочив відразу на три позиції вгору з сьомого рядка і зайшов в єврокубкову зону. Перший європейський матч у цьому році Зоря проведе вже днями в Києві, а український чемпіонат продовжить в Запоріжжі.

«Спочатку були проблеми в побутовому плані, не могли знайти квартири, оселитися. Зараз з цим легше, — розповідає Каменюка. — Але мені як луганчанину хотілося б перебувати вдома, в рідних стінах».

Про те, чи буває він на батьківщині, Каменюка говорить неохоче — тема занадто болюча для обговорення. Там у нього, як і у багатьох інших гравців, що залишилися рідні та близькі.

Прес-аташе Зорі Павло Козирєв нахвалює опинилося для клубу гостинним Запоріжжі. І місто гарне, і люди чуйні

Зате ніколи не сумує прес-аташе Зорі Павло Козирєв нахвалює опинилося для клубу гостинним Запоріжжі. І місто гарне, і люди чуйні, захоплюється він. Капітан команди більш стриманий, але і він згоден, що луганчанам пощастило з місцем.

«У футбольному плані нас все влаштовує — і поля, і база», — запевняє Козирєв.

Зі своїми запорізькими конкурентами, командою Металург, футболісти, правда, не дружать, але і не конфліктують. На відміну від Шахтаря, у якого з львівськими Карпатами часом складалися напружені відносини.

До того ж у Зорі вже з’явилися віддані фани на новому місці — це переселенці з Луганська, які тепер не пропускають матчі улюбленої команди. А таких людей в Запоріжжі багато — місто входить в число лідерів за кількістю зареєстрованих переселенців, випереджаючи Київ і Львів.

«І звичайно, у нас є ультрас. Вони завжди з нами і приходять на кожен матч», — говорить Каменюка.

При цьому кількість вболівальників порівняно з початком року не збільшилась. Запорізькі фани хоч луганчан і не ображають, але зберігають відданість рідному Металургу.

Шанс на перемогу

Війна і економічна криза вже скорегували стан українського футболу за своїми законами, і ці зміни продовжаться, вважають експерти. Клуби-переселенці так і не зможуть звикнути до кочового способу життя, і це в будь-якому випадку позначиться на грі.

Експерт: Шахтар завжди буде тільки донецьким. Зоря або Олімпік можуть стати більше українськими командами, але Шахтар немає. І поки він не повернеться в Донецьк, клубу буде складно прийти до довоєнного рівня

«Якщо брати, наприклад, Шахтар, то він завжди буде тільки донецьким, — вважає Морозов. — Зоря або Олімпік можуть стати більше українськими командами, але Шахтар немає. І поки він не повернеться в Донецьк, клубу буде складно прийти до довоєнного рівня».

Поняття рідних стін і підтримка фанів – головні атрибути, які допомагають футболістам забивати голи на останніх секундах і грати на одному диханні. Життя на валізах призводить до того, що атмосфера в клубі розладнується, пояснює Морозів. Футболісти і тренери стають дратівливими, спалахують сутички. Це теж в підсумку позначається на результатах, в тому числі і єврокубкових.

Певний феномен Зорі футбольні аналітики пояснюють швидкою адаптацією команди, де власне луганчан мало

Певний феномен Зорі футбольні аналітики пояснюють швидкою адаптацією команди, де власне луганчан мало — наприклад, менше, ніж донеччан в Шахті. Морозов навіть впевнений, що в цьому сезоні Зоря разом з полтавською Ворсклою можуть включитися в битву з незмінною трійкою лідерів — Шахтарем, Динамо і Дніпром.

Несмачний не ризикує прогнозувати, як розподілиться українська єврокубкова п’ятірка. За його словами, набагато важливіше розуміти, скільки команд взагалі залишиться в національному чемпіонаті.

«Всі ми розуміємо, що футбол стає все більш витратним. І далеко не всі власники клубів продовжать їх утримувати», — впевнений футболіст.

У світлі війни і кризи легіонери все частіше виїжджають з країни. А нові гравці не завжди ризикують заходити в клуб, чия доля в будь-який момент може круто змінитися

Санжар, чия команда на перші місця поки що не претендує, вважає, що нинішній стан речей, вдарить в першу чергу по грандам. У світлі війни і кризи легіонери все частіше виїжджають з країни. А нові гравці не завжди ризикують заходити в клуб, чия доля в будь-який момент може круто змінитися.

Так, на початок минулого року злякало іноземців. Відразу п’ять легіонерів вчинили демарш з одеського Чорноморця, і клуб пішов їм назустріч, розуміючи ситуацію в країні. З Зорі пішов нападник з Кот-Д’івуару Яннік Болю, а в харківський Металіст навідріз відмовився їхати аргентинець Себастьян Бланко.

«Все це призводить до того, що престижність українського чемпіонату буде падати», – нарікає тренер.

Але його екс-колега Морозів пропонує не сумувати і знаходити плюси у ситуації, що склалася. По-перше, клубів, які стабільно заробляти на перепродажі легіонерів, крім Шахтаря, в Україні немає, підкреслює він. По-друге, відтік легіонерів дасть шанс молодим хлопцям, вимушеним просиджувати на лаві запасних, — в перспективі вони зможуть підсилити збірну.

Якщо молодь зможе постійно грати в чемпіонаті, це серйозно підвищить потенціал нашої збірної, яка потребує свіжої крові

Якщо молодь зможе постійно грати в чемпіонаті, це серйозно підвищить потенціал нашої збірної, яка потребує свіжої крові. Тим більше молодіжні збірні України Ю-17 та Ю-19 вже показують хороші результати.

Самі футболісти поки хочуть просто грати і радувати своїх вболівальників голами і результатами. Про політику вони говорити не бажають — вона і так дуже вплинула футбол.

«Ми граємо в першу чергу для тих луганців, які не можуть ходити на наші матчі, але щиро вболівають і переживають за нас», — підсумовує Каменюка.

***

Цей матеріал опубліковано в №29 журналу Корреспондент від 24 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися .