Напевно, мало про якому армійському підрозділі в Росії ходить стільки байок і легенд, як про «війська дядька Васі». І нехай пілоти стратегічної авіації піднімаються вище всіх, карбований крок президентського полку не поступається у точності роботам, а страшніше всіх спецназ ГРУ. Але ніхто не береться сперечатися з тим, що «немає завдань нездійсненних, є десантні війська». Командувачів російськими ВДВ відомо багато, але Маргелов був один. Легенда, приклад для наслідування, наставник і опора. Той самий, який зробив десантників такими, якими ми їх знаємо сьогодні.
1. Зухвалі вилазки попереду штрафбату
Командир зведеного полку 2-го Українського фронту, гвардії генерал-майор Маргелов, Парад Перемоги 1945 року./Фото: stalingrad.vpravda.ru
Василь Маргелов родом з України. Після переїзду сім’ї в Білорусь юнак закінчив військову школу в Мінську, а в 1932-му став курсантом школи льотчиків, з якої рік тому був відрахований через “політично неграмотних” висловлювань. Свій трудовий шлях він починав підмайстром шкіряної майстерні, працював на шахті, конезаводе, був лісником, головував у рабкоме і податкової комісії. В армію потрапив вже після досягнення 20 років.
Крок за кроком просуваючись кар’єрними сходами, брав участь у Польському поході червоної АРМІЇ, відзначився в ході Радянсько-фінської війни. Командиром розвідувального лижного батальйону Василь Маргелов здійснював вельми зухвалі рейди по тилах ворога. Розвідники його батальйону здійснювали складні марш-кидки по непрохідній місцевості, несподіваними ударами вибиваючи ворога з укріплених позицій і виявляючи замасковані вогневі точки.
У 1941-му “сухопутний командир” стає біля керма полку морської піхоти на Балтійському флоті. Маркелов швидко став серед моряків своїм, користуючись глибоким авторитетом і повагою. Полк був особистою гвардією адмірала Трибуца, яку блокаду Ленінграда він посилав туди, куди навіть не направляв штрафбат. Так, в ході штурму Пулковських висот німцями десантированному у ворожий тил батальйону Маргелова вдалося відвернути на себе основні сили, зірвавши наступальну операцію. Тоді Маргелову дивом вдалося вижити після важкого поранення.
СС здавалися «дяді Васі» без бою
Німці назвали Маргелова «радянський Скорцені» після того, як дивізії танкового корпусу СС «Мертва голова» і «Велика Німеччина» здалися йому особисто без бою./Фото: desantura.by
У ранзі комдива Маргелов штурмував «Савур-могилу», звільняв Херсон, брав участь у безлічі вирішальних наступальних операцій Українського фронту. Дивізія Маргелова відзначилася в ході Белградській, Яссько-Кишинівської, Будапештської, Празької, Віденської операцій, звільняла Болгарію, Румунію, Чехословаччину, Югославію, Угорщину, Австрію. У кожному зроблений крок незмінно простежувалася готовність воєначальника йти до переможного кінця.
Особливо яскраво відважний героїзм Маргелова розкрився під час дивного епізоду з його прямою участю. У травні 1945-го йому здалися без бою елітні танкові дивізії СС, які намагалися прорватися в зону американської відповідальності. Вищим командуванням було поставлено завдання: полонити або знищити. Без довгих роздумів Маргелов зробив рішучий крок. З групою озброєних кулеметами і гранатами офіцерів комдив з’явився в штаб угруповання, розпорядившись стріляти прямою наводкою з заздалегідь встановлених знарядь, якщо не вийде до своїх через десять хвилин. Маргелов висунув збентеженим німцям ультиматум: здатися і зберегти собі життя або піддатися повного знищення наведеними вогневими засобами радянської дивізії. Часу на роздуми дав мало – поки догорить його сигарета. І німці не витримали. Капітуляція виглядала приголомшливо: два генерала, понад 800 офіцерів, тисячі унтер-офіцерів, 77 САУ з танками, майже 6 тисяч вантажних машин, півсотні мінометів і майже 400 вагонів з 16 паровозами виявилися в числі радянських трофеїв.
Реформування стрілецької дивізії і перший парашутний стрибок у 40 років
Маргелов користувався авторитетом у будь-яких бойових братствах./Фото: pbs.twimg.com
У 1950-му під повітряно-десантними військами малося на увазі щось подібне до штрафбату. А сама абревіатура негласно розшифровувалася як «навряд чи повернешся додому». Все змінилося в 1954-му, після приходу на посаду командира десантників бувалого вояки Маргелова. Складно повірити, але всього за кілька місяців ВДВ перетворилися в елітний підрозділ сухопутних військ.
У Велику Вітчизняну дивізія билася в якості стрілецької, а тепер їй залишалося “приробити крила”. На той період радянська військова стратегія відводила десантникам на випадок великомасштабних військових дій роль супроводу масованого наступу при залученні ракетно-ядерної зброї. З цієї причини ВДВ потребували відповідному авіаційному та броньованому оснащенні. Маргелов бачив завдання крилатої піхоти найвищою боєздатності та вогневої ефективності. При підготовці десантників максимум уваги Маргелов приділяв стрибків з парашутом. Сам же вперше побував під «парасолькою» тільки в 40 років і в генеральському званні. Незважаючи на солідний вік, виконав близько 60 стрибків, останній з яких припав на 65 років.
Досвід Маргелова в новаціях оборонно-промислового комплексу та експерименти на власному синові
Тільники і блакитні берети – традиція авторства Маргелова./Фото: vdp.mycdn.me
У 1960-х, після гагарінського польоту і аварійного приземлення на парашуті Маргелову при підтримці його крилатої гвардії випала можливість проявити себе в сміливих повітряних експериментах. Парашутисти СРСР встановлювали абсолютні рекорди, стрибнувши зі стратосфери (23-кілометрова висота) з миттєвим розкриттям парашута і подальшим приземленням на памірську і кавказькі гори. Саме за Василя Маргелове ВДВ почали десантувати техніку з екіпажами всередині.
Примітно, що в найбільш серйозних і небезпечних випробуваннях першим ішов син «дяді Васі» Олександр, в приклад батька обрав своєю справою десантні війська. У 1973-му він всередині БМД-1 десантувався з Ан-12, чого на той момент не пробував ніхто в світі. Небезпечною выброской керував батько, а товариші по службі пізніше розповідали, що всю операцію Маргелов тримав на взводі пістолет. На випадок, якщо син загине з його вини. Після успішного приземлення генерал довів міністру оборони СРСР Гречко достатню надійність і безпека десантування техніки разом з людьми.
Активно і грамотно співпрацюючи з ВПК, командувач поставив на озброєння ВДВ крилаті машини Ан-22 та Іл-76, і сьогодні випускають парашутистів у небо. Десантникам направлялися не тільки останні розробки стрілецької зброї, але і гранатомети, переносні зенітні комплекси, інноваційні системи зв’язку, інженерна техніка. Десантники отримали максимально надійні парашути, парашутно-реактивні і многокупольные системи десантування.
Маргелов командував ВДВ до 1979 року. Під його керівництвом вони перетворилися в самостійний рід військ і елітне боєготовий військове формування, що користується авторитетом у всьому світі. Кращі традиції десантників з’явилися і зміцнилися за «дяді Васі». Навіть обов’язкові атрибути десантників — блакитні берети і тільняшки — його рук справа. Маргелов помер у 81 рік, кілька місяців не доживши до розвалу СРСР. Четверо з п’яти його синів пов’язали своє життя з російською армією.
А сьогодні якутські десантники іноді відзначають день ВДВ особливим чином.
Thanks!
Our editors are notified.