Як фашисти перетворювали радянських дітей в арійців, і що стало з ними після розгрому Німеччини

Одним з головних бажань Адольфа Гітлера, засновника нацистського режиму, кривавого диктатора, який розв’язав найжахливішої в історії людства війну, було захоплення влади над світом з метою панування арійців і поширення на планеті нової, досконалої раси сверхчеловеков. Для втілення цієї ідеї в життя був розроблений проект Lebensborn (у перекладі з німецької – «джерело життя»), здійснення якого покладалося на Інститут расових досліджень, що входили до складу організації «Аненербе».

Як і чому нацисти запустили проект «Лебенсборн» (Lebensborn)

Пологовий будинок «Лебенсборн»./Фото: cs7.ru

Організація «Лебенсборн» виникла в 1935 році за особистою ініціативою Генріха Гіммлера. До цього часу рейхсфюрера серйозно турбувала проблема неухильного демографічного спаду в країні. Гіммлер побоювався, що продовження цієї тенденції призведе до значного ослаблення нордичної раси. Тому першою конкретною метою «Джерела життя» стало сприяння підвищенню народжуваності «генетично цінного» потомства. Виконання завдання здійснювалося під виглядом гуманної місії протидії абортам та допомоги матерям-одиначкам. Незаміжніх німкень закликали подарувати фюреру дитину-арійця, всіляко підкреслюючи їх високе призначення.

Насправді ж далеко не всі потребують догляду могли потрапити в програму. Учасниками проекту ставали тільки ті матері і діти, яких фахівці Lebensborn і эсесовские лікарі визнавали «расово високоякісними». Для цього жінка повинна була надати дані про свого родоводу, особисту анкету, довідку про відсутність судимості, медкарту і під присягою вказати, хто є батьком дитини. Тому не дивно, що понад 50 відсотків звернулися в «Джерело життя» отримували відмову. Повторна расова експертиза проводилася після пологів. Малюків, що з’явилися на світло в «Лебенсборне», ретельно оглядали і «відсортовувати». Хворому або недорозвиненому новонародженому загрожувала смерть. Дитина, відповідний лебенсборновским критеріям, залишали при матері (при цьому вона отримувала допомогу від держави) або передавався в спеціальний притулок, а звідти – в перевірену сім’ю, підтримує ідеологію винятковості арійської раси.

«За всяку ціну», або як проводилася германізація завойованих територій і «народжувалися» нові німці

Lebensborn називали «фабрикою дітей Гіммлера»./Фото: image.baophapluat.vn

Друга світова зажадала відправки на фронт мільйонів молодих людей. І як не працювали фахівці «Лебенсборну», суттєво збільшити чисельність населення Третього рейху за рахунок підвищення народжуваності було неможливо. Залишався один вихід – поповнити свої ряди вихідцями з інших народів. Емісари Lebensborn по відбору дітей з подібною з арійської зовнішністю (як правило, блакитнооких блондинів) і їх «онімеченню» почали діяти в Польщі, а потім поширили свій досвід на всю Європу.

Притулки «Джерела життя» з’явилися в Норвегії, Польщі, Голландії, Франції, Люксембурзі. А в СРСР викрадення дітей були максимально масштабними. Найчастіше пошуки «потенційних арійців» зосереджувалися в північних регіонах Росії, також на Брянщині та Смоленщині. Пильна увага приділялася Криму, де планувалося створення в майбутньому великого поселення вихованців «Лебенсборну». До Німеччини відправляли дітей розстріляних партизанів і підпільників, насильно відібраних у батьків, викрадених на вулицях. Щоб потрапити під опіку Lebensborn, їм належало пройти перевірку «расової неповноцінності» за майже півсотні параметрів. В іншому випадку їх чекала сумна доля.

Як складалася доля радянських дітей, що потрапили в притулки «Лебенсборну»

«Расово повноцінні» діти спочатку проходили ретельний медичний огляд, далі містилися в центри ідеологічної обробки, і потім направлялися для адаптації в «расово благонадійні» німецькі сім’ї./Фото: i2.wp.com

Життя слов’янських дітей під опікою Lebensborn починалася зі спеціально розробленого пишного ритуалу «наречення ім’ям». Дійство відбувалося перед портретом Гітлера, поміщеним на символічний вівтар, обрамлений смолоскипами і прикрашений свастикою. Офіцери СС брали хлопців на руки і від їх імені виголошували клятву вірності. Це була своєрідна помста: зробити переконаними нацистами дітей тих, хто воює проти Німеччини. Хлопці отримували нові імена. Іноді по співзвучності з справжніми: так Ніна могла стати Вільгельміною, Зіна – Зигред. Але в більшості випадків це були давньогерманської, нічим не нагадують рідні, Зігфрід, Готфрід, Вілфрід, Еберхард.

Далі, найменші потрапляли в сім’ї службовців СС, а старші – у спецприюты, в яких проводилася посилена «германізація» дітей. Рідна мова була під суворою забороною, в побуті – тільки німецька. Йшла постійна ідеологічна обробка: ти – німець, майбутній доблесних солдатів або сумлінний працівник. Дітям властиво легко засвоювати іноземну мову і тип мислення, тому після трьох-чотирьох місяців муштри новоспечених арійців віддавали в німецькі сім’ї. У «Лебенсборну» був свій паспортний стіл, де фальсифікувалися дані про походження дитини. Як правило, слов’янські дітлахи отримували статус сиріт, чиї батьки загинули за велику Німеччину і фюрера. Внаслідок цього німці і не підозрювали, що їхні вихованці – росіяни, українці, білоруси.

Чому діти відмовлялися їхати в СРСР після розгрому фашистської Німеччини

Згідно з дослідженнями професора Хайнца Вірста, тільки 3% слов’янських дітей повернулися додому./Фото: i0.wp.com

Переможний хід радянських військ по Європі не залишало сумнівів в результаті війни. Однак ідея фікс про вищу расу все ще витала серед бонз Третього рейху. Тому лебенсборновские будинку не припиняли своє існування, а тільки переміщалися далі на захід. Після капітуляції Німеччини і поділу її на окупаційні зони більша частина притулків опинилися на території, контрольованій Сполученими Штатами. Американські військові слідчі відзначали, що величезна кількість підопічних «розплідників» «Лебенсборну» не виявили бажання покинути Німеччину. Одні під впливом нацистської пропаганди щиро вірили в те, що удостоїлися щастя бути арійцем, інші щиро прив’язалися до прийомних батьків.

Малюки взагалі не пам’ятали свого минулого. Багато підлітки боялися, що на батьківщині зазнають переслідувань за те, що жили у німців і служили їм. Так чи інакше, але після війни лише мінімальна частина слов’янських дітей повернулися додому. Практично всі архіви Lebensborn були знищені, тому зрозуміти, скільки точно дітей було вивезено з СРСР до Німеччини, неможливо.

В даний час у Німеччині діє спеціальна організація сприяння людям, яким вдалося дізнатися правду про своє народження і прагнуть знайти біологічних родичів.

А адже деяких дітей нелюдські нацисти використовували як донорів крові.