Як одна картина годувала художника все його життя: «Все в минулому». Василь Максимов

Картина Максимова «Все в минулому» мала винятковий успіх для художника. Майстер чудово відобразив на полотні ідею картини – це туга по минулому часу. Популярна картина не тільки прославила художника, але і «прокормила»майже все його життя.

Василь Максимов народився в селянській родині, і до десяти років він ріс у селі. Майбутній художника був оточений багатовіковим традиційним способом життя селян, усталеними обрядами весілля та сільських свят, хатами з красивим різьбленням і народними костюмами з ручною вишивкою. Художник ріс в самій гущі і красі російської природи. Все, що оточувало майбутнього художника з малих років, згодом майстерно відбилося на полотнах Максимова. Особливо трепетно і емоційно наповнений його полотно «Все в минулому» 1889 року.

Василь Максимов

Героїні картини

Головні фігури картини – дві літні жінки, що сидять на порозі свого будинку. Судячи з усього, це дворянка та її помічниця. Господиня будинку виглядає доглянутою, незважаючи на свій вік. Вона одягнена в квітчасту сукню і темну накидку з хутром. Голову прикрашає білий мереживний очіпок з синьою квіткою. В руках вона тримає золоті окуляри, які вона зняла, віддавшись глибоким роздумам. Жінка сидить у великому кріслі з підкладеною подушкою. Ще одна подушка підкладена під ноги, в яких затишно розташувався її вірний друг – собака. На руках у героїні – золоті персні. Погляд, вбрання і поза говорять про колишню статусності жінки: вона була владною, вольовий і, безумовно, норовливої дамою. Але зараз її погляд дещо згас.. Про що вона думає, дивлячись на небо? Звичайно, про минулої молодості, про колись повному будинку з гостями, про танці та веселощі, про справи сердечні ймовірно, про міцне здоров’я… Куди це все пішло?

Є версія, що прототипом барині стала невістка художника, дружина брата Олексія. Коротає свій вік і служниця дворянки, що сидить прямо на порозі. Її наряд більш простий, але акуратний. Квітчаста темна спідниця, сорочка і фартух. Служниця зайнята своєю улюбленою справою. Здається, вона в’яже панчоху. Але очі її звернені не на спиці.. Вона дивиться в нікуди. Вона дивиться в порожнечу. Її погляд теж згас… І її думки навіяні тугою за який пішов часу. Звичайно, вона теж ностальгує за минулою молодістю.
Між героїнями стоїть накритий стіл, на якому розташована дорога порцеляновий посуд (так, жінка була багатою). За служницею видно самовар. На перилах сходів висить красиве яскраве ковдру. На столі, застеленому красивою скатертиною, варто чарівна чашка з тонкого кольорового порцеляни, подані солодощі до чаю, є і цукорниця такою ж красивою посуді. По всій видимості героїні вирішили влаштувати чаювання в цю прекрасну погоду.

Головний посил Максимова

Перша і головна думка – це, звичайно, туга по минулому часу, за минулої молодості. На це вказують старий парк на задньому плані, розвалені дерева, старий будинок на тлі із забитими вікнами (мені здається, там колись жила молода сім’я, яка перебралася в місто, тому будинок став млявим). Поруч з будинком колись були клумби та красиві сади, а зараз там лежать купи сушняка. Навіть птахи, відлітають вдаль, символізують збіглу молодість.
Друга думка – нотка оптимізму, яку художник захотів внести в ностальгію цих жінок. Прекрасним і милим проявом цієї думки є кущ бузку, в тіні якого і сидять у цей весняний сонячний день бариня і служниця. День дуже теплий і яскравий. Білі хмари летять по блакитному небу. Весняний пейзаж, наповнений вічною красою і оздоблений пишним бузковим кущем в центрі, привносить життя в емоційну сторону полотна. Це також демонструє зростаючу роль пейзажу в російській мистецтві 1880-х років.
Художник показав на полотні не лише ностальгію і нотку оптимізму, але й розходження в соціальних класах: придивимося до посуді, з якої п’ють чай героїні. Вишукана позолочена порцелянова чашка з блюдцем у панночки і масивна гуртка у служниці, яка стоїть навіть не на столі, а на сходинці поруч з нею. Ще один контраст в різних класах старого села: погляд господині дивиться вгору, а очі служниці смиренно дивляться вниз. Незважаючи на теплий весняний день, від картини віє восени, ностальгією про назавжди пішли роках. І всі ці атрибути у вигляді фарфорового посуду і дорогого одягу – це залишки колишньої розкоші колись розкішної садиби.

Фрагменти

Цікавий факт про картині

Після написання картини «Все в минулому» у Максимова більше не було творів такого рівня, які отримали б у відгуках громадськості настільки приголомшливий успіх. Наприклад, критик Володимир Стасов у 1889 році в статті «Наші передвижники нині» дав дуже високу оцінку картині. На його думку, це полотно «являє велику одиницю в історії його [Максимова] діяльності», і воно стало самим значним досягненням художника».
Художник Яків Мінченков так писав про Максимові у своїх «Спогадах про передвижниках»: «Найбільшу популярність у суспільстві одержала його картина «Все в минулому». І треба погодитися, що картина глибоко відчута і передає певну епоху. В згасаючій старої поміщиці, доживає останні свої дні в бідній селянській обстановці, чудово виражено спогад про колишню широкої і розкішною поміщицької життя… На жаль, картина ця стала лебединою піснею у творчості Василя Максимовича».
Так, Мінченков був прав. Максимов – це художник однієї картини. Знамените полотно подарував художнику і успіх, і кайдани. Більш значних робіт їм написано не було. І, щоб заробити на життя собі і своїй родині, він багаторазово повторював свою роботу, яка користувалася популярністю у замовників. В результаті, Максимовим було написано понад 40 авторських повторень.
Сьогодні картина Максимова радує глядачів у залах Третьяковської галереї і уособлює колись поміщицьку Росію з її героями, укладом життя і традиційними звичаями.

Етюд до картини «Все в минулому», олія, 1880-е