Румунський фахівець дав першу прес-конференцію в якості наставника «Зеніта»
— Здрастуйте! (по-русски — прим. ред.) Потім я хотів би говорити по-румунськи. Я дуже радий, що зробив цей крок і перебуваю в «Зеніті». Я вважаю, що «Зеніт», ЦСКА і, напевно, «Шахтар» — це найсильніші команди Східної Європи. Впевнений, що місце «Зеніту» — серед кращих команд Європи. Я прийняв дуже сильний клуб з великими амбіціями і багатою історією, традиціями, титулами, причому не тільки в Росії, але і в Європі. Останнім часом з клубом працювали дуже сильні тренери — і Дік Адвокаат, і Спаллетті, і Віллаш-Боаш, і вони залишили добрий слід.
Знаю, що мене чекає важка робота, знаю вимоги вболівальників. Але так як я зазвичай кажу, я приїхав сюди не на 2 роки і ще 1, а приїхав на багато років, щоб досягти великих успіхів і досягти нових титулів. Так, ніби я хотів би залишитися тут на 100 років. Дуже важливо передати вболівальникам впевненість в тому, що клуб чекає хороше майбутнє і нові титули. Я прийшов з великою впевненістю, ентузіазмом і не сумніваюся, що всі разом ми вирішимо великі завдання. Я маю на увазі і працівників клубу, і вболівальників, і вас, журналістів.
— Ласкаво просимо в Санкт-Петербург, ми раді вас бачити. Два питання: назвіть, будь ласка, три кроки, які ви робите, приступивши до виконання своїх обов’язків? Що ви збираєтеся робити на посаді? І другий — як зміниться «Зеніт» в ігровому плані? Буде він грати в атакуючий, комбінаційний футбол? І що зміниться з точки зору кадрів? Прихід нових гравців, повернення Кержакова?
— Занадто багато питань ви задали, залиште щось і іншим! Перші мої кроки? По-перше, я познайомився з усім керівництвом клубу, побачив всю інфраструктуру «Зеніту». По-друге, мені дуже приємно було познайомитися з Петербурга. З «Шахтарем» я був один раз, але ми бачили мало — готель, стадіон і все. А зараз отримав велике задоволення, подивившись на місто. І третє — я підписав контракт. Це найважливіше. Поки що це всі контакти, які були з клубом.
Що ж стосується ситуації, то, на жаль, із-за ситуації в Україні стежити за ситуацією в чемпіонаті Росії можливостей було не так багато. Ясно, що я бачив матчі в Лізі чемпіонів і відзначив гарний виступ, якість гравців — це сильні футболісти досить високого рівня. Але все це я дивився, ще не знаючи, що можу опинитися тут. Тому, в першу чергу, мені важливо познайомитися з усіма гравцями. Я скористаюся тим, що багато людей перебувають в збірних, і зможу побачити молодь, визначитися з ними. Буде трохи більше, ніж раніше, товариських матчів, щоб я зміг скласти уявлення про кожному. У спарингах набагато краще проглядаються якості гравців. Це дозволяє мені підготуватися до інших матчів, і провести аналіз, виключивши помилки.
Що ж стосується гри команди, то я той тренер, якому подобається атакуючий футбол. Всі мої команди забивали найбільше м’ячів. Навіть у складних умовах ми з «Шахтарем» побили рекорд результативності, забили 127 м’ячів, навіть при тому, що втратили 6 гравців основи і провели 8 матчів менше, ніж «Зеніт». Але не будемо порівнювати чемпіонати Росії та України. Тут він більш рівний, багато команд претендують на місця в єврокубках. Якщо порівнювати з Україною, то там таких клубів три — «Динамо» Київ, «Дніпро» та «Шахтар». Для того, щоб прищепити команді атакуючий футбол, потрібно сильно працювати, переконати гравців, що такий футбол їм подобається, і вони повинні отримувати задоволення. А щоб забивати багато, потрібна синхронність дій, автоматизм, комбінації, і це непросто. І якщо скласти все це, то, звичайно, я за атакуючий футбол, я сам від нього отримую задоволення. Природно, багато що буде залежати і від наших опонентів. Це дуже важливо, повинен бути симбіоз: потрібно переконати гравців у перевагах атакуючого футболу, але не забувати оборонятися.
— Ви вже згадали, що плідно працювали багато років в «Шахтарі». Ви вирішили, що ваша місія там вичерпана і «Зеніт» — це новий виклик? І запропонували ви клубу потенційний список новачків? Може бути, хотіли б взяти когось із «Шахтаря»?
— Ви нагадали тільки про «Шахтар», але я працював і в «Галатасараї», і «Бешикташ», і там теж перемагав. Але, якщо чесно, останні два роки були дуже складними. У нас не було своєї тренувальної бази, було тільки одне поле. Ми постійно перебували або в готелі, або в літаку, літали за минулий рік більше 115 разів. Уявляєте, яке це навантаження на всіх, хто був з нами? І навіть у цих умовах ми домоглися хороших результатів і в той же час змінили структуру команди. Якщо раніше ми базувалися більше на бразильських гравців, які діяли в атаці, то перейшли до українцям — тим, хто зараз грає у збірній. І за спинами тих, хто йшов у провідні клуби Європи, вже були ті, хто готовий був їх замінити. Звичайно, це було непросто. Звичайно, і клубу потрібно було щось нове після 12 років. У нас залишилися хороші взаємини з Рінатом Ахметовим і ми спільно вирішили, що і мені потрібен новий стимул, і їм потрібно щось нове. Не хотілося залишитися в рутині, з якої потім було б непросто вийти. «Зеніт» — це новий виклик. І я хочу об’єднати всіх навколо себе ідеєю нової перемог.
Що ж стосується гравців і придбань, то поки я не познайомлюся з усіма, хто вже є в команді, то ніяких кроків робити ми не будемо. Трансферне вікно буде відкрито ще довго, у нас є час визначитися, що нам потрібно. Природно, я буду прислухатися і до всіх працівників клубу, причетним до цього, на їх думку, і потім колегіально, всі разом, ми будемо приймати рішення, які підуть на користь «Зеніту». Я не той тренер, який приводить за собою гравців. Я люблю працювати з тими гравцями, які вже є, або з тими, яких клуб пропонує. Не люблю якихось сторонніх розмов навколо медіа. Часом медіа тільки і чекають інтерпретацій.
— У багатьох європейських топ-клубах головний тренер працює в тісній співпраці зі спортивним директором. Чи обговорювали ви якісь кандидатури або нинішня ситуація влаштовує? Чи Не виключаєте ви, що в цій ролі в клуб може повернутися Анатолій Тимощук?
— У мене чудові стосунки з Тимощуком, це був перший трансфер з «Шахтаря». До нього наш президент нікого не хотів продавати. Я допоміг йому цим трансфером. Це сталося після зустрічі «Зеніту» і «Шахтаря» в Марбельї. Адвокат підійшов і запитав, як можна було б вам розлучитися з Тимощуком, а ми б його придбали. Я відповів, що «Зеніт» – великий клуб, і чому б не спробувати це зробити. Минуло кілька тижнів, ми повернулися до цього питання. Він потрапив в «Зеніт», але ми залишилися в чудових стосунках. Не знаю, яке майбутнє його чекає. У нього багато пропозицій і на Україні, пов’язаних з федерацією і збірної, але знаю, що він дуже хотів би працювати в «Зеніті». А що буде надалі, передбачити дуже складно. Він буде приймати рішення після того, як закінчиться його контракт у грудні, але сказати, яким буде це рішення, складно.
Thanks!
Our editors are notified.