Нова ідея вчених звучить як сюжет науково-фантастичного фільму. Так-так, математики і справді розглядають можливість побудови космічної бази всередині астероїда!
Василь Макаров
Навіщо комусь потрібно здійснювати титанічний подвиг в області астроинженерии і споруджувати що-небудь усередині ширяє в космосі скелі? По‑перше — це зручно. Сила обертання астроида створює тяжіння, достатню для ефективного використання гірничодобувного обладнання, хоч його і доведеться модифікувати для такого агресивного середовища. По‑друге — це вигідно. Всередині «небесної» породи часто ховаються багаті і рудні мінеральні відкладення, так і бурити космічний сміття набагато корисніше для екології, ніж розривати морське дно і знищувати тисячі його мешканців.
Крім того, дослідники вважають, що кам’яний «кожух» допоможе уникнути небезпек перебування у відкритому космосі — від зоряного випромінювання до мікрометеоритів і тому подібного. Так, з боку зараз такий проект може здатися чимось божевільним, проте вчені впевнені в зворотному. Група астрофізиків з Віденського університету в Австрії за допомогою просунутих алгоритмів, що імітують гравітацію малих небесних тіл, змоделювала гіпотетичні умови астроида розміром 500 на 390 метрів. Вони вважають, що навіть всередині такого крихітного (за мірками космосу) шматка каменю можна створити робоче середовище — хоча, звичайно, залишається ряд невідомих факторів. Так, важливу роль будуть грати точні розміри і склад астероїда — він повинен бути досить міцним, щоб станція всередині нього не призвела до структурних порушень.
«Практичне застосування такої методики буде залежати не стільки від складу, скільки від внутрішньої структури кожного конкретного астероїда», пояснює команда. «Оскільки в майбутньому подібні місії здаються неминучими, рішення про заселенні таких астероїдів колоністами буде можливо тільки за умови, що вони зможуть почати гірничі роботи».
Хоча розміри астроида, які вчені використовували для моделювання, приблизно збігаються з деякими космічними тілами з уже відомих — зокрема, з 3757 Anagolay, 99942 Apophis і 3361 Orpheus — більша частина складу цих астероїдів в даний час невідома. А значить, для втілення проекту в життя час ще не настав. Втім, автори дослідження відзначають, що проблему можна вирішити просто — ймовірно, досить буде просто впровадити в тіло космічної скелі алюмінієвий циліндр з обладнанням. «А якщо ми знайдемо досить стабільний астероїд, і цього не потрібно — він сам виступить в ролі стін космічної станції», – пояснює один з членів команди, астрофізик Томас Мэиндл.
Математична модель, яку в результаті отримали Мэиндл та команда, передбачає, що астероїд буде складатися з твердої породи і гравітація на ньому буде на 38% більше земного. Цього буде достатньо, щоб утримати станцію на астероїді і не дати обладнання полетіти у відкритий космос. Для досягнення такого ефекту астероїд повинен здійснювати повний оборот навколо своєї осі від 1 до 3 разів на хвилину — тоді відцентрової сили буде достатньо.
Звичайно, для реалізації цієї ідеї належить здійснити ще безліч розрахунків та інженерної роботи. Наприклад, критично важливо знати, що астероїд не розвалиться на частини в момент буріння. Якщо він буде достатньо стабільним, то (в теорії) з нього можна буде вирізати що завгодно, як з шматка земної каменю — від маленького форпосту до повноцінної станції-вулика.
Чому це так важливо? Ресурси на Землі кінцеві, і для масової космічної експансії їх може не вистачити — звичайно, якщо люди не збираються перетворювати рідну планету в промисловий пекло. Крім того, у разі колонізації інших планет видобуток сировини на прилеглих астероїдах буде в рази дешевше і простіше, ніж регулярні поставки з Землі. Звичайно, пов’язане з ризиком — астероїд може розвалитися на частини, змінити швидкість обертання або сповільнитися. Поки що, за словами Майндла, «пройде не менше 20 років, перш ніж який-небудь астероїд стане джерелом матеріалів — і це в найкращому випадку».
Thanks!
Our editors are notified.