Адажіо Альбіноні – це воістину чарівний музичний твір. Мелодія ніби торкається потаємних струн людської душі, надовго запам’ятовується і потім, здається, звучить всередині. Спочатку ніхто не сумнівався в тому, що автором «Адажіо соль мінор для струнних оркестрів і органу» є саме Томазо Альбіноні. Однак сьогодні музикознавці майже зі стовідсотковою впевненістю заявляють: насправді створив геніальну музику зовсім інша людина.
Томазо Альбіноні
Томазо Альбіноні. / Фото: www.ruspekh.ru
У 1671 році у Венеції в досить забезпеченій сім’ї купця і патриція Антоніо з’явився на світ хлопчик, наречений Томазо. Навряд чи батьки тоді припускали, що їх син стане відомим композитором, а через кілька століть після своєї смерті прославиться на весь світ.
Про життя і процесі становлення композитора Томазо Альбіноні фактів збереглося дуже мало. Починав він свою музичну кар’єру в якості скрипаля, потім став писати музику, присвячуючи свої твори і навіть цілі збірники високоповажним і відомим людям свого часу. Завдяки сімейним станом він міг писати музику абсолютно незалежно, не прагнучи отримати місце придворного композитора або служити в якійсь одній церкві.
Томазо Альбіноні. / Фото: www.24tv.ua
Він створював інструментальну музику, проте прославився в Італії насамперед як оперний композитор. У 1722 році курфюрст Баварії Максиміліан II Емануель запросив Альбіноні очолити його оперу. Ймовірно, зіграв свою роль цикл з 12 сонат, присвячений особисто курфюрсту.
Останні роки Альбіноні жив в безвісності. При цьому колеги та шанувальники його творчості вважали, що його вже немає в живих, коли в 1742 році його зібрання скрипкових сонат було опубліковано і представлено публіці у вигляді посмертного видання. Насправді ж талановитий композитор помер лише 9 років. Як вважають дослідники його біографії і творчості, від наслідків цукрового діабету. Після своєї смерті композитор був незаслужено забутий, проте інтерес до його творчості спалахнув завдяки Ремо Джадзотто.
Ремо Джадзотто
Томазо Альбіноні. / Фото: www.akamaized.net
Майбутній композитор і музикознавець народився в 1910 році в Мілані. Тут же він отримав перші знання про композиції і освоїв гру на фортепіано. Після закінчення школи Ремо Джадзотто став студентом університету в Генуї, де вивчав літературу і філософію.
Свою кар’єру музикознавець починав у 1932 році в журналі «Італійський музичне огляд» як критика, а через 13 років був редактором цього ж видання. У 1949 році Ремо Джадзотто перейшов на радіостанції RAI, і надалі його життя було щільно пов’язана саме з італійським радіомовленням. Крім того, композитор і музикознавець викладав історію музики у Флоренції в університеті, був співредактором «Нового італійського музичного огляду».
Він сам постійно прагнув до досконалості, тому впродовж усього життя захоплено вивчав історію італійської музики, ставши, в результаті, автором кількох біографій і книг.
На роздоріжжі століть
Адажіо Альбіноні. / Фото: www.stihi.ru
Справжня слава прийшла до Ремо Джадзотто в 1958 році, коли він вперше опублікував Адажіо Альбіноні, нібито реконструйоване їм по невеликому фрагменту, виявленому в Дрезденської бібліотеці ще в самому початку 1940-х років. На підставі всього декількох тактів для скрипки і басового голосу до них Джадзотто, за його словами, вдалося повністю реконструювати мелодію, написану в XVIII столітті.
Нікому не прийшло в голову ставити під сумнів слова настільки авторитетного і шанованого людини, як Ремо Джадзотто. Тим більше, що під час Другої світової війни музична спадщина Альбіноні, що зберігалося в Дрезденської бібліотеці, було просто втрачено. Однак у 1998 році Вульф Дітер Лутерг разом з Фолькером Шютцем опублікували листи з саксонської земельної бібліотеки, з яких ставало ясно: заявленого Джадзотто фрагмента насправді в бібліотеці ніколи не було.
Адажіо Альбіноні. / Фото: www.liveinternet.ru
Однак «Адажіо Альбіноні» вже знали і любили у всьому світі, це твір відродило інтерес до творчості самого композитора епохи бароко. Можливо, він дійсно не писав це адажіо, а його автором, як стверджують музикознавці, є сам Ремо Джадзотто.
Насправді це анітрохи не применшує музичної цінності самого твору, а нам лише залишається насолоджуватися чарівними звуками, які зберіг або створив для нас Ремо Джадзотто.
Музика є невід’ємною частиною життя людей, у кого-то вона проходить фоном, для кого-то стає сенсом життя. Для Аліси Херц-Зоммер музика була тим, що давало їй сили жити і що буквально врятувало її і її сина від загибелі. Якби не музика — Аліса в цьому не сумнівалася — їй би не вдалося пережити Голокост.
Thanks!
Our editors are notified.