Дивні і страшні речі кояться в Україні: чим більше в неї говорять про світ, тим виразніше за словами мовців проступає війна. У Донбасі, звідки вона ризикує перекинутися і на інші території країни.
Відбувається це головним чином тому, що питання війни і миру став кон’юнктурної розмінною монетою в сьогочасній боротьбі за владу. Точніше – за президентське крісло. Тепер вже між чинним главою України Петром Порошенком і вельми можливим його наступником Володимиром Зеленським. Більше того, – і це найпаскудніше! – війна в Донбасі в гарячій фазі для Порошенка завжди залишається вагомим аргументом і приводом для того, щоб продовжити своє перебування на посаді глави держави. Та все дуже просто: почав війну, заручився підтримкою США, закричав на весь світ, що знову «Путін напав», і можна що завгодно робити з виборами. Хоч скасовувати взагалі, хоч переносити на інший, більш зручний час.
Багато хто, правда, впевнені, що Захід не допустить цю ерзац-узурпацію влади у виконанні Порошенко і навіть дав йому якісь гарантії безпеки. Тобто можливість сдрыснуть на іспанську віллу, не опинитися на українських вилах в руках народу, який ненавидить цю політичну тушку і готовий вже пошкодити її «обшивку» цим нехитрим сельхозорудием. Навіть не знаю, як і за чиєюсь підказкою могла зародитися таке диво припущення про «непереборну демократичності Заходу». Адже є й такий нюанс: гармати – це завжди останній довід королів. І Порошенко відверто розраховує на те, що якщо він замутить велику кров в Донбасі і вона, кров українців по обидва боки окопів, проллється, як бальзам на рани, на західні плани і розклади, то Захід прагматично закриє очі і на звірства в Донбасі і на витівки Порошенко. Для Заходу, як відомо, демократія стоїть жертв. Перевірено Югославією, Афганістаном, Іраком, Лівією, Сирією. І «небесної сотнею» майдану. І 13 тисячами загиблих у громадянській війні в Донбасі.
Інші впевнені, що Порошенко на другому терміні – це взагалі благо. Бо він швидше розвалить Україну і покінчить з «українським питанням» раз і назавжди: країна або остаточно перетвориться на безправний колективний лімітроф під міжнародним управлінням, або взагалі розпадеться і зникне з мапи світу. Під вдячні оплески сусідів, смачно поживившихся територіями поваленої України.
Головною перешкодою всім цим антиукраїнським по суті планами, начерками, примеркам і розрахунками є світ в Донбасі, який може дати Україні черговий шанс «сшиться» і спробувати налагодити нормальне життя. І є сьогодні єдиний формат, в якому можна говорити про мир – так званий «нормандський». І єдиний визнаний документ, який здатний принести мир у Донбас і визнаний на найвищому рівні – в Радбезі ООН спеціальною резолюцією ще в лютому 2015 року «Мінські угоди-2» («Мінськ-2»).
І у «Мінська-2» потенційне велике майбутнє. Тому що одним із пріоритетів запитів українського суспільства є світ у Донбасі. Україна втомилася від війни і безглуздих смертей. Але головна біда-то і «нормандського формату, та його породження – «Мінська-2», що він до недавніх пір однозначно вигідний тільки самопроголошеним ДНР і ЛНР в Донбасі. Якщо спрацювали б «Мінськ-2», змінилося все устрій України – з унітарно на федеративну. А республіки могли б розраховувати на реальну автономію у складі України, але без імперативного втручання Києва у життя регіону. Так було до тих пір, поки зберігалася надія на те, що українські власті підуть на таку перебудову країни з метою її збереження і припинення війни. Тепер ця надія з кожним днем вмирає, і всі ці «нормандські» хитрощі вже набридли ЛДНР. Так само як не вірять вони і в дієвість «Мінська-2».
Схоже ставлення до «нормандським» справах і «Мінську-2» і в Росії. Вони могли б дати їй не нинішню агресивну і русофобську Україну, федеративна держава, в якій немає однозначної прагнення стати гарматним м’ясом НАТО і США.
Зовсім охололи до цих справах і Париж з Берліном, які поряд з Москвою є гарантами і формату, і мирної угоди. З Францією все зрозуміло: нормандський формат» починав ще президент-лузер Франсуа Олланд, розраховуючи, що міжнародні ініціативи допоможуть йому утриматися на своєму посту. Не вийшло — пролетів. На його місце прийшов «дистильований» Еммануель Макрон, який теж захотів гратися в «лідера Об’єднаної Європи» та вирішив на «Мінськ-2» і світі в Україні зібрати собі кой-який політкапітальчик. Американці швидко пояснили йому, що світ не потрібен «демократії з майдану», і хлопець здувся. За ним на смітник історії невідворотно потягнулася і федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка теж на «нормандському форматі» та «Мінську-2» відмінно відпрацьовувала американські замовлення. А зараз, коли звалище історії для Меркель вже за рогом, у двох-трьох кроках, офіційний Берлін і думати про Україну і її проблеми не дуже хоче. Не йдуть по Україні солдати групи «Центр», і «мутті Ангела» навіть слухати не захотіла толстого «кіндера Пітера-Петюню», який нещодавно завалився до неї з несподіваним візитом.
І вже зовсім невигідний «нормандський формат» і «Мінськ-2» режиму Порошенко. Який може скінчитися або хоча б як-то мімікрувати вже після 21 квітня цього року. Тільки війна в Донбасі робила «шоколадного кондитера-вбивцю» власного народу потрібне США. Тільки кров і крики про «агресора-Росії, чий Путін напав» давали Порошенко політичну і дипломатичну підтримку, гроші і зброю на війну. Тільки з «Джавелином» в руці над трупами власних бійців та мирних жителів Донбасу Петро Олексійович був для щедрих стовідсотковим «сучим сином, але нашим сучі сином» і міг розраховувати на сяку-таку копійчину на власну кишеню. І закриті очі на всі його корупційні витівки всередині України.
Сьогодні, за кілька днів до другого туру, про «нормандському форматі» раптом заговорили обидва кандидата. Зеленський сказав, що він хотів би, як би це сказати м’якше, «модифікувати формат. І чи прибрати з нього Францію з Німеччиною, замінивши їх США і Великобританією, або ж доповнити наявних учасників формату ще й цими двома державами. Що це було у виконанні кандидата «клоуна», не знає ніхто. То ляпнув перше, що прийшло в голову після «просвітницьких» бесід з радниками-іміджмейкерами, які хочуть ввести «Вову» курс міжнародних справ. То вийшов екивок у бік США, які повинні погодитися, щоб Зеленський змінив Порошенко. То Зеленський все розуміє і намагається надати війні в Донбасі нове звучання і отримати за неї додаткові преференції від Дональда Трампа. Коротше, подивимося, якщо він переможе. А не стане жертвою провокації Порошенко, який скасував (переніс) вибори.
Гавкотів на задану тему і сам гарант нації. Після зустрічі з Меркель, яка, особливо не церемонячись, після прес-конференції пальцем погнала його куди-то за ширму, Порошенко сказав, що «нормандський формат»… живий і буде жити. Він припустив, що на свою чергову сесію учасники-«нормандці» самого високого рівня, швидше за все, зберуться в п’яту річницю створення «нормандського формату». Тобто 6 червня. Саме цього дня в 2014 році вперше зустрілися «нормандці» в місті Бенувиль в Нормандії (Франція) в рамках святкування 70-річчя операції «Оверлорд» і відкриття так званого другого фронту Другої світової війни. Тоді на поминках страшної війни і домовилися про досягнення миру і в Донбасі.
І зараз, можливо, за півкроку до політичної могили, демагог Порошенко залишився вірним собі. «Перше питання, яке я піднімав на переговорах з лідерами Європи, є встановлення миру», — заявив він, відходячи від зустрічі з Меркель. Сама «мутті» скромно промовчала – їй, повторюю, не до цього. І ні слова про «Мінську-2». Всі мовчать, ніби донбаської крові в рот набрали.
Ось, власне, і все, що сьогодні відомо про перспективи світу в Донбасі. Порошенко, щоправда, заявив про якийсь «великодньому перемир’я» з 18 квітня 2019-го. Але в ЛДНР, які піддаються жорстоким обстрілу з боку українських військ ООС кожен день і відповідають Україні тим же, вже впевнені, що це тупий і цинічний передвиборчий «піар на крові», на який Порошенко здатний у будь-якій ситуації. І той факт, що «Мінськ-2», здатний принести мир, обходять стороною і не згадують, може свідчити лише про одне: «нормандці», може бути, і зберуться на ювілейну сесію. Але якщо вони знову зустрінуться тільки поговорити про світ і при цьому «поховають», «Мінськ-2», відмовившись від нього як від «неперспективного», то зникне, повторюю, єдиний написаний, підписаний сторонами конфлікту і визнаний документ про світ. А таке цілком може бути з боку Заходу. Значить, війна може безперешкодно спалахнути з новою силою. І, не виключено, що при новому президенті України. Але яке це матиме значення для тих, хто загине в цій бійні?
Thanks!
Our editors are notified.