Обклали!

Верховна Рада України 30 травня 2019 року відмовилася приймати відставку прем’єра Володимира Гройсмана. А новий президент України Володимир Зеленський проковтнув це і живе собі далі. Більш того, мов пізній Петро Порошенко (ще до крадіжки моніторів), стверджує, що веде війну з Росією і з корупцією.

І це, власне, все, що потрібно знати про сьогоднішній Зеленском. З кожним днем все очевидніше, що його феномен, не виключено, в тому, що йому не тільки не дають сьогодні працювати, але і цей сумний факт органічно накладається на невміння або небажання самого Зеленського працювати. Так теж буває: і не міг, і не хотів.

З одного боку, у ВРУ, як витончено обізвав вищий законодавчий орган сам Зеленський, його остаточно і обклали з усіх сторін людьми, які будуть імітувати начебто бурхливу діяльність (а деякі і цього бажати не будуть). Але насправді це будуть державні білки в колесі або товсті лінивці в кріслі-гойдалці – рух буде помітно, але просування – ніякого. Декларації будуть залишатися деклараціями, обіцянки зависнуть у повітрі і забудуться, а протести або самі підуть у пісок, або їх стравят в який-небудь свисток – організовують який-небудь новий полуфейковый «Михомайдан» і побігають по місту або посидять у наметах біля Верховної Ради, благо справа – настає літо, тепло, не вогко.

Але все це справедливо: саме там, у ВР, в залі під куполом з чудовою люстрою, яку так і не використала за призначенням і за бажанням 96% українців (рейтинг довіри до Ради – 4%) Надя Савченко (з мінометів, з дніпровської баржі, прямо на голови присутніх) і завершилося вчора «оточення» Зеленського. Нардепи познущались, словесно досхочу повытирали ноги про уряд і особисто про «вінницького менеджера «третього тисячоліття». Так і залишили його в керівному кріслі. А адже він просився на волю. І, звичайно, можна говорити, що депутати, залишаючи Гройсмана, думали в першу чергу про себе. У них передвиборна боротьба, дострокові вибори, боротьба за електорат. А тому уряд Гройсмана – це зручний сміттєзбірник всього негативу, який сьогодні спостерігається в країні ще й тому, що уряд нічого не робить і не вміє робити. І громовідвід, через який можна спустити в землю всі протестні настрої. Депутатам вигідно, щоб хтось інший відповідав за розвал країни, щоб його можна було б за це критикувати, набираючи собі, як вони всі думають, окуляри на цій критиці.

Але є й інша вигода: тепер весь негатив буде падати не тільки на Гройсмана, але ще і на Зеленського. Такий вже менталітет в Україні, що за все в країні відповідає перша особа. І не важливо, є у нього важелі для зміни ситуації чи ні.

А тому депутати з різних партій, критикою «опускаючи» Зеленського, думають і про зниження рейтингів партії Зе» – «Слуги народу» («СН»), чиї лідери зарозуміло нарізали собі завдання – перемогти 21 липня цього року одноосібно, в новій Раді не входити ні з ким в коаліцію і так само одноосібно сформувати «зеленское уряд». От щоб новий президент «попустився», його вмочують всі, кому не лінь. І всі працюють на зниження його рейтингу. І пухленько-схудлий «хлопчик Вова» на чолі кабінету – шикарний для цього інструмент. Навіть якщо Гройсман вважає себе ніяким не інструментом, а госдеятелем великого масштабу, що переросли рамки вінницького колгоспного базару, то все одно його можуть використовувати як в темну, так і відкрито – обіцяючи, що не забудуть, коли від «відслужить сміттєзбиральником».

Впевнений, що точно так само кинуть Зеленського в Раді і з його уявленнями про звільнення голів СБУ, Міноборони та Генпрокуратури – Василя Грицака, Степана Полторака і Юрія Луценка. Ці фігуранти потрібні всім депутатам і всім противникам Зеленського з тієї ж причини – нічого не робити або навіть гальмувати всі починання нового президента і знижувати його рейтинг. Легко, зручно і не порошно. В тому числі і для всіх зазначених панів-товаришів – схеми матеріального збагачення, на яких вони сиділи і сидять досі, капають їм в гаманець без зупинки. Це як із збагаченням на вугіллі «Роттердам+»: Порошенко бабло у свої офшори отримував до останньої хвилини в кріслі президента. А його спільник Рінат Ахметов, швидше за все, «качає копієчку». І в вус, якого в нього немає, не дме.

У підсумку глава СБУ Грицак, незважаючи на свого першого «Зе-заступника» Івана Баканова, заважає Зеленському зняти з країни клеймо ганебного і ганебного військово-поліцейського режиму і почати демонтувати систему репресій, політичного розшуку і чисто політичних ж переслідування всіх інакомислячих. Журналісти на чолі з Кирилом Вишинським раніше або безпідставно сидять в тюрязі, або видавлені з країни (як главред «Страны.иа» Ігор Гужва або, вибачте, я, наприклад) або перебувають в Україні під перманентною загрозою опинитися за ґратами (Руслан Коцаба, Василь Муравицький, Дмитро Василець, Євген Тімонін тощо).

Чому так? Та тому, що якщо відпускати на волю і закривати надумані справи всіх нині сидять, то відразу стане зрозуміло через 5 років порохоботского потворного режиму СБУ не захищаючи інтереси країни, а була перетворена в мерзотну політичну охранку на сторожі гаманців і посад можновладців. Не дарма ж Порошенко нічтоже сумняшеся стверджував, що його вороги – вороги України. Такий собі український Людовик I Шоколадно-Офшорний: держава – це я.

Чи Степан Полторак – живе втілення і уособлення тієї частини генералітету України та вищого офіцерського корпусу, для яких війна в Донбасі – мати рідна. Вони жили і продовжують жити з неї, розпилюючи військові бюджети та іноземну допомогу на свої кишені. І задовольняючись тими крихтами, які перепадають із військового столу порохо-свинарчуков, дерибанящих «Укроборонпром» і все інше, що погано лежить і працює на уявну війну з «російсько-терористичними військами» та особисто Володимиром Путіним. І ви думає, ця «укрооборонпром-свинота» в погонах дозволить Зеленському без бою встановити мир у шахтарському краї, про що його просить народ? Так, як же! Звичайно, не дозволить. Ця хлопці швидше зірвані погони один одному в нескромні місця засунуть, ніж попрацюють на світ. А ви бачили цього нового командувача сухопутними військами і начгенштаба, який одягнув бронежилет верх ногами. Знатний вояка! Це і буде вести бій, і світ встановить однаково бездарно. І тільки підтвердить найстрашніше: корупція на війні в Донбасі – це хабарництво на крові, але воно відвертих і криптопорохоботов не хвилює. Бо приносить їм гроші, які не пахнуть і вже відмиті від крові.

Ну і, звичайно, вишенька на торті (або якщо комусь це ближче – шматок неперетравленої шаурми на свіжою, вибачте, блювотині) – це генпрокурор Юрій Луценко, і кум, і товариш по чарці Порошенко. Він нікуди не збирається йде. Тому що чітко поставив перед собою задачу, коли публічно рвав заяву нардепа Нестора Шуфрича про відповідальність «Кривавого пастора» Олександра Турчинова і Порошенко за початок війни в Донбасі – не допустити навіть найменшої реваншу антипорохоботов. Він так і говорив, що це, мовляв, не про Порошенка чи Турчинова мова. Хтось хоче змінити курс держави, написаний цими двома вбивцями власної країни. Але він, Луценко. Не дасть нікому зробити щось подібне. Прямим текстом сказав, і нічого йому за це не було.

Як нічого не було екс-главправосеку Дмитру Ярошу, який фактично пообіцяв повісити на Хрещатику президента Зеленського (а це стаття Кримінального кодексу про загрозу життя держдіяча, як мінімум). Як залишилася без уваги КК і правоохоронців загроза «ветеранів АТО» допомогти Ярошу повісити Зеленського за можливих «відхід від ідеалів евромайдана». І мав би стимулювати правоохоронців саме Луценка, на посаді генпрокурора відповідає за збереження і дотримання законності. Але Луценко, повторюю, продовжує служити Україні і вже навіть не Порошенко, а тим, хто залишить його на посаді. І це – не Зеленський.

Зі всіх сторін не оточили, а саме обклали Зеленського і ті, хто начебто його друг, ляльковод, натхненник, спонсор, гарант життя і правління, союзник і т. д. Всі ці іпостасі можуть в рівній мірі розділити між собою олігарх Ігор Коломойський, який, на загальну думку, «породив» Зеленського. І глава МВС Арсен Аваков, який за завданням «вашингтонського обкому» виступив гарантом мирного транзиту укро-влади від Порошенка до Зеленському. Обидва ці людини «зробили» Зеленського, але тепер, на жаль, схоже, не хочуть, щоб він щось корисне та інше робив в країні. Тому-то вони, здається, і дають неонацистам і неофашистів, патріотам і расово правильним ідіотам пустувати в країні, безкарно погрожуючи Зеленському. Цим двом теж потрібен «ручний» Зеленський-президент.

А є ж ще ненаситна до влади Юлія Тимошенко. Є всілякі «соросята» – грантососи та грантожери, мнящие себе «носіями демократії» і «провідниками цивілізації. Є інші політпартії і типу окремі політики-авторитети, які хочуть Зеленського під крило, але теж об’єктивно зацікавлені в тому, щоб Зеленський «просів» і став більш зговірливим. Є, зрештою, сам Захід і його зовнішні куратори, який погодилися з оновленням омерзительной для самого поняття «демократія» укро-порохоботской влади Порошенко, але хоча, щоб Зеленський танцював під їх джигу, а не самостійний український гопак або навіть «сім сорок».

Але в усьому цьому є й інша сторона питання: а чи готовий сам Володимир Зеленський бути реальним президентом-реформатором і президентом-рятівником від порохоботов і майданного порохоботства, а не грати таку роль, продовжуючи успішний для нього серіал «Слуга народу»? І немає відповіді на це питання. Немає навіть натяків на відповіді. Принаймні, від самого Зеленського. І хочеться вірити, що Зеленський – справжній, а не політико-технологічне фуфло-обманка. Від безнадії вірити.

Але і зрушення начебто є. Борис Шефір, рідний брат першого помічника Зеленського Сергія Шефіра, вже заявив, як кинув пробний шар, що потрібно скасовувати расистський «мовний» закон, мовные квоти в ЗМІ і налагоджувати світ у Донбасі, для чого можна і з порожнім ним стане перемовлятися. І відразу нарвався на відповідь від спікера Ради Андрія Парубія: «Я хочу сказати від імені Верховної Ради і уряду, український народ цього не дозволить. Земля під вами буде горіти. Ми не дозволимо ні скасувати закон про мову, ні квоти, ні декомунізацію». І, звичайно, хотілося б точно знати, хто ці міфічні «ми»? Ті жалюгідні насосанные з пальця і приписані за допомогою адмінресурсу 23% відсотка за Порошенка на президентських виборах? Тоді все зрозуміло. І правильно, що їх провокують на засвічування. Щоб знати, де вони кучкуються, якщо що, а викурювання їх розпочнеться по всій країні відразу.

Є, в приницпе, сигнал і від самого Зеленського. Він пішов в тренажерний зал ВРУ і знайшов там… гантелі. «Славу Богу, що хоч їх не вкрали!», – сумно пожартував президент-качок. І ось тут-то можна бути хоч трохи впевненими: у президента є тепер цілком «вагомий» інструмент для розмови з опонентами про реформи. Ну, ви мене розумієте.