Оманливий виття на болоті

Тепер, коли люди отримали можливість врятуватися від людожерів, з ними заговорили.

Все змішалося в українській хаті: коні, люди, колишні й майбутні козли відпущення. Хлюпає київське Козине болото, видаючи нелюдські, страхітливі звуки.

Знахабнілі від п’ятирічної безкарності псевдопатріоти раптово виявили, що більшість населення їх відверто зневажає. Відкриття виявилася настільки приголомшуючим, що істерика триває з першого туру виборів і донині. Справа доходить до абсурду.

«Я подивлюся свій гардероб: якщо є щось зелене, я спалю», – заявив колишній губернатор Закарпаття Геннадій Москаль. А у Львові заслужений артист України, керівник мистецького центру FoRa Володимир Кудовба розірвав договір про навчання 11-річного хлопчика лише за симпатій його батька Зеленського. «Я не зможу працювати з людиною, яка на мій погляд, змінив основних положень патріотизму і любові до своєї мови і культури», – пафосно повідомив оточуючим свідомий патріот.

Інша заслужена артистка, вже з Харкова, виклала на своїй сторінці у ФБ:

«Ганьбу та презирство тим коллаборантам, пристосуванців і самозакоханим політиканам, яке вузьколобо і злочинно зрадили Україну. Честь і Слава прекрасного і грандіозного меншості, яка завжди буде розумом і совістю країни».

«Розум і совість», як ви розумієте, це про прихильників Петра Олексійовича.

Ходяча «розум і совість» Ярослав Кендзьор звинуватив більшість співвітчизників у державній зраді: «Я такого брудного божевілля, координованого з Москви і нашою внутрішньою опозицією і всіма цими расконсервированными агентурними групами, не бачив за всю свою довгу політичну діяльність».

Йому подвывает український пропагандист Микола Савельєв: «На нас йде така темна сила, така орда! Це ті 54%, які свого часу проголосували за Януковича, це мураевцы, які не бажають Україні добра, одесити, які бажають помститися за травень місяць, за тих, що згоріли. Вони всі підтримують Зеленського.

І мені писали: [i]”Зараз проголосуємо за Зеленського, а потім самі до Криму підтягнемося””.

До речі, про Крим.

Порошенковский меджліс не залишився в стороні від бурхливого кипіння в каструлі.

«Ми – команда Петра Порошенка, і кримські татари його активно підтримують. Майже очевидно, що ми будемо в опозиції, але конструктивної опозиції», – пообіцяв народний депутат Мустафа Джемілєв.

А його заступник Ахтем Чийгоз зажадав від Зеленського і ко негайного надання Криму статусу якоїсь національної автономії:

«Вони [команда Зе] дуже схожі в цьому цинізмі от з такими, як Путін, які обчислюють життя людей. Що значить “юридичний аспект”? Це, знову-таки, нерозуміння нашої проблеми, це намагання знівелювати її, відвести кудись в обговорення».

Навіть дізнаватися думку юристів (не кажучи вже про самих кримчан) Чийгоз вважає зайвим «вийми та поклади!»

Спеку додало рішення Ст. Путіна про видачу жителям ЛДНР російських паспортів – тут уже панує формене божевілля серед тих, хто жителів Донбасу роками інакше як «бидлом», «ватою» і «сепарами» не називав.

Тепер, коли люди отримали можливість врятуватися від людожерів, з ними заговорили.

Сам міністр Клімкін закликав приречених (згідно з планами українських патріотів) на дерусифікацію, люстрацію, декомунізацію і депортацію донеччан відмовитися від можливості отримати рятівний російський паспорт. А пан Порошенко пообіцяв стотысячпятисотое вторгнення російської армії, чим викликав традиційний переляк своєї двадцатипятипроцентной пастви.

Однак істерика і паніка скоро закінчаться. Вороги здорового глузду перегруповуються, і найближчим часом ми побачимо черговий виток гострого політичного протистояння. Його контури вже позначені в ухваленні парламентом ксенофобського «мовного закону» й зустрічні плани «команди Зе» взяти під контроль СБУ і Прокуратуру. Силові структури життєво необхідні для початку обіцяної Зеленським боротьби з корупцією, розгул якої в «европейської дэржаве» викликає острах у кожного нормального людини (крім більшості жителів Львівської області – єдиною, де переміг пан Порошенко).

Здається, жителям «Українського П’ємонту» – дав світу націонал-соціаліста Андрія Парубія, автора «мовного закону» Миколи Княжицького і чарівну Ірину Фаріон – досі невтямки істинне положення справ у країні і лицемірство їх власних провідників. Так, наприклад, сім’я одного з найзатятіших «українських патріотів», лідера соправящей парламентської фракції «Народний фронт» Максима Бурбака викрита в тісних зв’язках з «окупованим Кримом».

«В той час, коли на Донбасі гинули українські солдати, а лідери Народного Фронту Яценюк і Бурбак робили жорсткі антиросійські заяви, сім’я рідного брата голови Бурбака та керівника обласної організації Народного Фронту, партнера і однокласники Яценюка отримувала в Криму російські паспорти», – розповів у своєму Telegram-каналі відомий юрист Андрій Портнов про будні «справжніх патріотів».

Пошкребти по інформаційним засіках – і подібних прикладів лукавства правлячого майданного класу можна знайти багато тисяч, не кажучи вже про відверто кримінальні діяння, начебто крадіжки Свинарчуков або злочинних пригоди пана Пашинського.

Якщо команда Зеленського зможе цим інформаційним ресурсом грамотно розпорядитися, то отримає шанс нанести з ідеологічних позиціях опонентів нокаутуючий удар.

Однак не факт, що у «команди Зе» вистачить на те політичної волі. В якості її учасників вже заявлені якісь незрозумілі люди, начебто Дениса Монастирського (помічника аваковского наближеного і куратора сайту «Миротворець» Антона Геращенка), або Івана Апаршина – штабіста Анатолія Гриценка (чоловіка Юлії Мостової, останньої любові отця Дмитра Разумкова, що нині став ключової фігури «Команди Зе»).

У те, що недавні слуги старої команди – Авакова, Гриценко та інших майданників – почнуть люто кусати вскормившие їх руки, віриться насилу. А ось витоку конфіденційної оперативної інформації (як до олігархам, так і на Захід) гарантовані.

Ні розрядка у відносинах з Кримом або Донбасом, ні внутрішньополітична відлига Зеленському поки не по зубах.

Його бравурні заяви, що він вважає Путіна «ворогом», відмови від прямих переговорів з ЛДНР, від прописаної Мінськими угодами амністії, від забезпечення особливого статусу Донбасу, вже призвели до непоправних для України наслідків – мало хто сумнівається, що мільйони змучених обстрілами і блокадою донеччан охоче приймуть російське громадянство. А скільки ще націлилося на його отримання серед решти українців!

І ситуація всередині країни теж викликає мало оптимізму.

Як заявила нинішній віце-спікер Ради Ірина Геращенко:

«Ми не дамо жодного кроку ні антизаконним рішеннями певних судів, ні рішення судів, які планують зробити, щоб зупинити нашу євроінтеграцію».

Пані Ірина і її однодумці у Верховній Раді продовжують самочинно вирішувати, які рішення законні, зокрема, проштовхнули через парламент ксенофобський закон про тотальну українізацію.

Люди, які вчинили антиконституційний кривавий державний переворот, тепер навіть розмови про двомовність постановили вважати антиконституційними. Неомайданную теорію усіляких «червоних ліній», за якими, немов у клітці, повинна перебувати київська влада, охоче підтримують і різні збіговиська ультранаціоналістів, готові за невеликі гроші зносити всіх і вся. В тому числі, і нового президента.

Бавитися істерикою расово-правильних «патріотів» можна і треба, але обманювати нас ця істерика не має. Нацики, порохоботы, Парубии-Княжицкие та інші людоедики зовсім не перестали бути домінуючою силою на Україні.

І лише через три-чотири тижні, у процесі святкування чергової річниці Великої Перемоги, проведення інавгурації і за першим рішенням нового президента суспільству стане зрозуміло, почалася реальна відлига і чи є у неї перспективи.

Костянтин Кеворкян