20 грудня 2001 року у своїй квартирі було знайдено мертвою прославлена фігуристка Кіра Іванова, яка завоювала колись першу в історії СРСР медаль в одиночному жіночому катанні. Про життя спортсменки — важке дитинство, невдалі шлюби, аборті, алкоголізмі і страшної смерті — читайте на Woman.ru.
Кіра Іванова
Медаль на Олімпійських іграх — це квиток у щасливе і забезпечене життя. Так думала і Кіра Іванова, яка стала першою радянською фігуристкою, яка завоювала нагороду в жіночому одиночному катанні. За законами жанру її доля повинна була скластися більш ніж вдало, проте за вражаючим злетом було страхітливе падіння: два невдалих шлюбу, аборт, ганебне звільнення, алкоголізм і страшна смерть у 38 років…
Дівчинка з неблагополучної сім’ї
Майбутня прославлена фігуристка Кіра Іванова народилася 10 січня 1963 року в Москві. Дівчинку не можна було назвати обдарованою дитиною, тим не менш доля привела її в фігурне катання. А точніше це зробила бабуся Кіри, яка мріяла дати їй шанс на краще життя.
Юна Кіра
Справа в тому, що батько Іванової кинув сім’ю, мати спилася і вихованням дівчинки не займалася (однак це не завадило їй у 1970-му народити другу дитину — доньку Олену). Перший тренер Кіри Ірина Аніканова також зазначала, що особливими талантами дівчинка не мала, але виганяти її не поспішала. Навпаки: жінка перейнялася до учениці любов’ю і практично замінила їй матір. За чутками, Ірина Іванівна забезпечувала підопічну, купуючи їй не тільки необхідне спорядження для занять, але і одяг, продукти. Давши вихованці базу знань, Аникова перевела Іванову в старшу групу на відомому тренеру Віктора Кудрявцева. У його руках Кіра буквально розцвіла: стала кататися набагато впевненіше, і навіть відсутність гнучкості і пластики не заважали їй перемагати на різних змаганнях.
Тоді ж Іванова опанувала ряд потрійних стрибків, у тому числі ріттбергер — складний по тим часам елемент.
Дебютний сезон 15-річної фігуристки пройшов дуже успішно: у 1978 році Кіра завоювала срібну медаль на Спартакіаді народів СРСР, а потім і на Чемпіонаті світу серед юніорів, тим самим ставши першою радянською фігуристкою, взяла нагороду в цьому міжнародному змаганні. На жаль, потрапивши у дорослу збірну, Іванова не змогла повторити успіх: десяте місце на Чемпіонаті Європи і вісімнадцяте — на Чемпіонаті світу. У 1980-му Кіра брала участь у своїх перших Олімпійських іграх, але і тут невдача: фігуристка фінішувала шістнадцятої, однак не можна не відзначити, що в довільній програмі спортсменка показала вищий клас, виконавши три потрійного стрибка.
Багато тренерів, які працювали з Кірою, відзначали її витривалість, по-хорошому спортивну злість і швидкість прийняття рішень на льоду, що давало їй перевагу над суперницями. «В координаційному плані це була дуже “липка” фігуристка. Є у нас такий термін, що визначає ступінь реакції сприйняття від голови до ніг. Швидкі думки — швидкі ноги: це важливо у фігурному катанні. У Кіри цей показник був досить високим, тому вона, не володіючи великим кроком і особливою гнучкістю, домоглася дуже багато на льоду. Саме ця липкість перетворила її в маленьку симпатичну балеринку. Плюс її характер: неодмінно домагатися того, чого хочеться. Принаймні, намагатися. Вона напролом йшла до поставленої мети. Дуже їй хотілося вирватися з убогості, заробити гроші, щоб, як вона сама виражалася, все у неї було…» — згадувала хореограф Алла Капранова.
Любов або кар’єра?
Чергова перемога в національній першості 1982 році спонукала Кіру… змінити тренера. 19-річна Іванова пішла від Віктора Кудрявцева до Володимиру Ковальову, в якого була закохана з того моменту, як побачила його на Чемпіонаті світу в 1979-м. Кудрявцев як міг відмовляв підопічну, але безуспішно. Крок виявився практично фатальним, так як з того моменту кар’єра Іванової повільно пішла по похилій.
Пізніше Кіра дуже жалкувала про прийняте рішення і навіть публічно попросила вибачення у колишнього тренера в 2000 році.
Однак на початку вісімдесятих дівчина була впевнена, що все робить правильно. Між нею і Ковальовим зав’язався роман: все складалося краще нікуди. Принаймні так думала Кіра. На жаль, Ковальов відрізнявся важким характером, тому його відносини зі спортивним керівництвом не можна було назвати гладкими, що в першу чергу відбивалося на Іванової.
Так, у тому ж 1982 році Кіра виграла Спартакіаду народів СРСР, проте потім відмовилася проходити допінг-тест (за чутками, Іванова і Ковальов занадто бурхливо відзначили успіх фігуристки, і він заборонив їй йти на процедуру).
За свою зухвалість спортсменка була дискваліфікована і виключена зі збірної.
По всій видимості, Кіра не дуже переживала із-за того, що сталося: відчужена, вона стала виступати на комерційних турнірах і заходах, заробляла непогані гроші. Тоді ж Іванова і Ковальов одружилися. Правда, настільки ж швидко розлучилися, зрозумівши, що у них нічого не виходить ні в спортивній, ні в особистому житті.
Перша медаль в історії країни
У вісімдесяті роки Радянський союз був безперечним лідером у фігурному катанні. У всіх дисциплінах, крім однієї: жіночого одиночного катання. Кінець цього прикрого непорозуміння поклала 21-річна Кіра.
У 1983 році спортсменка реабілітувалася після дискваліфікації: Іванова перемогла на кубку СРСР, потім ідеально відкатала програму на відбіркових змаганнях в Ленінграді, після чого спортивне співтовариство вирішило повернути її в збірну. На жаль, на Чемпіонатах Європи та світу Іванової не вистачило майстерності, і обидва рази вона фінішувала четвертою.
Тоді ж визначилася головна суперниця Кіри — представниця НДР Катаріна Вітт, яка на всіляких змаганнях завойовувала тільки перші місця.
Зимові Олімпійські ігри, 1984 рік, Сараєво, Югославія. Після невдалих виступів на ЧС і ЧЄ в успіх Кіри мало хто вірив. І даремно! Іванова змінила тренера (місце Ковальова зайняв Едуард Плинер) і твердо вирішила взяти реванш на своїх других Іграх.
Вже після першого виступу Кіра отримала досить високі оцінки від суддів, завдяки чому закріпила за собою п’яте місце. У короткій програмі фігуристка показала справжній клас, виконавши низку потрійних кожухів, що підняло її на третє місце. У довільній програмі Іванова спробувала виконати зв’язку з (!) п’яти потрійних стрибків підряд: не все вийшло, але судді високо оцінили старання радянської спортсменки, і вона зберегла за собою місце в трійці лідерів.
Таким чином, бронзова медаль у жіночому одиночному катанні стала першою олімпійською нагородою в історії СРСР.
До речі, наступна медаль у цій дисципліні буде завойована лише в 2002 році — Іриною Слуцької. Золото на тій Олімпіаді знову взяла Катаріна Вітт.
Після бронзи на Іграх у Іванової пройшов досить успішний сезон. Практично у всіх міжнародних першостях вона незмінно посідала другу сходинку п’єдесталу, програючи лише своїй давній суперниці Катаріні. Так тривало аж до 1988 року: кожне змагання закінчувалося однаково — Вітт перша, Іванова друга… Наближалася Зимова Олімпіада-88, до того моменту Кіра вже серйозно наступала на п’яти Катаріні. У вузьких колах практично не сумнівалися, що радянській спортсменці нарешті вдасться скинути з п’єдесталу непереможну німкеню.
Все або нічого
У Калгарі 25-річна Кіра Іванова прилетіла повна рішучості відібрати у Катаріни Вітт пальму першості. На радянську спортсменку робилися дуже великі ставки: СРСР розраховував на золото в жіночому одиночному фігурному катанні. Отже, після обов’язкової програми Іванова впевнено лідирує. Але вже у фіналі, під час короткої програми, Кіра здійснює кілька грубих помилок, які опускають її на десяте місце. Заключне виступ фігуристка і зовсім відкатує «брудно». Як підсумок: сьоме місце у фінальній таблиці. Катаріна знову перша.
Складно уявити, що відчувала Кіра в цей момент. Для Іванової настільки прикра поразка стала справжнім ударом. Вона ледве могла приховати свої емоції. Масла у вогонь підливала спортивне співтовариство, журналісти, колеги, прості глядачі. Всі буквально накинулися на Кіру, звинувачуючи її в тому, що вона позбавила країну заслуженою медалі.
Іванова, яка була «одинаком» не тільки на льоду, але і в житті, раптом опустила руки.
У неї було два варіанти: боротися і довести всім, на що вона здатна, або ж просто піти з великого спорту. Кіра обрала другий варіант. На превеликий жаль, поруч з нею не виявилося людини, який би зумів повернути їй віру в себе.
Ціна щастя
Залишивши професійний спорт, Кіра почала зніматися в кіно, паралельно працюючи в Театрі льодових мініатюр Ігоря Бобріна. Там же Іванова зустріла свого другого чоловіка — одного з керівників Балету на льоду Костянтина Тареліна.
На жаль, у той період часу, коли життя Іванової стала потихеньку налагоджуватися, стався цілий ряд трагічних обставин. Спочатку померла улюблена бабуся, яка замінила їй у свій час і маму, і тата. Слідом сама Іванова ледь не вирушила на той світ: дівчина дивом вижила після страшної аварії. Через деякий час через нерозділене кохання упереміш із забороненими речовинами покінчила із собою сестра спортсменки Олена.
Все це помітно підкосило Кіру, і вона… запила. Дуже сильно.
Тарелін, як міг, намагався виштовхнути дружину з полону зеленого змія, але все марно. Відібрати пляшку з рук дружини виходило все рідше, і сімейні конфлікти, здається, вже не припинялися.
Микола Гуляєв, Кіра Іванова, Олександр Мозин і Дмитро Бочкарьов
У 1991 році Кіра вирішила кардинально змінити своє життя, прийнявши запрошення Туреччини виступати за їхню країну. І саме в цей момент дізналася про свою вагітність. Щоб не втрачати вигідного контракту, спортсменка зробила аборт.
Для чоловіка Кіри це стало справжнім ударом: Тарелін, так мріяв стати батьком і прится дружині всі її вади, на цей раз не витримав.
Так і не змирившись з вбивством дитини, він пішов від Іванової. А контракт з Туреччиною в результаті зірвався. Спортсменка знову залишилася одна: без сім’ї, без роботи, без затребуваності.
Страшна смерть
Кіра остаточно втратила інтерес до життя. Щоб хоч якось триматися на плаву, Іванова влаштувалася працювати дитячим тренером в московське «Динамо», де сама колись починала свій шлях у світ фігурного катання. У Кіри був явний талант до навчання, вона легко знаходила спільну мову з дітьми.
У 2001 році її звільнили. Причиною тому стало пристрасть Іванової до алкоголю.
Батьки юних фігуристів не раз скаржилися на поведінку тренера. Кіра часто приїжджала на каток п’яною, і часом настільки сильно, що ледве стояла на ногах, не кажучи вже про те, щоб виходити на лід і виконувати хоч якісь елементи. У Іванової діагностували сильну алкогольну залежність, і вона добровільно пішла на лікування в наркологічний диспансер. Вийшовши з клініки восени 2001-го, Кіра, здається, ще сильніше розчарувалася в житті. Зрозумівши, що її ніхто не чекав і вона нікому не потрібна, колишня чемпіонка тут же взялася за старе, скотившись на саме дно.
Сусіди Кіри стверджували, що її галасливі п’яні вечірки з різними асоціальними особистостями регулярно наводили жах на весь будинок. Ну а сварки і бійки за дверима змушували обходити її квартиру стороною. Через пару місяців після виходу з клініки, 20 грудня 2001-го, 38-річну Іванову знайшли мертвою у її власній квартирі. Медики встановили, що колишня прославлена спортсменка померла ще 18 грудня. Невідомо, скільки б тіло пролежало Кіри, якби сусіди не потурбувалися про те, що жінка вже досить давно не влаштовувала гучних пиятик і не гриміла пляшками. Кілька добровольців вирішили подзвонити в квартиру, а коли їм ніхто не відповів, штовхнули двері — та виявилася відкритою.
В купи порожніх пляшок з-під горілки лежало знівечене тіло Кіри Іванової. Колишня фігуристка була звірячо убита невідомим.
Швидше за все, злочинець шукав нагороди спортсменки, щоб продати їх. Але його випередила сама Іванова: до того моменту всі свої медалі вона давно пропилу. Громадськість схиляється до того, що це був маніяк-вбивця не тільки розправився з жертвою, але і, відрізавши її волосся, розкидав їх по всій квартирі. Моторошна картина. Незважаючи на багато прогалин, основною версією злочину є побутова сварка з товаришем по чарці.
На жаль, винного так і не знайшли.
Вже після смерті Іванової в її щоденнику була виявлена запис: «Дуже скоро я піду назовсім. Але це мене не лякає. У свої тридцять вісім я прожила все життя, які тільки можна собі уявити. Було все — і світова слава, яка закінчилася забуттям. І любов з зрадою у фіналі. І спадок від питущою матері, внаслідок чого мій організм тепер смертельно отруєний алкоголем. Сьогодні я залишилася абсолютно одна, і від цього життя чекати мені більше нічого…».
Кіра Іванова не мала природними гнучкістю і пластикою, тому у фігурному катанні всього домагалася лише наполегливою роботою
Ось так, в одну мить, країна втратила своєї національної героїні. Нікому не потрібної, нещасної, до болю самотньою і залежною. Невідомо, як склалася б її доля, якби в потрібний момент поруч опинився той, хто зрозуміє і підтримає. Спортсменка, чий вихід на лід змушував тремтіти саму Катаріну Вітт, мала всі шанси прожити інше життя. В пам’яті багатьох Кіра залишилася як життєрадісна дівчина, яка довела всьому світу, що завзятість і праця інколи можуть протистояти таланту.
Thanks!
Our editors are notified.