Повзучий реванш

Біля мого будинку з’явився Садовий. Висить під деревом зі слоганом «Перевірені». Відразу згадав юність і бурхливі дискусії в школі з приводу того, як саме перевіряються гумові вироби. Була гіпотеза, що натягаються на лампочку.

Дикі часи, ніякого трансгендерної виховання. Навіть «Фейсбуку» не було, що взагалі неможливо уявити. Трохи далі від першого борда примостився другий: «Надійні». Сенс рекламної кампанії Садового став кристально ясний. Так звана інтригуюча реклама. Наприкінці повинна з’явитися марка виробника.

Думаю, це «Дюрекс». «Роллс-ройс» у світі гондонов. Не важливо яких. Гумові вироби взагалі стають дуже популярними. Біля Ради бігає групка веселої молоді в шортах з червоними кульками, надутими свіжим гелієм. Партія Шарія проводить флешмоб. Не знаю який, але проводить. Весело? Безумовно. Але насправді все дуже погано. Реванш йде. Купка відважних співаків, музикантів і дизайнерів намагається стримати прорив «кремлівської п’ятої колони». А вона настає. П’ятий президент Петро Порошенко б’є на сполох. Заліз на дзвіницю в якомусь селі і б’є. «Повзучий проросійський реванш стає все більш очевидним». Виявляється, реванш ще й повзає. Спочатку він малопомітний, а потім починає проявлятися, купуючи абсолютно зрозумілі обриси. Винен головний співробітник ОПУ Андрій Богдан. Мене ця абревіатура бентежить? Ні, по суті все вірно, але щоб так явно, незавуалированно йти на роботу в офіс президента України як в ОПУ… Коротше, Богдан дуже невиразно натякнув на надання російській мові статусу регіональної. Дамо, каже, мешканцям Донецької та Луганської областей можливість говорити російською в обмін на український протекторат. Потім, звичайно ж, маса інших співробітників з того ж місця, яке закінчується (чи починається?) на ОПУ, кинулися опротестовувати заяву Богдана. Стефанович, який представляє інтереси нового місця Зеленського в Раді, вважає: це особиста думка Богдана.

Інші верещать, що вони напрацьовують якусь концепцію у вигляді тез, які винесуть на дорадчий опитування в «Фейсбук», а потім знову будуть думати.

Але Петра Олексійовича не проведеш. Він зрить у корінь. Зберіг всі свої колишні якості та виправку. От буває ж порода людей, які навіть в обносках виглядають як аристократи. Порошенко з їх числа: що ні одягни – все сидить як на офісі президента. М’яте, що звисають, у складочках, які химерно переходять в плями від прийнятої їжі. Незмінні стоптані мокасини відомого китайського бренду. Порода, одним словом. Так от, його не проведеш. Всі ці ігри в стилі «крок вперед – два назад» були висміяні ще дідусем Леніним. Тільки реванш, і тільки повзучий. Ви вчора дивилися телевізор? Я теж не дивився. А він є, і там рівно о 20.45 показали заборонений ватний серіал «свати». Відразу шосту частину. З забороненими в Україні акторами, «мовою ненависті», «російськими скріпами» та іншою атрибутикою гібридної агресії, густо замішаної на реваншизм. Якщо мені не зраджує пам’ять, там є ще шокуюча сцена з святкуванням Дня перемоги.

У багатьох відразу бомбануло. Є спеціальний форум, де пасуться кришталево чисті патріоти, які є експериментальним «зразком» для перевірки реакції на зовнішні подразники. Плід тривалої роботи модераторів, які зуміли відібрати найбільш яскраві і незамутнені екземпляри. Зайшов – так, дійсно, тема важлива і актуальна. Гілка епічна, з величезними паруючими цеглою. Пишуть, що серіал «Свати» по силі впливу дорівнює двом бронетанковим батальйонам РФ. Вимагають негайно спалити гніздо російської пропаганди. В крайньому випадку завалити судовими позовами. Журяться з приводу недорозвиненості виборців, які ведуться на таке «реваншистську лайно». Проводять паралелі зі здачею ПАРЄ, але тут я не зовсім зрозумів, оскільки виник несподіваний срач на сторонню тему з переходом на особистості. Втрутилися модератори, багато патріотів полягло на полі брані з останнім криком «Олена Юріївна, с…!».

Дійсно, страшний, повзучий реванш. Спочатку «Свати», потім відміна блокування «Яндекса», а потім почнеться повноцінне вторгнення в «Однокласниках» і «ВК». Аж мороз по шкірі. Чи вистоїть Вакарчук? Надій не багато, оскільки навіть Юлія Володимирівна обробляє його на дебатах в клапті. Він вже і задушити себе обіцяв, і рот вентилировал, і Крим назвав «російським». Чому їх там, у «стенфордах» вчать? Незрозуміло. Одна надія на Петра. Якщо його не посадять до виборів, то він очолить опір реваншистам.

Під його чуйним керівництвом була розроблена якась «євроатлантична хартія». «Це клятва, присяга різних політичних сил на вступ до ЄС і НАТО», – сказав екс-президент і засумував. Останнім часом йому часто сниться один Богдана Портнов, здійснює з п’ятим президентом огидні дії процесуально-судового характеру. Так, треба відловити рекламіста презервативів і Вакарчука, проколоти їм пальці і кров’ю скріпити незмінність євроатлантичного курсу. Ще можна Мураєва залучити. Він теж проти реваншу. Повний готовність битися до кінця з Бойком. Це його головна мішень. Вони там об’єдналися заради цього. Пропоную випустити проти нього Ківу. Теж, знаєте, дуже гідну відповідь.

І наостанок про Климкине. Після епічного срача із Зеленським з приводу гібридної агресії Кремля міністр зовнішніх зносин пішов у декрет. Політичний. Досношался. Тепер подумує про продовження своєї кар’єри. Хоче стати мером Києва. Відразу зазначу, шанси у нього дуже великі. Клімкін повністю вписується в династичну модель правління в столиці України. У Франції були Бурбони, в Англії самі знаєте хто, а у нас династія дебілів. Що ні мер, то справжній дарунок долі. Віталік, на жаль, вже вичерпав свій потенціал. Будівництво скляного моста його остаточно добила. Тепер головна розвага киян – нажратися і з вітерцем проїхатися на джипі по творінню сутінкового генія Кличко. Ніякої подяки, одні глузування. Потенціал Клімкіна в цьому відношенні набагато більше… Ну як це назвати… Коротше, він здатний на більше. Так, у це важко повірити, але при екс-міністра зовнішніх зносин Київ дійсно перетвориться на європейський оазис. Точніше, міраж, але зате декоммунизированный. Місто-примара. У центрі ОПа, трохи далі – скляний член, а вгорі скляний купол, за яким Надійка Савченко готувалася гатити з міномета. СУГС!