«Порохобот» Коломойського

Знайомтеся – колишній генеральний продюсер телеканалу «1+1» Олександр Ткаченко. Треба нагадувати, чий канал? Ігоря Валерійовича Коломойського. Тепер Ткаченко «слуга народу». Глава комітету Ради з питань інформаційної політики. Типу весь такий освічений інтелектуал, місцями навіть хіпстер. Доглянута борідка. Якийсь є спеціальна назва для такої рослинності на обличчі. То борідка, то ще як.

Ви скажете: чого ти на нього розсердився? Успішний журналіст, реалізував кілька успішних проектів. Заздрість заїла? Ні, пояснення пана з цапиною борідкою з приводу голосування «слуг» щодо створення спеціальної слідчої комісії Ради щодо подій 2 травня в Одесі. Те, що фракція Зеленського провалила голосування за створення тимчасової слідчої комісії, для мене було дивно. Для них «єдина нація – це, насамперед, принизливе загравання з націоналістами. Особисто для мене все стало ясно, коли, вже будучи президентом, Зеленський 2 травня 2019 року героїчно промовчав з приводу річниці спалення людей у Будинку профспілок. Багато хто думав, що він ще як би виробляв свою «політичну лінію». Не вступив на посаду, був обережним. Не хотів конфронтації з постійно визжащим Петром Олексійовичем. Та й я сам так думав. Була у мене, знаєте, слабка надія на краще.

Хоча на виборах Зеленський обіцяв у своїй програмі «Справедливість і Рівність усіх перед Законом». «Невідворотність відповідальності та справедливе і законне покарання – основа чесної України», – цитую пункт його передвиборної програми. Чесно кажучи, він багато чого обіцяв. Приміром, «уважно вивчити» закон про тотальну українізацію. Досі вивчає. Поки члени його фракції викликають повій.

Тому той факт, що лише 32 «зелених» проголосували за проект постанови, внесений «Опозиційної платформою», – очікувана подія. 139 «слуг» утрималися, 17 були відсутні. Мабуть, домовились-таки про зустріч з «жрицями кохання». Навіть залишив цей факт без коментаря. Просто згадав. Ну, все ясно.

Хто у нас головний організатор спалення людей у Будинку профспілок? Треба нагадувати? Не лише Парубій, проти якого ДБР порушило кримінальну справу за фактом одеських подій. Але, крім цього, ніяких слідчих дій зроблено не було. Не могли ж «слуги» голосувати за розслідування діяльності свого господаря, який забезпечив роздачу перших зарплат у конвертах. А то наші «слуги» просто замучились від тривалого утримання. На депутатську зарплату особливо не погуляєш. 100 доларів для них великі гроші. Точніше, дорого. Тема про створення комісії сама собою «згорнулася». Як каже Зеленський, вона «не на часи». Згоріли і згоріли. Але тут Ткаченко повторив «подвиг» свого колеги по фракції Яременко і продемонстрував характерний рівень дол…зма «зеленої» фракції.

Яременко ж пояснював свої маніпуляції з повіями в телефоні («країна в смартфоні») бажанням пранкануть. Продемонструвати всім низький, практично тваринний рівень журналістів, «подглядывающих з-за рогу». Приблизно те ж зробив депутат з рослинністю на обличчі. Знаєте, чому «СН» не підтримала постанову про створення слідчої комісії? Тому що це була ініціатива «Платформи». Там же Медведчук – відомий «агент Кремля»! «Люди, які готові були вивішувати триколор на місцевих радах, не мають права керувати процесом розслідування», – гнівно мовить у «Фейсбуці» політичний «викидень» з «плюсів». Вловлюєте логіку? Виявляється, треба розслідувати «не конкретний факт загибелі людей в Одесі», а зовсім інше. За версією Ткаченко, головне – «з’ясувати, хто сприяв закликів до сепаратизму, хто запрошував російські війська в Україну». Для мене все ясно: винні ті, хто сам спалював і бив себе в Будинку профспілок. Це ж «колорады» з «російськими паспортами». «Шашлики», як радісно кричали «патріоти» в соціальних мережах.

Зверніть увагу, адже це і є справжнє нутро «зелених», які ідеологічно близькі до «порохоботам». Практично сіамські близнюки, зрощені статевими органами. Розуміє сам Ткаченко, яку люту херню несе? Ні, звичайно. До цього я був трохи кращої думки про його інтелектуальних здібностях. Пам’ятаю його проект «Пислямова», який на голову випереджав всі інші телевізійні досягнення України. Ще обурювався, що Кучма його закрив. М-да… Тепер Саша Ткаченко, який ніколи не гребував брати гроші у «майбутніх окупантів» і «аннексантов», раптом різко усвідомив себе «порохоботом». Його покликання – «розслідувати діяльність прихильників «русского мира», які «спровокували трагічні події не тільки в Одесі, але і в інших містах України». Ось що повинна розслідувати слідча комісія Ради, за створення якої й проголосують «слуги народу». Головне – це наслідок діяльності «п’ятої колони Кремля».

В принципі, я здогадуюся, чому Ткаченко за підсумком став класичним представником «галичанського бомонду». Він дуже довго піддавався моральному приниженню з боку свого господаря – Ігоря Валерійовича Коломойського. Годинами слухати його матюки монологи, з яких випливало, що Саша Ткаченко – кончений му…до, це, звичайно ж, серйозне випробування для психіки. Але якщо серйозно, то справа в іншому. «Слуга народу» – це класичний приклад нібито «позаідеологічною» партії, яка насправді є лайт-версією БПП і Порошенка. Але насправді не можна бути трохи неонацистом. У підсумку все проявляється у всій красі. Тому Ткаченко вірно визначив головного противника «зелених» – «Опозиційну платформу». Чисто інтуїтивно, оскільки це рослинне «диво» програє навіть Віталикові Кличко. Факт.

Позиція по НАТО, законом про тотальну українізацію, святкування Дня Перемоги, а тепер ось і голосування за розслідування трагедії 2 травня 2014 року чітко показали, що Віктор Медведчук і «Опозиційна платформа» дійсно є ідеологічними противниками «зелені». Це «слуги» поки розважаються з повіями, істеричать з приводу своїх правок до законопроекти і намагаються уникати «гострих питань». Потім все стане на свої місця. І вже стає. «Прозрів Ткаченко» просто одна з перших «ластівок». Правда, не знаю, чи бувають бородаті ластівки. Завдяки Медведчуку тема трагедії 2 травня сьогодні звучить з головної трибуни України. І буде звучати до тих пір, поки не буде дана відповідь на питання: хто спалив людей у Будинку профспілок? І хто за все відповість?

А це означає, що рано чи пізно справедливість восторжествує.