ППО України, ступивши на «дорогу невірних», стала кошмаром Криму

Навіщо наші льотчики на півострові літають лише з увімкненими станціями радіоелектронного придушення «Вітебськ»

За повідомленням інформаційного агентства РІА-Новини з Сімферополя, з недавніх пір всі без винятку льотчики бойових і транспортних вертольотів 39-го вертолітного полку 27-ї змішаної авіадивізії, що базується в Криму, змушені відразу після зльоту включати наявні у них на борту станції радіоелектронного придушення «Вітебськ».

«З Києва постійно лунають погрози на адресу Криму, і не виключений варіант самовільного, навіть без наказу, пуску зенітної ракети по російському вертольоту, що знаходиться на півночі півострова. Тому прийнято рішення літати в зоні можливої дії українських ППО з включеними станціями РЕБ. Ця превентивна міра дозволяє зберегти екіпажі і техніку в разі будь-яких військових провокацій з боку України», — зазначив співрозмовник РИА-Новости.

Що і чому відбувається?

Про те, що 39-й вертолітний полк стоїть у самій державного кордону з Україною (а саме — приблизно в 40 кілометрах від неї) було відомо давно. Гвинтокрилі машини полку — 12 ударних вертольотів Мі-35М, 16 Ка-52 і чотири Мі-28Н, а також шістка багатоцільових Мі-8АМТШ — базуються на створений ще за часів СРСР під Джанкоєм аеродром військово-транспортної авіації. Варто лише піднятися в повітря і ось він — неспокійний кордон зі злобно дивиться на Крим «незалежної».

Зрозуміло, що така небезпечна близькість до схожою на лінію фронту кордоні завжди додає адреналіну в кров російських екіпажів і змушує їх особливо ретельно підходити до вибору маршрутів польотів.

Можна було поставити полк десь глибше на території півострова? Можна, звичайно. Але, по-перше, вертольоти вогневої підтримки 39-го полку — важлива ланка в ретельно вибудуваної ешелонованій обороні Криму.

А по-друге — коли вибирали місце для цієї частини, то збиралися поруч, в селищі Калинівка в трьох кілометрах від Джанкоя, розмістити також спочатку батальйон, а потім і новий, третій за рахунком, полк 7-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії (Новоросійськ). Адже, як відомо, вертолітники і десантники в сучасному загальновійськовому бою зазвичай б’ють ворога спільно.

Але потім Москва план оборони Криму внесла деякі корективи. У 2017 році новий батальйон повітряних десантників в Криму дійсно встав і ось-ось буде розгорнуто в десантно-штурмовий полк тієї самої 7-ї гвардійської. Але — у Феодосії. А 39-й вертолітний полк Генштаб так і залишив там, де він вже встиг угніздитися. Вартувати держкордон на Перекопі у готовність, якщо доведеться, швидко прийняти на борт десантників з Феодосії і перекинути їх до місця гіпотетичного прориву в Крим.

Але тоді чому саме тепер пілотам полку наказано літати виключно з включеними станціями радіоелектронної боротьби (РЕБ) «Вітебськ»? І що це, власне, за такі станції? На що здатні?

Почнемо з другого питання. Станція «Вітебськ», абсолютна російське «ноу-хау», почала надходити в нашу армію лише з 2015 року. Якраз ми тільки вплуталися у війну в Сирії. І було багато побоювань, що та далека бійня здатна обернутися для Росії другим «Афганом». Але нічого подібного не відбулося.

Втрати вертольотів і літаків у Росії на Близькому Сході є, але вони мінімальні. Причому значна частина — від помилок у пілотуванні. Або від вогню з землі стареньких самохідних 23-мм артустановок типу «Шилка», які в достатку були у бойовиків. Тому що від звичайних снарядів ніяка РЕБ літак або вертоліт захистити не в змозі. Тільки від самонавідних зенітних ракет.

Саме від ЗУР супротивника «Вітебськ» дуже ефективно і береже російські машини. Комплекс здатний в автоматичному режимі за сотні кілометрів виявляти ворожі РЛС, які почали опромінення мети в режимі прицілювання. Тоді він миттєво створює навколо літального апарату міцний радіоелектронний купол. На екранах станцій противника тут же виникає безліч помилкових цілей.

І справжній кошмар для ППО: ці віртуальні цілі на екранах РЛС рухаються організованою групою. І навіть підтримують один з одним радіозв’язок! Таким чином визначити, яка з них справжня, — абсолютно нерозв’язна задача для самого досвідченого оператора станції наведення.

«Комплекс здатний видати РЛС супротивника не просто помилкову мету, але і сформувати цілу ескадрилью таких цілей, по яких супротивник в разі обстрілу буде витрачати боєзапас», — пояснюють творці «Вітебська» з ФГУП «ЦНИРТИ їм. академіка А. В. Берга».

Ще важливо: потужність перешкод настільки велика, що зенітна ракета змушена постійно перенацеливаться то на один, то на інший потрапляє в поле зору головки самонаведення об’єкт. І результаті вона майже гарантовано йде в бік: промах! Один, другий, третій… А боєзапас будь-якого ЗРК — адже він не бездонний.

Раз російські вертольоти не тільки в Сирії, але і з-під Джанкоя літають тепер з включеними станціями «Вітебськ», стало бути — рябить в очах відтепер і в операторів станцій української системи ППО на підступах до Криму. Однак неспокійні сусіди ведуть особливо пильне спостереження за польотами російської авіації над півостровом, як мінімум, з 2014 року. Тоді чому 39-го вертолітного полку спеціальні заходи наказано прийняти лише нещодавно?

Вважаю, вся справа в тому, що з осені минулого року у ЗСУ активно запрацював Державний випробувальний полігон Ягорлык в сусідній з Кримом Херсонської області. Тут з листопада 2018 року Київ почав перевіряти старі радянські зенітні ракети з самостийно продовженим терміном служби.

За повідомленням Міноборони України, з 1 по 4 листопада 2018 року на Ягорлыке відбулися перші випробувальні зенітні стрільби комплексами «Оса-АКМ», «Тор», С-125−2Д1, «Бук-М1» та С-300 Ст. До кінці лютого 2019 року, як заявило командування Повітряних сил України, з Ягорлыка палили ЗРК «Куб» і «Тор». До кінця нинішнього року Київ анонсував ще три подібні заходи там же.

Приховати такі випробування неможливо. Напередодні доводиться розсилати міжнародні повідомлення про закриття великого району в північній частині Чорного моря в районі піщаної коси Ягорлицький Кут, на якій розташований полігон.

Інакше як над морськими хвилями здійснювати ракетні пуски Україні більше просто ніде, надто густо вона заселена. Пустельних місць для подібних стрільб вистачає в російському Ашулуке або казахстанському Сари-Шагані. Але туди зенитчикам ВСУ шлях замовлений з політичних міркувань. Ось тільки Ягорлык ним і залишився. Незважаючи, до речі, на те, що там же з початку 90-х років розташований біосферний заповідник.

А тепер — вважаємо. Від коси Ягорлыкский Кут до Джанкоя по прямій близько 200 кілометрів. А, скажімо, до кримського курорту Євпаторія і того менше — близько 160 кілометрів. Так, наразі у ВСУ немає ЗРК, здатних збивати цілі на таких відстанях. Але, по-перше, російські вертольоти адже і над морем літають. У тому числі — і в напрямку Одеси.

А по-друге (і це, мабуть, найнебезпечніше на сьогодні) українські військові і конструктори КБ «Південне» ведуть активні роботи над поверненням в лад списаних було до 2013 року зенітно-ракетних комплексів дальнього радіусу дії С-200 У «Вега». Здатні вражати повітряні цілі на відстані від 240 кілометрів (залежно від модифікації) і на висотах до 300 метрів.

Як раз до Джанкоя з Ягорлыка така «дурна» з масою однієї тільки бойової частини в 220 кілограмів і долетить. Не кажучи вже про нічого не підозрюючи Євпаторії.

Ще на початку 2012 року у ЗСУ залишалося всього чотири бригади З-200 Ст. Стояли вони під Львовом, Києвом, Херсоном і Феодосією. Бригади списали начисто через безнадійного старіння ракет на рідкому паливі, виготовлених ще в СРСР. Тепер гірко шкодує. У Дніпрі (колишньому Дніпропетровську) ще до 2018 року обіцяли зробити для них З-200 В абсолютно нову твердопаливну ракету. Поки не впоралися, але можливо — все попереду.

Директор української інформаційно-консалтингової компанії DefenseExpress Сергій Згурець заздалегідь м’ясоїдно потирає руки. На його думку, С-200 У край потрібні сьогодні його армії. Він пише: «Дивізіони С-200 здатні знищувати літаки ворога до того, як вони долетять до рубежу, з якого вони можуть застосувати власне озброєння. Також вважається, що „двохсотка“ не дозволить Україні наблизитися до ворожих повітряних командних пунктів, літакам-розвідникам і літакам-постановникам всіх типів перешкод. Все це в комплексі може позбавити супротивника можливості ефективно управляти повітряною операцією. Ну, хоча б тому, що (льотчикам — „СП“) просто страшно».

І далі: «Сьогодні в Міноборони (України — „СП“) не виключають, що „двохсотка“ ще пощиплет нерви російським повітряним командних пунктах і пілотам літаків з бойовим навантаженням».

Зрозуміло, що якщо в Дніпрі з проведенням конструкторсько-реанімаційних заходів впораються, то випробовувати оновлену «Вегу» візьмуться саме на Ягорлыке. Пуски — обов’язково в напрямку Криму. Більше нікуди. І ось тоді дійсно: «Караул!». Тому що людей, здатних працювати на С-200 У цій нещасній країні точно не залишилося. А що таке подібне зброю в руках дикуна наочно показали навчальні стрільби З-200 В українському тоді ще Криму 4 жовтня 2001 року. За навчаннями, до речі, особисто спостерігав тодішній міністр оборони України генерал Кузьмук і представники делегацій ще семи держав.

Якщо хто забув: у той день з мису Опук (район Феодосії, 31-й дослідницький центр Чорноморського флоту Росії) дивізіоном 96-ї зенітно-ракетної бригади військ ППО України був здійснений пуск ракети 5В28 комплексу С-200 Ст. Теж — у бік моря. Метою була мішень Ту-143 «Рейс», яка летіла до 26-28 км від точки старту. Однак погано навчений і давно не стріляв розрахунок завалив все, до чого зміг дотягнутися.

На жаль, в результаті крайньої недолугість українських операторів їх ракета навелась не на «Рейс», а на пасажирський лайнер Ту-154, на свою біду виконував рейс Тель-Авів-Новосибірськ і перебував під час стрілянини на видавався безпечному видаленні 260 кілометрів і на висоті 11 кілометрів. Навіть коли стало зрозумілим, що стався промах, і законна мішень давно позаду зенітної ракети, команду на її самоліквідацію оператор не дав. Через 220 секунд після старту мирний Ту-154 був як решето тисячами осколків і звалився в море. Не врятувався ніхто. Загинули 78 людей.

Сьогодні ту історію постаралися забути тільки в Києві. Але не в Росії. Саме тому, вважаю, екіпажам наших вертольотів в Криму і наказали польоті в обов’язковому порядку включати бортові станції радіолокаційного придушення. Не виключено — російське командування знає, що реанімація С-200 У підходить до кінця. Отже, навіть саме в ці хвилини комплекс можуть везти на полігон для випробувань. Тоді дійсно — не приведи господи!

І ще. Дуже, на мій погляд, багатозначне, хоча і випадковий збіг. Ягорлык в перекладі з тюркського — «дорога невірних». Куди ця дорога приведе українських зенітників?

Нарешті, спеціально для тих, хто зібрався летіти в Крим на відпочинок. Вам нема чого хвилюватися. Літаки з аеропорту Сімферополя відразу після зльоту лягають курсом на Кубань. Тим же маршрутом наші лайнери добираються і до столиці Криму. Таким чином, до них з Ягорлыка С-200 У не дотягнуться навіть при попутному вітрі.

А от якщо це зброя коли-небудь Київ зважиться розташувати поблизу кордону з Кримом… Але тоді у нас з Україною, напевно, буде зовсім інша розмова. Приблизно як сьогодні в Ізраїлю з Сирією.