Сергій СТАХОВСЬКИЙ: «Наша збірна може багато чого досягти»

Український тенісист – про козирі національної збірної, стабільності «бундестім» і силі Надаля

Своїми очікуваннями перед стартом ЄВРО-2016 поділився один з найкращих тенісистів України Сергій Стаховський. Будучи великим шанувальником футболу, він періодично ганяє м’яч проти Рафаеля Надаля і виходить на корт в парі з Сергієм Ребровим.

– До старту чемпіонату Європи залишилися лічені дні. Яке місце у вашому житті займе цей турнір?
–

Як і будь-який уболівальник, я з нетерпінням чекаю початку ЄВРО-2016 і по можливості буду дивитися матчі. Побачити все, звичайно ж, не вийде, але найголовніше і цікаве постараюся не пропустити.

Пріоритет – природно, збірна України. За нею я завжди стежу з особливою увагою, переживаю, вболіваю. Дуже хотілося б побувати на одному з матчів команди. Шансів, якщо чесно, небагато: у мене в цей період намічений дуже щільний графік виступів на турнірах в Німеччині та Англії. Але не виключаю, що утворюється вікно – і тоді неодмінно спробую вирватися у Францію. На перший поєдинок збірної точно не попаду, а от на другий або третій – може бути.

– Як вболівальник зі стажем скажіть, який матч синьо-жовтих викликає у вас найяскравіші спогади?
–

Домашній проти Північної Ірландії в кваліфікації ЧС-1998. Я тоді був ще хлопчиськом і вперше потрапив на заповнений майже під зав’язку «Олімпійський». Неймовірні враження! Особливо з урахуванням того, що зі мною трапився курйоз. Коли наші забили гол, який у підсумку переможним, я від захвату застрибав, але, отримавши поштовх у спину, відлетів на кілька рядів нижче. На щастя, там мене все-таки впіймали, так що обійшлося без травм.

А буквально днями я переглядав серію пенальті в матчі 1/8 фіналу ЧС-2006, коли Україна пройшла Швейцарію. Теж емоції дуже сильні. Олександр Шовковський був просто чудовий. А Артем Мілевський вразив своєю «панєнкой». Щоб так бити 11-метровий у такому важливому матчі, потрібно бути або повністю феєричним, або неймовірно впевненим у собі людиною.

– Футбол ви тільки дивитеся або самі теж виходите на поле?
–

Коли з’жджаємось з партнерами в розташування тенісної збірної на матчі Кубка Девіса, граємо у футбол практично кожен день. У нас він замінює розминку. Тільки, звичайно, намагаємося діяти м’якше – стики ніхто не йде, щоб не отримати ненароком травму.

Трапляється поганяти м’яч і під час турнірів АТР. Приміром, в Індіан-Уеллсі футбольні міжсобойчики вже увійшли в традицію. Там поруч з кортами є відмінна майданчик з воротами, а серед тенісистів дуже багато любителів футболу, включаючи лідерів туру. Новак Джокович, Енді Маррей, Рафаель Надаль… Та практично все. Тільки з Роджером Федерером у футбол грати не доводилося.

Номер один у футболі серед тенісистів – це, мабуть, Надаль: технічний, пластичний, у нього дуже складно відібрати м’яч. Мені навіть здається, що Рафа цілком міг би стати професійним футболістом. Є у нього до ігрових видів спорту схильність. Втім, не дивно: у нього ж дядько в свій час досить довго і успішно грав за Барселону.

– Багато футболістів небайдужі до тенісу. Грають в теннісбол, а є й такі, хто непогано c ракеткою управляється…
–

Точно знаю, що в київському «Динамо» досить великих шанувальників тенісу. У їх числі – головний тренер команди Сергій Ребров. До речі, коли я в Києві, ми разом з ним виходимо на корт – в парі. Для любителя він грає на дуже хорошому рівні. Різкий, хитрий, відмінно рухається. Іноді дістає такі м’ячі, що залишається тільки дивуватися. Словом, небезпечний суперник.

– Значить, у вас є можливість обговорювати футбол з професіоналами. Кого ви бачите головним фаворитом ЄВРО-2016?
–

Хоча у фіналах єврокубків цієї весни знову грали три іспанські клуби, назву збірну Німеччини. Вона добре і, що важливо, дуже рівно укомплектована, хоча [Марко] Ройса, напевно, німцям буде не вистачати. Головне полягає в тому, що у німецької машини, як правило, всі технологічно вивірений: і підготовка, і склад, і ігрові взаємодії. Вражають і результати цієї збірної на останніх турнірах. Починаючи з 2006 року вона незмінно або чемпіон, або медаліст першостей світу та Європи. Приголомшлива стабільність!

– Саме Німеччина стане першим суперником України на ЄВРО-2016. Як вважаєте, у підопічних Михайла Фоменка є шанси на позитивний результат у цьому матчі?
–

Ну а чому ні?! На такому рівні шанси сторін в будь-якому матчі початку 50 на 50. Ще не відомо, як у цей день піде гра у суперника, нехай навіть він вважається свідомо сильним. Нашій команді, вважаю, по силам зачепитися за очки. Мені здається, рахунок 0:0 або 1:1 в матчі Німеччина – Україна цілком реальний. І такий результат можна було б вважати позитивним для нас.

Ну і потім зустріч з чинними чемпіонами світу – це ж так цікаво! Для самих футболістів в першу чергу. Це як для мене вийти на корт проти Джоковича або Федерера. Саме в таких матчах можна реально перевірити свої сили і можливості, показати найкраще з того, на що ти здатний. У футболі, звичайно, трохи по-іншому. Тут у кожного гравця ще за десять партнерів, які можуть допомогти один одному. Але принцип той же.

– Якісь рецепти, які допомагають протистояти кращим тенісистам світу, можуть стати в нагоді збірної України в грі з німцями?
–

В матчах проти топових гравців потрібно діяти на межі ризику і боротися за кожен м’яч до кінця. У тенісі так: поки ти не виграв останній розіграш, ти не виграв матч. Так і у футболі – гра йде до фінального свистка, і на полі може статися все що завгодно. Так саме елементарне: скажімо, хтось із суперників у кінцівці втратить м’яч біля своїх воріт…

Загалом, в будь-якій ситуації, якою б сильною не здавався суперник, слід шукати свій шанс і не здаватися. Навіть якщо здається, що для тебе все складається безнадійно. Ніколи не забуду фінал Ліги чемпіонів 2005 року, коли «Ліверпуль» зумів відіграти у «Мілана» три м’ячі.

– Який матч, на вашу думку, стане ключовим для України в групі – з североирландцами або з поляками?
–

Думаю, з поляками. Буде непросто. В 2013 році, вже при [Михайла] Фоменко, ми двічі обіграли. Але зараз збірна Польщі представляється більш потужною і збалансованою командою. Особливо, коли в хорошій формі Роберт Левандовскі, один з кращих нападаючих в світі на сьогоднішній день.

– Євген Хачеріді в 2013-му двічі вимикав його з гри. Впорається і зараз?
–

Дуже на це сподіваюся. Тим більше, що за минулі три роки Женя додав у майстерності. І що важливо – навчився контролювати емоції. Коли під час недавнього матчу «Шахтаря» і «Динамо» між хлопцями сталася сутичка, мене дуже порадувала одна річ – в ній не було й близько Хачеріді! Я з ним знайомий і добре знаю його темперамент. У такий момент він зумів стриматися! Це дорогого коштує.

– Хто ще може стати головним героєм у збірної України? І взагалі в чому головні її козирі?
–

У нас є командний дух, це дуже багато значить. Крім того, зараз у збірній хороша «замиксовка» поколінь. Є досвідчені Анатолій Тимощук і Руслан Ротань, які грали ще на ЧС-2006, плюс В’ячеслав Шевчук. В самому соку лідери команди – Євген Коноплянка та Андрій Ярмоленко. З’явилися цікаві молоді гравці. У цього складу є і досвід, і необхідний запал, і свіжість. Якщо тренери знайдуть ідеальний баланс, наша збірна може багато чого досягти.

– Якого результату чекаєте від неї у Франції?
–

Для початку хотілося б вийти з групи. Ну а в плей-офф – як карта ляже. Не буду загадувати, але вірю, що Україна просунеться далеко. У нас чудова команда!

Источник