Шойгу проти Кудріна: Капітуляції Росії не дочекаєтеся

Чому скорочення витрат на армію загрожує розвалом країни

У російській еліті — новий публічний спір між лібералами і силовиками. Правда, поки заочний. Його предмет — мілітаризація бюджету Росії.

Початок дискусії поклав міністр оборони, генерал армії Сергій Шойгу. Він дав розгорнуте інтерв’ю «Московському комсомольцю», в якому нагадав: за розміром оборонного бюджету РФ перебуває на сьомому місці у світі.

«Попереду нас за цим показником і Саудівська Аравія, і, між іншим, Японія. Головне, що ми цілком ефективні в наших військових витратах, які дуже точково витрачаються і знаходяться під пильним контролем нашого Верховного головнокомандувача», — зазначив генерал.

А потім Шойгу запитали, що він думає з приводу заяв голови Рахункової палати Олексія Кудріна, який «періодично виступає з тезою, що нинішній рівень оборонних витрат і витрат на ОПК є непід’ємним тягарем для економіки Росії».

На це глава Міноборони процитував Жванецького: «Сенс полягав у тому, що ковбаси у нас мало, а нас багато. Штанів мало, а нас багато. Мила у нас мало, а нас багато. Висновок: нас повинно бути менше. Плачі на тему, що у нас роздутий оборонний бюджет, побудовані, як мені видається, дуже схожою логікою», — резюмував Шойгу.

Він зазначив, що «треба не боятися великих витрат, а маленьких доходів, і саме над цим треба працювати нашим економістам».

«Наші Збройні сили вже були скорочені майже в два рази. Нам пропонується керуватися якимись розмитими критеріями — багато, необгрунтовано багато, дуже багато. Але я не знаю таких одиниць виміру! Зате мені є що згадати про те моральний стан армії, яке було в 2012 році, а не в голодні 90-е. Тоді проти міністра оборони було подано офіцерами 124 тисячі судових позовів. І це при тому, що загалом офіцерів у нас в той час було 157 тисяч. 80% цих судових позовів були пов’язані з затримкою грошового забезпечення на термін від трьох до п’яти днів і більше», — нагадав міністр.

Шойгу закликав обговорювати «не надумані загальні тези, а конкретні і нагальні питання і справи». «Просто говорити „витрати на оборону надлишкові“ — слідувати давно пройшла моді. Це все одно що в сьогоднішніх умовах життя носити кримпленових піджак, який вважався самим останнім писком моди в 1972 році. І взагалі, як сказав класик, „давайте сперечатися про смак устриць з тими, хто їх їв“», — уклав він.

Добу Кудрін відповів Шойгу через Twitter:

«Почитав ЗМІ і здивувався. Президент вже привів витрати на оборону до розумної величиною. Я говорив, що подальше зниження не потрібно для вирішення завдань оборони», — підкреслив голова Рахункової палати. Він додав, що тепер метою є ефективність.

Аналітики з ліберального табору представляють справу так: Кудрін виступає за переналаштування федерального бюджету на користь орієнтування його витрат на розвиток людського капіталу та підвищення якості інфраструктури. А у Шойгу нібито немає нових аргументів на захист військового бюджету — ось він і пускає в хід старі жарти.

Як в реальності виглядає вибір Кремля між «маслом» і «гарматами»?

— Якщо прибрати ідеологічний аспект заяв Кудріна — це некомпетентні заяви, — вважає провідний експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ, доктор політичних наук Михайло Александров. — Чиновник такого рівня, по ідеї, повинен розуміти, скільки потрібно витрачати, щоб підтримувати на відповідному рівні нашу обороноздатність. Але, як вірно помітив Шойгу, можна сперечатися про смак устриць з тими, хто їх їв». По суті, міністр оборони дав зрозуміти, що голова Рахункової палати не розбирається у питаннях військового будівництва.

Звідки, наприклад, Кудрін взяв, що у нас дуже великі витрати на оборону? Бо з його, чисто бухгалтерської точки зору, треба додатково урізати бюджет, причому саме у військовій частині?!

— Який нам в реальності необхідний військовий бюджет?

— Якщо підходити до питання серйозно, треба починати з оцінки військово-політичної ситуації: з визначення загроз, які існують, і коштів парирування загроз. Виходячи з цього слід розробляти склад наших Збройних сил, їх технічне оснащення, визначати ступінь підготовки кадрів.

Кудрін каже про необхідність розвивати людський капітал. А що, в армії людський капітал не потрібен? Хіба армія — не важливий компонент такого капіталу?

Нагадаю, армія в Росії традиційно була найважливішим державним інститутом, і саме людський капітал армії зберіг нашу країну. Або Кудрін думає, що за безпеку взагалі нічого не треба платити, а фінансувати ВС слід за залишковим принципом?

Насправді, якщо ми перестанемо платити за безпеку, незабаром від країни взагалі нічого не залишиться.

— Чому ви так вважаєте?

— Безпеку в цілому забезпечує умови, в яких може розвиватися країна. Якщо не буде безпеки — не буде розвитку економіки, ні охорони здоров’я, ні екології.

На мій погляд, Кудрін раніше міркує з точки зору горбачовського «нового мислення». Намагається довести, що ворогів у нас немає, і тому нам взагалі не потрібно витрачатися на армію.

І тут Шойгу знову прав: такі міркування — це «піджак 1972 року». Горбачовські концепції давно застаріли — пацифізм, міркування, що треба мирно з усіма жити, що нам ніхто не загрожує.

Історія, зауважу, з горбачовських часів наочно довела: Захід нас у спокої не залишить. Зараз це, на мій погляд, очевидно для всіх — крім Кудріна і його оточення.

Я вважаю, потрібно викривати демагогів, що оперують термінологією горбачовського періоду. Якщо міркувати в такому ключі, можна зайти дуже далеко. Наприклад, до пропозиції капітулювати перед Заходом і розпустити армію.

Насправді, тільки якщо армія не забезпечує безпеку, вона стає непотрібним активом. У цьому випадку держава витрачає невідомо на що, і справді викидає гроші на вітер.

— Російська армія в її нинішньому вигляді відповідає цьому критерію?

— Наші Збройні сили повинні при необхідності ефективно нейтралізувати загрозу з боку США — саме під це треба вибудовувати військовий бюджет. І я впевнений, що люди, які займаються плануванням військового будівництва, рахують кожну копійку, щоб не витратити зайві гроші. Але те, що треба — значить треба.

Шойгу саме про це говорив, коли розповідав, що ВС відмовилися від парадної форми для строковиків заради економії.

У тому ж руслі проводиться модернізація нашої старої техніки — танків, артилерії. Звичайно, можна було б назбирати сотні нових «Арматури», «Смерчів» і «Градів», а старі системи викинути на смітник. Приблизно так надходять США, і це дійсно веде до божевільним витрат. Але ми обрали інший шлях.

Так що я вважаю, у нас зараз на оборону витрачається абсолютний мінімум. Треба, навпаки, збільшувати військовий бюджет РФ — з тим, щоб він був порівнянний принаймні з китайським в доларовому вираженні.

Нинішній мінімум, який ми виділяємо на забезпечення безпеки проти Заходу, був гарний до приходу до влади Дональда Трампа. Зі зміною лідера американці запустили найпотужнішу програму модернізації своїх НД. У цій ситуації наша нинішня економія на військових витратах призведе тільки до одного: ми програємо Америці наші позиції.

— Росія, поряд з США, є найбільшою військовою наддержавою, і здатна знищити не тільки свого головного геополітичного супротивника, але і все людство, — зазначає депутат Держдуми третього і четвертого скликань, полковник у відставці Віктор Алксніс. — Треба розуміти: всі роки після Другої світової ми прожили в світі, уникнувши Третьої світової, тільки завдяки тільки одній обставині — того, що в 1940-1950-і Йосип Сталін, Лаврентій Берія, Ігор Курчатов, Корольов зуміли створити ракетно-ядерний щит. Цей щит дістався Росії, і сьогодні, як і раніше, є гарантією, що світовий конфлікт неможливий.

Так от, ракетно-ядерний щит — не просто певна кількість атомних бомб. Це тисячі боєголовок, і тисячі одиниць засобів доставки цієї зброї до цілей: сотні літаків і ракет, десятки підводних човнів. В цілому, це складний механізм, який потрібно підтримувати в постійній бойовій готовності, і коштує це неймовірних грошей.

І коли ліберальні політики починають міркувати — мовляв, навіщо нам так багато зброї — ці люди просто не розуміють, що таке армія, для чого служить ядерний щит і капіталовкладення в оборону.

На ділі, відмовитися від достатнього фінансування ЗС — значить, відмовитися від ракетно-ядерного комплексу. Призведе такий крок до позитивних змін для нашої країни — питання, я вважаю, риторичне.