Шпигун для Кремля: Що чекає агента розвідки США за «зраду Путіна»

Наскільки цінним для ЦРУ був «кріт» Смоленков, який злив втручання Москви в американські вибори

Ім’я колишнього співробітника апарату уряду Олега Смоленкова стало широко відомо в останні дні — на тлі нового шпигунського скандалу. «Розсекретили» його саме американські ЗМІ, при тому, що покинув Росію ця людина ще в 2017 році, а зараз «несподівано» знайшовся в США у тихому містечку Стаффорде. The New York Times повідомила, що екс-чиновник був «одним з найцінніших інформаторів ЦРУ». Смоленков нібито допоміг розслідувати справу про втручання у вибори і злом серверів Національного комітету Демократичної партії. Його вербування сталася багато років тому, під час роботи в російському посольстві у Вашингтоні, але американська розвідка вичікувала, поки інформатор отримає доступ в Кремль.

Цінність Смоленкова для ЦРУ викликає деякі сумніви, особливо з урахуванням офіційних заяв російських представників. Він перебував на посаді при помічника президента Росії з міжнародних справ Юрія Ушакове і, як стверджується, відповідав за закупівлі, організовував поїздки і виконував особисті доручення керівництва. Загалом, такий «хлопчик на побігеньках». І навіть коли сім’я Смоленковых (він сам, дружина і троє дітей) пропала на початку вересня 2017 року в Чорногорії, куди поїхали на відпочинок, особливого шуму не виникло. Було заведено справу про вбивство, але розслідування зайшло в глухий кут і про зниклого чиновника на якийсь час просто забули.

Яким чином Смоленков здобув «цінну інформацію» по втручанню в американські вибори — невідомо. Втім, будучи довіреною особою у помічника президента з міжнародних справах, так ще має класний чин дійсного державного радника 3-го класу (відповідає військовому званню генерал-майора), він мав доступ у високі кабінети Кремля. І якщо заглядати в стіл Путіна у нього можливості не було, то от у Ушакова він цілком міг сфотографувати деякі документи. Знову ж таки сам факт втечі разом з сім’єю в США виглядає підозріло (американська розвідка заявляє, що це була спеціальна операція), значить, привід все-таки був. Останній аргумент — це придбаний ним в Америці в червні 2018 року триповерховий особняк вартістю майже в мільйон (925 тисяч) доларів. Зібрати такі кошти скромний кремлівський службовець точно не міг і можна припустити, що отримав належні агенту винагороди за виконану роботу. І що тоді це була за робота?

«Питання в тому, чи був колишній кремлівський чиновник настільки цінним, як його описують американці, або він такий же відщепенець, як стверджують тепер росіяни, є питанням першорядної важливості, — припускає The New York Times. — На його реноме ґрунтується питання, що лежить в центрі не тільки відносин Вашингтона з Москвою, але й американської політики: наскільки точним був висновок розвідувального співтовариства США, оприлюднений у розсекреченій доповіді в січні 2017 року, згідно з яким особисто Путін «дав наказ» про кампанії впливу в 2016 році, націленої на президентські вибори в США і «проявив явну перевагу обраному президенту Трампу?»

Американці вважають, що інформатор, ким би не був Смоленков, зіграв найважливішу роль у справі про «руку Москви». Їм вже не важливо, що привіз в портфельчику агент з Кремля, вже сам факт його «евакуації» повинен підтвердити «злодіяння» Путіна. І хоча до чергових президентських виборів в США залишається рік (вони заплановані на 3 листопада 2020 року), галас навколо «російського шпигуна» вже включена в передвиборну гонку. У США вже пройшли перші дебати кандидатів на пост президента від Демократичної партії, на яких, ясна річ, критикували Дональда Трампа. Треба думати, що не заіржавіє, і з «цінною інформацією» Смоленкова.

Що відомо про агента Смоленкове? Відомо, що Олег Борисович народився в 1969 році в місті Іваново і з кінця 1990-х працював в апараті МЗС Росії. У середині 2000-х був призначений на посаду другого секретаря російського посольства у Вашингтоні і займався фінансовими і господарськими питаннями. Саме у Вашингтоні він зміг налагодити довірчі відносини з тодішнім послом у США Юрієм Ушаковим, за яким слідував всюди. В апараті уряду Смоленков обіймав посаду головного радника, а потім референта. Слідом за Ушаковим він перейшов в управління зовнішньої політики адміністрації президента. Його дружина Антоніна після повернення до Москви також влаштувалася на роботу в апарат уряду і деякий час працювала в управлінні справами президента. Можна припустити, що дружина була обізнана про контакти чоловіка з ЦРУ, коли зважилася разом з ним тікати з країни.

І якщо Олег Смоленков дійсно протягом тривалого часу передавав секретну інформацію ЦРУ, до якої мав доступ, то він потрапляє в розряд зрадників. Якщо згадати слова Володимира Путіна ще під час скандалу з арештом в США в 2011 році наших розвідників, який висловився з приводу «перевертнів» дуже конкретно: «Це результат зради, а зрадники завжди погано кінчають». Це без натяків на якесь «розпорядження» Путіна щодо усунення воскреслого Скрипаля, на що натякали в Лондоні. З одного боку, терміну давності за зраду не існує і, хоча офіційна практика знищення перебіжчиків давно скасована, колишні колеги ні-ні, та й приведуть свій вирок у виконання.

Наприклад, вельми витончено був ліквідований у липні 2010 року у Флориді перебіжчик Сергій Третьяков з Служби зовнішньої розвідки, який мав безпосереднє відношення до провалу так званої «групи Анни Чапман» в США. Якимось дивним чином 53-річний чоловік подавився ростбіфом на виході з ресторану. Тобто, він з’їв м’ясо за столом, ймовірно, що ще і запив його вином або віскі, а ось вже смертельно поперхнувся на сходах ресторану. Може особливості травлення, може спеції. Тим не менш поліція і медики зафіксували саме наявність в його гортані шматка м’яса. Що говорити — чиста робота, комар носа не підточить.

Три роки тому заговорили про смерть ще одного зрадника Олександра Потєєва, відомого також причетністю до провалу «групи Чапман», який здав її 7 років тому. Офіційного підтвердження не було, але факт залишається фактом — про це заговорили не тільки ЗМІ, але і спецслужби. І тут, як водиться, диму без вогню не буває. Підтверджень смерті зрадника немає, але професіонали впевнені, що кінець його був вирішений ще з моменту, коли перебіжчик перетнув кордон Росії.

В історії відомі випадки, коли радянські шпигуни-зрадники Володимир Нестерович, Ігнатій Порецкий, Рейно Хейханен, судячи з усього, були ліквідовані за кордоном. Але все це має відношення до роботи КДБ і радянського періоду, коли держзрада каралася вищою мірою і справедливий вирок, так чи інакше, наздоганяв перебіжчиків. Тут можна згадати і кара Льва Троцького в 1940 році, якого за кордоном ліквідували за допомогою льодоруба. Виконавець вироку, санкціонованого, як стверджується, самим Сталіним, завербований учасник Громадянської війни в Іспанії Рамон Меркадер, відбувши термін ув’язнення зміг бігти в СРСР, де був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Втім, у сучасних перебіжчиків доля більш благополучна, більшість з них живі досі, багато хто померли своєю смертю за віком. І, скажімо, Юрій Носенко, співробітник Другого головного управління КДБ СРСР, після втечі якого в Женеві в 1964 році було відкликано з-за кордону близько 400 розвідників-нелегалів, благополучно помер у США у 2008 році. Живуть такі відомі зрадники як Володимир Різун з ГРУ (письменник Віктор Суворов, автор книг «Криголам», «Акваріум» тощо), Олег Гордієвський з Першого головного управління КДБ (нині Служба зовнішньої розвідки), засуджений у СРСР до розстрілу за видачу 31 розвідника. У цьому списку Олег Калугін, Анатолій Голіцин, Володимир Петров, Станіслав Левченко, відплати за зраду яким не було.

Навряд чи хтось буде намагатися покарати і Олега Смоленкова. Він два роки прожив у США під своїм ім’ям, купив будинок і не ховався особливо від сусідів. У Росії його навіть не засудили заочно, не пред’явили жодних звинувачень. Так що «поганий кінець» від Путіна йому не загрожує.