Архивы лечения

Алкоголизм – это болезнь, которая незаметно «вкрадывается» в психику человека, постепенно полностью завладевая ею. Но самое страшное, что пьющие люди не считают себя алкоголиками, несмотря на постоянную мучительную тягу к спиртному. Так постепенно формируется алкогольная зависимость: от нерегулярного употребления алкоголя до невозможности без него существовать. Стадии развития алкоголизма У человека проходят определённые временные периоды от эпизодов «с выпивками» до изменений физического и психологического характера при патологическом влечении к алкоголю. Каждый такой этап плавно сменяется следующим, более тяжёлым и всё меньше поддающимся лечению. Стадии различаются как клиническими признаками, так частотой и дозами употребления спиртного, и в связи с этим – психическими расстройствами. Нулевая стадия Присутствия патологии ещё нет: человек выпивает на так называемом, «бытовом уровне», то есть по ситуации. Чаще это происходит в компании, но человек не теряет над собой контроль, и редко напивается до проявления тяжёлых последствий. В этот период психика человека не нацелена на обязательное потребление алкоголя, и нет негативной реакции на его отсутствие. Но в головном мозге уже начинает формироваться ассоциация алкоголя с положительными эмоциями. Стадия первая (психической зависимости) Именно на этом этапе человек уже начинает ощущать желание более частого употребления спиртного. Чувство психологического комфорта достигается только при алкогольном опьянении. В то же время пьющий человек перестаёт объективно оценивать ситуацию с пьянством, оправдывая свою тягу к алкоголю разными причинами. Если же происходит что-то социально неблаговидное, то это поведение «прикрывается» состоянием опьянения. Появляются физиологические изменения в организме. Перестаёт действовать защитная реакция на избыток алкоголя – рвотный рефлекс. Снижается порог чувствительности к дозе спиртного: теперь она становится в два и три раза больше. На данной стадии у пьющего человека возникают сложности в общении с близкими, он становится раздражительным, а иногда и агрессивным. В течение одного – нескольких лет первая стадия переходит в следующий этап. Стадия вторая (физическая зависимость) У человека начинает вырабатываться привыкание и выносливость к спиртному. Это приводит к тому, что без регулярного поступления в организм алкоголя, человек теряет способность к нормальным действиям. Влечение к спиртному становится всё сильнее на фоне ослабления самоконтроля. Человек в состоянии опьянения ведёт себя непредсказуемо, не редко представляя угрозу для окружающих. При временном прекращении употребления алкоголя наступают разного рода расстройства. - Вегетативные: сильная жажда, головная боль, тошнота, отёчность лица и конечностей. Может повышаться артериальное давление, учащаться сердцебиение; присутствует одышка, выраженная потливость. - Неврологические: изменяется координация движений (шаткая походка), тремор рук и головы. Могут возникнуть осложнения в виде судорожных припадков. - Психические: постоянная тревога, бессонница, депрессивные состояния, сопровождающиеся суицидальным синдромом. Иногда появляются галлюцинации (слуховые и зрительные), которые являются «первыми звоночками» алкогольного психоза (белой горячки). Данный период может продолжаться от пяти до пятнадцати лет. За это время здоровье пьющего человека может сильно и необратимо пострадать от токсических реакций алкоголя. Стадия третья (деградация личности) Человек становится выраженным алкоголиком, употребляя спиртное ежедневно. Опьянение наступает даже при незначительных дозах алкоголя, так как снижается к нему выносливость. Развиваются психические дефекты: эмоции примитивные, теряется способность даже к элементарной трудовой деятельности и самообслуживанию. Человек производит на окружающих его людей весьма тягостное впечатление, а для родных превращается в бремя. Выходят из строя жизненно важные органы: печень, поджелудочная железа, нарушается работа сердечно - сосудистой системы и кишечника. Человек всё более дряхлеет (независимо от возраста), не может нормально передвигаться. Как следствие, смерть у алкоголиков наступает на десять пятнадцать лет раньше, чем у людей, не страдающих этой патологией. Почему опасно самостоятельное лечение Хронический алкоголизм имеет более сложную природу, чем другие виды заболеваний. Это связано с его негативным влиянием не только на физиологические функции организма, но и на психологическую сферу. Начать лечение можно только с согласия пациента, а это далеко не всегда возможно. Кроме того, без желания самого человека эффект будет нулевым. В настоящее время доступны препараты, которые притупляют желание к алкоголю. Но они действуют только тот период, пока больной их употребляет. Однако долгое время их нельзя принимать, так как они небезопасны для организма. Если человек, «сидящий» на определённых лекарствах, снова примет дозу алкоголя, то это сразу негативно отразится на работе сердечно – сосудистой системы. Та же самая ситуация и в случае принудительного кодирования человека, когда вероятные срывы могут привести даже к его смерти. Преимущества клинического лечения - Пребывание человека в обстановке не привычной для него, будет создавать меньше соблазнов к употреблению спиртного. - У пациента при отказе от алкоголя в организме начинаются процессы, похожие на «ломку» у наркозависимых. Поэтому наблюдение врачей поможет облегчить состояние. - Назначенный пациенту медикаментозный курс снимает напряжение и стабилизирует работу организма, привыкшего к алкоголю. Основные этапы специализированного лечения алкогольной зависимости Устранение абстинентного синдрома (состояния при отмене алкоголя). Обычно проводит врач-нарколог, делая первичный осмотр и опрос больного. На данном этапе проводятся процедуры по ликвидации интоксикации алкоголя и продуктов его распада. Пациенту назначается терапия, при которой производится внутривенное и внутримышечное введение необходимых препаратов: солей калия и магния, ноотропов, витаминов. Параллельно применяется щадящая диета, с постоянным контролем работы внутренних органов. Психотерапевтические методы. Суть их заключается в постепенном восстановлении утраченного здоровья, в том числе и нормализации психического состояния больного. С пациентом начинают работать психологи, проводя сеансы эмоциональной терапии, где вырабатывают негативное отношение к алкоголю, вплоть до отвращения к нему. Формируется иное «трезвое» отношение к жизни, которое поддерживается на протяжении всего периода лечения. Продолжается также успокаивающая и укрепляющая терапия с приёмом ноотропов, адаптогенов (элеутерококк, женьшень) и другие – для улучшения работы сердца, печени, почек. Реабилитация (социальная, семейная, трудовая). Лучше, чтобы начальные стадии этого периода проходили под присмотром медиков. Так как необходимо привить пациенту навыки и приёмы адаптации к не новой, но утерянной среде общения. Далее человек уже самостоятельно возвращается к нормальному образу жизни. Большое значение при этом будет иметь моральная поддержка близких людей.Алкоголізм - це хвороба, яка непомітно «вкрадається» в психіку людини, поступово повністю заволодіваючи нею. Але найстрашніше, що люди, які п'ють не вважають себе алкоголіками, не дивлячись на постійну болісну тягу до спиртного. Так поступово формується алкогольна залежність: від нерегулярного вживання алкоголю до неможливості без нього існувати. Стадії розвитку алкоголізму У людини проходять певні часові періоди від епізодів «з випивками» до змін фізичного та психологічного характеру при патологічному потязі до алкоголю. Кожен такий етап плавно змінюється наступним, більш важким і все менше піддається лікуванню. Стадії розрізняються як клінічними ознаками, так частотою і дозами вживання спиртного, і в зв'язку з цим - психічними розладами. Нульова стадія Присутності патології ще немає: людина випиває на так званому, «побутовому рівні», тобто по ситуації. Найчастіше це відбувається в компанії, але людина не втрачає над собою контроль, і рідко напивається до прояву важких наслідків. У цей період психіка людини не націлена на обов'язкове споживання алкоголю, і немає негативної реакції на його відсутність. Але в головному мозку вже починає формуватися асоціація алкоголю з позитивними емоціями. Стадія перша (психічної залежності) Саме на цьому етапі людина вже починає відчувати бажання більш частого вживання спиртного. Почуття психологічного комфорту досягається лише при алкогольному сп'янінні. У той же час питуща людина перестає об'єктивно оцінювати ситуацію з пияцтвом, виправдовуючи свою тягу до алкоголю різними причинами. Якщо ж відбувається щось соціально непристойне, то ця поведінка «прикривається» станом сп'яніння. З'являються фізіологічні зміни в організмі. Перестає діяти захисна реакція на надлишок алкоголю - блювотний рефлекс. Знижується поріг чутливості до дози спиртного: тепер вона стає в два і три рази більше. На даній стадії у питущої людини виникають складності в спілкуванні з близькими, вона стає дратівливою, а іноді і агресивною. Протягом одного - декількох років перша стадія переходить в наступний етап. Стадія друга (фізична залежність) У людини починає вироблятися звикання і витривалість до спиртного. Це призводить до того, що без регулярного надходження в організм алкоголю, людина втрачає здатність до нормальних дій. Потяг до спиртного стає все сильніше на тлі ослаблення самоконтролю. Людина в стані сп'яніння поводиться непередбачувано, нерідко є загрозою для оточуючих. При тимчасовому припиненні вживання алкоголю наступають різного роду розлади. - Вегетативні: сильна спрага, головний біль, нудота, набряклість обличчя і кінцівок. Може підвищуватися артеріальний тиск, частішати серцебиття; присутня задишка, виражена пітливість. - Неврологічні: змінюється координація рухів (хитка хода), тремор рук і голови. Можуть виникнути ускладнення у вигляді судомних нападів. - Психічні: постійна тривога, безсоння, депресивні стани, що супроводжуються суїцидальним синдромом. Іноді з'являються галюцинації (слухові і зорові), які є «першими дзвіночками» алкогольного психозу (білої гарячки). Даний період може тривати від п'яти до п'ятнадцяти років. За цей час здоров'я питущої людини може сильно і необоротно постраждати від токсичних реакцій алкоголю. Стадія третя (деградація особистості) Людина стає вираженим алкоголіком, вживаючи спиртне щодня. Сп'яніння настає навіть при незначних дозах алкоголю, так як знижується до нього витривалість. Розвиваються психічні дефекти: емоції примітивні, втрачається здатність навіть до елементарної трудової діяльності і самообслуговування. Людина справляє на оточуючих його людей дуже тяжке враження, а для рідних перетворюється в тягар. Виходять з ладу життєво важливі органи: печінка, підшлункова залоза, порушується робота серцево - судинної системи і кишечника. Людина все більше старіє (незалежно від віку), не може нормально пересуватися. Як наслідок, смерть у алкоголіків настає на десять п'ятнадцять років раніше, ніж у людей, які не страждають на цю патологію. Чому небезпечно самостійне лікування Хронічний алкоголізм має більш складну природу, ніж інші види захворювань. Це пов'язано з його негативним впливом не тільки на фізіологічні функції організму, але і на психологічну сферу. Почати лікування можна тільки за згодою пацієнта, а це далеко не завжди можливо. Крім того, без бажання самої людини ефект буде нульовим. В даний час доступні препарати, які притупляють бажання до алкоголю. Але вони діють тільки той період, поки хворий їх вживає. Однак довгий час їх не можна приймати, так як вони небезпечні для організму. Якщо людина, «сидить» на певних ліках, і знову прийме дозу алкоголю, то це відразу негативно позначиться на роботі серцево - судинної системи. Та ж сама ситуація і в разі примусового кодування людини, коли ймовірні зриви можуть привести навіть до її смерті. Переваги клінічного лікування - Перебування людини в обстановці не звичної для неї, буде створювати менше спокус до вживання спиртного. - У пацієнта при відмові від алкоголю в організмі починаються процеси, схожі на «ломку» у наркозалежних. Тому спостереження лікарів допоможе полегшити стан. - Призначений пацієнтові медикаментозний курс знімає напругу і стабілізує роботу організму, який звик до алкоголю. Основні етапи спеціалізованого лікування алкогольної залежності Усунення абстинентного синдрому (стану при скасуванні алкоголю). Зазвичай проводить лікар-нарколог, роблячи первинний огляд та опитування хворого. На даному етапі проводяться процедури по ліквідації інтоксикації алкоголю і продуктів його розпаду. Пацієнту призначається терапія, при якій проводиться внутрішньовенне і внутрішньом'язове введення необхідних препаратів: солей калію і магнію, натрапив, вітамінів. Паралельно застосовується щадна дієта, з постійним контролем роботи внутрішніх органів. Психотерапевтичні методи. Суть їх полягає в поступовому відновленні втраченого здоров'я, в тому числі і нормалізації психічного стану хворого. З пацієнтом починають працювати психологи, проводячи сеанси емоційної терапії, де виробляють негативне ставлення до алкоголю, аж до відрази до нього. Формується інше «тверезе» ставлення до життя, яке підтримується протягом усього періоду лікування. Триває також заспокійлива і зміцнююча терапія з прийомом натрапив, адаптогенів (елеутерокок, женьшень) та інші - для поліпшення роботи серця, печінки, нирок. Реабілітація (соціальна, сімейна, трудова). Краще, щоб початкові стадії цього періоду проходили під наглядом медиків. Так як необхідно надати пацієнту навички і прийоми адаптації до не нового, але втраченого середовища спілкування. Далі людина вже самостійно повертається до нормального способу життя. Велике значення при цьому матиме моральна підтримка близьких людей.