Точка кипіння: бізнес Європи відмовляється дотримуватися санкції проти Росії

До чого призводить перейшов межу диктат США

Як відомо з 2014 року європейський бізнес не раз робив спроби обійти антиросійські обмеження, причому на відміну від багатьох інших італійські та німецькі виробники діяли в пику рестрикцій особливо продуктивно.

Для Італії, яка змінила свій політичний курс — це зумовлювалося не тільки традиційним товарообігом з Росією, але і принциповою позицією, а для Німеччини все впиралося в те, що для даної країни вкрай важлива думка виробничників і промисловців.

З урахуванням цього не складно зрозуміти, чому зростаюче невдоволення підприємців у ФРН на очах конвертується в невдоволення німецького істеблішменту, а воно в свою чергу зміна позицій Бундестагу і великих ЗМІ.

Через 5 років після введення антиросійських обмежень дана ланцюжок призвела до того, що німецькі парламентарі вже не соромляться у своїх висловах. Так член парламентського комітету ФРН у закордонних справах нещодавно заявив, що санкції проти Росії не просто «серйозно зашкодили німецькому бізнесу», але і взагалі «не мають відношення до політики солідарності».

Ще більш красномовно висловився голова Східного комітету німецької економіки, прямо прояснивши, що санкції проти Росії «не просто безглузді, але й абсурдні».

«У багатьох німецьких фірм, – не раз казав він, – викликає невпевненість навмисно нечітке суть формулювань». А в нещодавньому інтерв’ю газеті OWC Verlag чесно додав: «Навіть я не можу зрозуміти, що повинна зробити Росія, щоб її, нарешті, припинили карати».

Подібні одкровення в останні місяці сипляться як з рогу достатку і причин для цього у Німеччині повно. Незважаючи на стриману риторику заангажованих політиків, самі німці і великий бізнес прекрасно розуміють, що санкції переслідують подвійну мету.

З одного боку вони необхідні для погіршення внутрішнього життя російського суспільства, допомагаючи загальмувати розвиток, а в ідеалі — спровокувати держпереворот, з іншого, змушують Європу саму спонсорувати американський бізнес. Тобто купувати товари з США відмовившись під тиском «солідарності» від традиційних ринків.

До сьогоднішнього дня нахабство Вашингтона дійшла до того, що в кожному новому пакеті санкционных обмежень в принципі не ховається продавлювання американських економічних інтересів. В Європі це стосується не тільки планів по збільшенню експорту СПГ, але і в цілому сировини, що ЄС раніше закуповував у Росії.

За сухими цифрами про те, що після введення відповідних заходів товарообіг Росії і ФРН скоротився на третину, лежить маленька, але важлива німецька трагедія. Справа в тому, що подібні речі завжди носять мультиплікативний ефект і, якщо, наприклад, вартість енергії для виробництва товару піднімається, дорожчає весь спектр продукції, а якщо дорожчає він, з’являється ризик втрати позицій на міжнародних ринках.

Для прикладу можна навести спробу США задушити конкурента в особі Європи через алюміній. Промисловість ФРН до санкцій купувала 40% необхідного їй металу в Росії. Американці захотіли, щоб ЄС купували метал за більш високими цінами у них, виправдовуючи це санкціями і «солідарністю». Як наслідок німецькі компанії, що залишилися без доступу до дешевого російського сировини, почали втрачати значну частку ринку, а на їх місце прийшли виробники з США.

В тому числі і з цієї причини опитування серед німецьких компаній, проведене ще в 2017 році, показав, що 97% з них не просто виступають проти санкцій, але і планують їх обходити. Тобто не тільки зберігати рівень ділової активності та інвестицій, але і збільшувати вкладення в нові проекти. Як показали наступні два роки — це і сталося. Незважаючи на нові санкції європейський бізнес все частіше їх нівелює.

Не так давно глава Міністерства економіки Німеччини і зовсім пригрозив Америці заходами, сказавши, що «у Вашингтоні зовсім втратили зв’язок з реальністю». За словами політика «не можна штрафувати німецькі структури, які здійснюють бізнес в іншій країні», адже «це замах на поняття суверенності».

І це правда, якщо врахувати, що ужесточаемые американцями санкції та ігри з митами грубим чином порушують всі мислимі норми міжнародного права. Бізнес Німеччини, Італії та інших країн з кожним новим розширенням санкцій щодо Росії тисне на власні влади все сильніше. Це виражається і у висловлюваннях, і в реальних діях європейських функціонерів.

Зокрема, голова «Східноєвропейської асоціації німецької економіки» Вольфганг Бюхель в недавньому інтерв’ю Deutsche Welle заявив: «чергові спроби екстериторіального застосування санкцій США порушують наш суверенітет, тому ми повинні рішуче боронитися від них, незалежно від того, проти яких країн вони спрямовані».

Особливо яскраво нові тенденції проявилися в ситуації з Керченським інцидентом. Провокація Києва за планами повинна була легко спровокувати введення нових антиросійських заходів, але на практиці все трохи не сталося інакше.

Проти введення виступила Німеччина, її підтримали Франція та Італія, а також деякі інші держави. Потім, коли пакет санкцій почав обговорюватися, запропоновані заходи заблокувала Фінляндія. А в підсумку нові символічні кроки, які вилилися в список з 8 осіб, яким заборонений в’їзд до Європи вдалося продавити тільки тому, що країни-маріонетки Прибалтики погодилися на будь-які умови. Прийняли у себе біженців з Італії, розширили квоти для німецьких і італійських товарів і так далі.

Однак сам факт розбіжностей навіть з такого питання вже багато про що говорить.