Хавбек збірної України – про підготовку команди до старту Євро-2016
Півзахисник національної збірної України та луганської «Зорі» Олександр Караваєв став одним з яскравих відкриттів нинішнього футбольного сезону. Чи жарт, крайній півзахисник в 40 офіційних матчах нинішнього сезону забив 12 м’ячів. 8 у Прем’єр-лізі і 4 в розіграші Кубка України. Лише тільки в матчах Ліги Європи і збірної України Саша ще не відрізнявся. Проте всьому свій час. Сподіваємося, що і ці рубежі талановитий футболіст підкорить найближчим часом.
Свою розмову з Олександром Караваєвим ми почали з спогади про те, як він, тоді ще 13-ти річний херсонський хлопець переїхав у Донецьк.
– Мене запросили тренери Академії «Шахтаря» перебратися в Донецьк, щоб продовжити свою футбольну кар’єру на іншому, більш високому рівні, – згадує Саша. – Так, у 2005 році я став гравцем «Шахтаря». Перші мої тренера в Академії — Анатолій Раденко і Олександр Ладейко. До кожного гравця вони могли знайти підхід, ці наставники могли підказати, дати пораду, як на футбольному полі, так і в житті.
– Перехід в молодіжний склад «оранжево-чорних» став новою віхою в твоїй кар’єрі?
– Так. Наставник команди Сергій Попов разом з помічником Анатолієм Скирчуком пристойно допомогли нам, молодим хлопцям. Вони розмовляли з нами, переконували, загалом, психологічно підготували нас до дорослого футболу. Важливу роль у моєму становленні зіграв і Олег Пестряков – він шліфував нашу техніку, возився з нами до і після тренувань. Загалом, вчителі у нас були найвищого класу. І за це їм велика подяка.
Що стосується мого виступу в молодіжному складі «гірників», то в дублі я відіграв 3 роки. Особливо мені запам’ятався мій останній сезон в «молодіжці» «Шахтаря». Сезон 2011-2012 ми почали під керівництвом Сергія Попова. Тренував раніше дубль «оранжево-чорних» Валерій Яремченко перебрався в «Іллічівець», з ним пішла більша частина гравців. Сергій Попов вирішив зробити ставку на молодих хлопців. І у нас все чудово виходило. Після 20-ти матчів першості України «молодіжка» «Шахтаря» здобула 16 перемог, при 4 нічиїх. В тих матчах я забив 12 м’ячів.
– Потім у твоїй кар’єрі був перехід в «Севастополь». Чим тебе привабив цей варіант?
– Мені кілька разів телефонував головний тренер команди Олег Георгійович Кононов. Він був зацікавлений у тому, щоб я грав в його команді. Перший рік ми грали в першій лізі, а потім досить вдало виступали в Прем’єр-лізі. В грудні 2013 році мені вдалося забити гол у ворота київського «Динамо», а навесні 2014 року я відзначився в поєдинку з «Таврією». Так що кримський етап моєї кар’єри, де я вперше почав грати на рівні Прем’єр-ліги, можна вважати успішним.
– Всі ми знаємо, з яких причин «Севастополь» перестав грати в українському чемпіонаті. Правда, що у тебе були варіанти продовження кар’єри в декількох клубах?
– Так, варіанти були, і я деякий час роздумував. Перший час мене хотів запросити до себе наставник одеського «Чорноморця» Роман Григорчук. Інтерес «моряків» був цілком предметним, але конкретно всі питання вирішила, і досить швидко, луганська «Зоря». Керівники цього клубу виявили велику зацікавленість в тому, щоб я перейшов до їхнього клуб на правах оренди. Зі мною в луганський клуб перебралося і багато гравців «Шахтаря», так що нам не важко було адаптуватися в «Зорі». Важливо, що і досвідчені футболісти «Зорі» нас дуже добре прийняли.
– Що тобі особливо запам’яталося за два сезони в «Зорі»?
– Перший рік пішов на адаптацію – був час звикнути до партнерів. Поступово я став в команді своїм.
– Олександр, в цьому сезоні ти забив 12 м’ячів, що є відмінним показником для крайнього півзахисника. Можна говорити, що твоя кар’єра йде весь час рухається вгору?
– Дійсно, я забив чимало голів, плюс багато разів асистував партнерам. Перед собою я ставив за мету, щоб поліпшити свої показники забитих м’ячів, і я радий, що це сталося. Але, головне, що «Зоря» успішно виступила в нинішньому сезоні.
– Тобто, в цілому минулий рік можна занести луганської «Зорі» в актив?
– Безумовно. Раніше «Зоря» часто з’являлась у розіграші Кубка України на ранніх етапах. Це злило наше керівництво, вболівальників. Все це болісно сприймали. Тепер же ми дійшли до фіналу, але обіграти «Шахтар» ми не змогли. Що і говорити – «гірники» дуже досвідчений колектив. У «оранжево-чорних» виконавці найвищого рівня, з великим досвідом найважливіших ігор за плечима. Після першого забитого нами м’яча, гра у нас розладналася, так і впевненості стало менше.
– Чому «Зоря» не змогла утримати гандикап у 6 очок, який вона мала перед «Дніпром» напередодні другої частини чемпіонату?
– Тривалий час ми не особливо заглядали в турнірну таблицю. А ось вже взимку всі журналісти запитували у нас, які шанси «Зорі» у боротьбі за бронзові медалі. Пристойне тиск в підсумку і зіграло з нами злий жарт. Після кількох невдач ми почали надмірно переживати, а треба було залишатися спокійними і холоднокровними. Ось тому досвідчений «Дніпро» нас і випередив.
– Саша, давай перейдемо до теми чемпіонату Європи у Франції. Скажи чесно, ти вірив, що опинишся в обоймі 23-х гравців, хто буде захищати кольори нашої збірної на такому важливому форумі?
– Це мій четвертий виклик у збірну України. Звичайно, певний досвід у мене є, тому я сподівався на потрапляння в число найсильніших гравців українського футболу. На тренуваннях в Італії я відчув, що тренерський штаб на мене розраховує.
– Як проходить підготовка нашої збірної до Євро-2016?
– Поетапно. Спочатку був перший відновлювальний етап на півдні Італії. Там ми були з родинами і дітьми. Відпочити після напруженого сезону потрібно було обов’язково. Зі мною літали дружина і дитина. Їм дуже сподобався відпочинок. Ми ж поступово втягувалися в роботу. Потім був переліт до Швейцарії. Там ми почали тренуватися в режимі дворазових тренувань, плюс провели два спаринги.
– В одному з них, проти Румунії ти вийшов на заміну…
– Так, головний тренер збірної Михайло Фоменко випустив мене на заміну в середині другого тайму. Грав я на позиції лівого захисника. Чесно кажучи, це незвична позиція для мене, але в сучасному футболі необхідно вміти якісно грати на будь-якому місці. На футбольному полі необхідно відразу перебудовуватися. Це вимоги сучасного футболу.
– Потім наша збірна перемістилася на південь Франції, де і влаштувалася на час Євро 2016. Що ти скажеш про умови підготовки в Екс-ан-Провансі?
– Тут все продумано до дрібниць. Готель найвищого рівня, футбольні поля також чудової якості. Навколо багато зелені, все чисто і доглянуто.
– В готелі ви живете по одній або по дві особи в номері?
– Всі живуть по одному, тільки ми з Філіпом Будковским і Віктор Коваленко з Олександром Зінченком – живемо в двомісних номерах. У наших кімнатах завжди весело.
– Саша, опиши звичайний день національної збірної України?
– Після підйому у нас сніданок, потім теоретичне заняття, потім обід. Після цього відпочинок і від’їзд на вечірнє тренування. Заняття завжди насичені, після чого ми потрапляємо в руки масажистів.
– Якої ти думки про першого суперника збірної України — збірної Німеччини?
– Це чемпіон світу. Цим все сказано. Дуже дисциплінований колектив, кожен з футболістів чітко знає, що йому необхідно робити в той чи інший момент. Німці постійно доходять до стадії півфіналу або фіналу на великих футбольних форумах.
– Збірну Німеччини можна порівняти з іспанської збірної, яка грала з нашою командою в груповому турнірі?
– На мій погляд, у іспанців більш атакуюча збірна. Підопічні Йоахіма Льова краще грають в обороні. А так це дві топ-команди.
– Як ти вважаєш, у нашої збірної є шанси здолати Бундестім?
– Шанси завжди є. У наших хлопців одна мета — гідно виступити на європейському форумі. Можу сказати одне — ми віддамо всі сили для того, щоб порадувати наших уболівальників.
– 2-го червня ти відсвяткував свій День народження. Ми також приєднуємося до привітань на твою адресу і хочемо дізнатися, як привітали тебе в команді?
– Дякую за привітання!. Перед вечерею мені вручили святковий торт від команди, головний тренер Михайло Фоменко привітав мене і побажав успіхів на Євро-2016, а у подальшій кар’єрі. Звичайно, було дуже приємно.
– Атмосфера в збірній піднесена напередодні Євро?
– Звичайно. У нас безліч веселих хлопців, які з почуттям гумору на ти. Лідер у нас, як мені здається — Євген Коноплянка. Під стать йому і Ярослав Ракицький. Ну і досвідчені футболісти не відстають від них: Анатолій Тимощук, Євген Селезньов і В’ячеслав Шевчук завжди готові розсмішити партнерів. Всі один з одним спілкуються і молоді хлопці не виняток.
– На завершення розмови хочеться побажати вам довше залишатися на такому представницькому європейському форумі. Візи дозволяють вам затриматися у Франції?
– Візи дозволяють, тепер справа за нами — футболістами.
Thanks!
Our editors are notified.