Андрій ВОРОНІН: «Організація Євро – на три з плюсом»

Екс-форвард збірної України поділився враженнями про турнір у Франції

Екс-форвард нашої збірної Андрій Воронін

дивився гру Україна – Німеччина (0:2) на трибунах стадіону в Ліллі разом зі своїм 8-річним сином Андрієм.

– Це перший великий турнір, на якому я як глядач, – зізнався нам з Франції 36-річний Воронін. – На ЧС-2006 і Євро-2012 був гравцем. Але з відгуків, які я, наприклад, чув від батьків і знайомих про німецькому мундіалі, там організація була набагато краще, ніж зараз у Франції. В Ліллі були сутички. Я в тій гущі не було, але знайомі розповідали, як німці напали на українців. На стадіоні – стовпотворіння при вході. Коли гра закінчилася, був лише один вихід для людей до метро: начнись якась бійка, дуже важко було б звідти забратися. А адже багато хто з тієї ж України були з дітьми такого віку, як мій син. Так що організація – на три з плюсом, не більше. На тому ж фіналі ЛЧ-2015 в Берліні, де ми були з синочком, все було куди більш продумано. А зараз я, чесно кажучи, вже задумаюся, брати з собою сина на наступний матч. Не дай Бог потрапити в те, що творилося в Марселі перед грою Росія – Англія, та ще й з дитиною. Навіщо це треба? Дитини ведеш на свято, а тут напиваються, б’ються, і футбол перетворюється в побоїще. Треба дискваліфікувати пару команд, може, тоді ці буйні вболівальники щось зрозуміють. Або ще момент. Здається, що це дрібниці. Але в Німеччині в дні матчів ЧС-2006 метро було безкоштовним. У Франції на контролі перевіряли квиток кожного на електричку – з-за цього величезні черги. Потяги переповнені. Все зроблено не для людей.

– Обшукували на стадіоні ретельно? Якщо раптом, не дай Бог, хтось зважиться пронести бомбу?
– Щоб дуже ретельно – не сказав би. Оглядають кожного. Але при великому бажанні можна пронести… Пам’ятається, коли був на бій Кличка у Дюсельдорфі, там всюди стояли металошукачі. В Ліллі, де ми заходили і виходили, їх не бачив. Тут було два рівня охорони, просто стояли люди, обмацували тебе, щоб зрозуміти, що в тебе в одязі. Але коли досматриваешь 55 тисяч осіб, на п’ятдесят п’ять тисяч першому можна щось упустити. Тому, я ж кажу, якби хтось, не дай Бог, сильно захотів… Та там такі скупчення людей біля арени, що навіть на стадіон не треба проходити – ось що ще страшно.

– Ваші враження від матчу з німцями?
– Багатьом сподобалася гра збірної України. Мені – не дуже. Так, були моменти. Мали їх реалізовувати. Але якщо брати гру в цілому, ми знову оборонялися 75 хвилин. Сім хвилин першого тайму грали, або намагалися грати, і останні п’ять хвилин другого, коли побігли вперед навалом – все інше час німці контролювали гру, возили нас, як хотіли. Так, грали проти чемпіонів світу. Але хочеться, щоб хлопці додали. Тим більше вони показали, що можуть. Ті ж Ярмоленко і Коноплянка не звикли так низько опускатися в оборону, вони вже не встигають грати вперед. І це треба розуміти. Якщо два ключових гравці збірної будуть грати так низько, то на атаку у них просто не вистачить сил. Зозуля набігав пристойно кілометрів, Селезньов. Але яка ефективність? Жодної. І вони в цьому не винні, тому що підтримки не було. Ті ж поляки грали так, що північноірландці не знали, що робити. Хорвати хороші. Наші хлопці теж можуть. Головне – дати свободу нападником, Ярмоленко і Коноплянка, щоб у них були сили розкрити себе попереду. Не треба їм стояти ззаду і оборонятися, там є кому це робити. А вони всю гру з німцями простояли на своїй половині.

У четвер – ключова гра. Негативний результат – це вже практично дорога додому. І ми розуміємо це, і північноірландці. А вони не подарунок, дуже силова і біжить команда. Там як раз потрібні будуть індивідуальні якості наших лідерів креативність. Якщо ж будемо так грати … Я дивився дані по матчу з німцями. Може, наші опорні півзахисники і набігали більше, ніж Кроос, Озіл і Хедіра. Але торкань м’яча в одного Крооса було, напевно, більше, ніж у всієї нашої трійки, причому при мінімальному шлюбі. Там всі відкриваються під м’яч. А ми завжди ховаємося. І це вже давно. І чотири роки тому так було, і до того.
З Північною Ірландією треба виходити і грати у футбол, потрібно щось змінювати.

– Хто буде забивати? Експерти і фани кажуть – були б Шевченко і Воронін, проблема так гостро не стояло б.
– Та перестаньте, є кому забивати! І Ярмоленко, і Коноплянка, і Селезньов забивні. Якщо розібрати недільну гру, Мюллер і справа, і зліва, і в центрі був. Гетце теж був скрізь. А наш напад? Зозуля весь час стояв попереду, Ярмоленко – праворуч, Коноплянка – зліва. Вони навіть жодного разу не помінялися місцями. Не виключаю, що це була установка тренера. Але коли ти граєш в статичний футбол, без руху, то спрощується завдання для захисників. У Ярмоленка і Коноплянки і відмінна швидкість і дриблінг, удар. Але це не чемпіонат України, тут відразу двоє зустрічають. Й без руху з цим не впоратися. Я спостерігав за Гетце. Гасав по полю як ненормальний – і брав, і віддавав, і завершував. Може, це був задум нашого тренера – стояти, тримати ширину, але руху попереду було дуже мало. А з североирландцами кидати вперед на голову Зозулі, Селезньову чи Ярмоленка… Так британці винесуть м’яч разом з головою. Вони помасивніше німців будуть!

– В Ліоні на грі з Північною Ірландією будете?
– У мене квитки на всі три гри групи. Але в цей раз планую приїхати раніше, щоб ще й зі збірниками побачитися.

– Які у сина враження від усього побаченого?
– Йому дуже сподобалося — особливо на початку, коли вибігли дівчата з футболками України та Німеччини, танцювали. Він сидів з відкритим ротом, як і всі вболівальники. Коли гімн грав, у мене аж мурашки по шкірі пробігли, захотілося повернутися на поле. А коли у сина запитав: «Ну що, хочеш бути футболістом?», він відповів: «Однозначно так». Мене це радує. Дай Бог, щоб у нього це залишилося в пам’яті – з татом на чемпіонаті Європи побував!

Источник