Новачок київського «Динамо» дав своє перше інтерв’ю після підписання контракту з київським клубом
Новачок київського «Динамо» дав своє перше інтерв’ю офіційному клубному сайту.
– Артем, з якими емоціями, з яким настроєм укладали контракт з «Динамо»? Які надії і очікування пов’язуєте з цим кроком у своїй кар’єрі?
– Які можуть бути емоції, коли переходиш в топ-клуб?! Звичайно ж, тільки самі позитивні! Я щасливий, мої рідні раді за мене. Хочу домагатися максимальних результатів у складі нового клубу, радувати грою вболівальників, виправдати надії, які на мене покладає головний тренер.
– Як давно ви дізналися про інтерес з боку «Динамо»? Чи були у вас інші варіанти продовження кар’єри?
– Перед грою «Динамо» – «Ворскла», в якій кияни здобули чемпіонство, до мене підійшли Сергій Ребров і Рауль Рианчо і запитали, як я дивлюся на те, щоб перейти в «Динамо». Я їм відповів, що прийду пішки до Києва, якщо треба буде
(сміється). Далі вже питанням про перехід займався мій агент.
Що стосується інших варіантів… Хіба можна думати про якісь інші пропозиції, якщо тебе запрошують у київське «Динамо»?! Так, у мене були й інші пропозиції, в тому числі з Росії. Ще взимку звали в московське «Динамо». Зараз жартую: добре, що відмовив, адже вони вилетіли з вищої ліги. Хоча все одно не перейшов би туди.
– Які футбольні якості вважаєте своєю сильною стороною? Яку позицію вважаєте своєю основною?
– Найкраще і найкомфортніше мені грається на лівому фланзі півзахисту або атаки. Але при необхідності можу грати і на правому фланзі. Що стосується сильних якостей, не хотів б себе розхвалювати. Одне можу сказати – мені потрібно добре працювати, оскільки в останні півроку трохи випав з-за травм, хвороб. Потрібно додавати в усіх компонентах.
– Що за пошкодження вас переслідували навесні, чому «випадали» з складу?
– Спочатку надірвав задню поверхню стегна, потім захворів, потім ще раз захворів… Зіграв за весну всього чотири матчі в стартовому складі, а у ще одній грі, з «Динамо», вийшов на заміну. Загалом, весняна частина сезону у мене трохи не склалося. Сподіваюся все виправити і надолужити вже найближчим часом.
– У «Ворсклі» ви грали під сьомим номером і в номері телефону у вас багато сімок. Стало бути, з вибором ігрового номера в «Динамо» сумнівів не було, тим більше, що «сімка» якраз звільнилася?
– «Сімка» не тільки звільнилася, її вже встигли зайняти
(сміється).
Наскільки я знаю, Олександр Гладкий вибрав собі сьомий номер. Так що я вже не встиг.
– Скуштуєте домовитися з Олександром чи оберете інший номер?
– Не знаю, подивимося. В принципі, не проблема, якщо доведеться взяти інший. Номер поки не обирав, оскільки не було можливості – в родині сталося горе, помер близька людина, і я відразу ж після підписання контракту поїхав назад, в Полтаву.
– У Києві будете жити один чи плануєте забрати сім’ю?
– Ні, їду один. Спочатку буду жити на базі, а з часом, можливо, підшукаю житло.
– Ви народилися в Стрию, однак футболом почали серйозно займатися вже після переїзду в Полтаву? Хто був вашим першим тренером?
– Першим тренером був Станіслав Іванович Басюк, тренер ДЮСШ ім. В. Горпинка. Потім я навчався у різних тренерів, але більше всього на дитячо-юнацькому рівні тренувався під керівництвом Сан Санича Ежакова в ДЮСШ «Молодь». Вже від нього, выпустившись з інтернату, я потрапив у «Ворсклу», підписавши контракт в 2007 році.
– Хто з тренерів найбільше вплинув на розвиток вашої уже професійної кар’єри?
– Важко сказати, кожен давав мені щось своє, особливе. Хто більше працював над психологією, хтось над фізикою або тактикою. Завдяки роботі під керівництвом поки останнього мого тренера, Василя Сачко, я потрапив у київське «Динамо». У свій час Микола Павлов підтягнув мене в першу команду, він весь час зі мною спілкувався, довіряв мені, давав грати, хоча у мене не все виходило. Я вдячний йому за підтримку. Він мені дав поштовх, щоб я досяг рівня гри у вищій лізі.
– Яким ви бачите головного тренера «Динамо» Сергія Реброва? Чого очікуєте від роботи під його керівництвом?
– На жаль, я поки не знаю Сергія Станіславовича особисто. Але мені він бачиться хорошою людиною, чуйним наставником. Судячи з того ігрового прогресу, який демонструє «Динамо» з моменту його призначення на пост головного тренера, він дуже кваліфікований спеціаліст. Сподіваюся, що у нас буде добре взаєморозуміння, і я зможу закріпитися в основному складі команди.
– Наскільки вам імпонує та модель гри, яку застосовує «Динамо» останні два сезони, з акцентом на володінні м’ячем?
– Скажу на власному досвіді: проти «Динамо» грати дуже складно. Вони здорово перебудовуються, видно, що дуже багато працюють над тактикою. Я поки не можу сказати, наскільки мені буде легко вписатися в ігрову модель, адже я при такій тактиці не грав. У будь-якому випадку, знадобиться певний час на адаптацію. Але вірю, що у мене вийде підлаштуватися під ту модель, яку буде використовувати тренер.
– До речі, які матчі проти «Динамо» вам запам’яталися найбільше? Влітку 2012-го року ваш гол приніс «Ворсклі» перемогу над «біло-синіми»…
– Так, це, звичайно, найбільш пам’ятний матч. Тоді у нас відбулася зміна тренера. На старті сезону я пропустив кілька ігор, а новий тренер поставив мене в склад, і я одразу забив. Та ще й приніс команді перемогу. Я був тоді дуже щасливий! Був ще вдалий матч через рік, коли ми зіграли з киянами внічию 2:2 вдома. Я тоді забив гол з пенальті і віддав гольову передачу.
В принципі, я не так часто грав проти «Динамо». Але остання домашня гра, в якій ми поступилися з рахунком 0:4, теж запам’яталася, тільки з негативним відтінком. Нас ніби катком переїхали.
– У вас на рахунку вже є два матчі за національну збірну України. Перехід в «Динамо» додасть шансів
отримувати запрошення і закріпитися в збірній?
– Все буде залежати від того, як я буду грати. Свіжий приклад хлопців із «Зорі» показує, що у кожного є шанс потрапити в збірну.
– Чи хворіли ви в дитинстві за київське «Динамо»?
– Звичайно! Краще скажіть, у кого з хлопчиків, які захоплюються футболом, вдома не висіли плакати з Андрієм Шевченком?! (сміючись) Друг мого батька знайомий з Олегом Лужним. Пам’ятаю, коли-то Лужний приніс мені журнал «Динамо» з автографом Андрія Шевченка. Тоді я пишався, хвалився всім пацанам.
– Тобто Андрій Шевченко був вашим футбольним кумиром у дитинстві?
– З наших, українців – звичайно ж, він. А якщо брати весь світ, моїм кумиром був «Зубастик» Роналдо.
– Напевно, у вас була ігрова футболка з його ім’ям на спині?
– На жаль, не було. І зараз немає.
– На своїй сторінці в
в день фіналу Ліги чемпіонів, який відбувся зовсім недавно, ви виклали зображення з емблемою мадридського «Реала». Крім «Динамо» був варіант з трансфером в «Реал» або просто вболівали за «вершкових» у фіналі?
–
(сміється)
Не лише у фіналі, насправді, я затятий вболівальник «галактікос». Дуже давно вболіваю за «Реал», і звичайно, був дуже задоволений, коли мадридський клуб виграв Лігу чемпіонів.
– Кілька років тому в інтерв’ю ви розповідали, як в дитинстві захоплювалися грою «Барселони»…
– Так, гра «Барселони» мені, безумовно, завжди подобалася, думаю, як і всім. Але під час Ель Класіко я завжди вболіваю за «Реал».
– Наостанок скажіть кілька слів про свої амбіції, плани в новому клубі.
– Хочу домагатися разом з «Динамо» тільки перемог у кожній грі, і в чемпіонаті, і в Кубку, і в Лізі чемпіонів. Скрізь намагатися досягати виключно максимальних результатів.
Thanks!
Our editors are notified.