Балашов: Наступний лідер України прийде з Facebook, але це точно не Лещенко або Найєм

Балашов: Великі уми обговорюють ідеї

Рейтинг топ-100 блогерів України набирає обертів. Позаду півтора тижні голосування і в категорії «Бізнес» є явний фаворит. Мова про бізнесмена і громадського діяча Геннадія Балашове.

Факти ICTV зустрілися з Балашовим і поговорили про блогерстве.

 

Українці – “пересмешники”

– В останні дні Facebook вас не шкодує за хамській паркування на газоні. Як так вийшло?

– Порушення незначне. Можна було опиратися. Але я приязно поставився до поліції. Ну, і реклама 5.10 пішла. На жаль, люди поширюють погані новини. Скільки отримав реакції, як фото розлетілися по мережі…

– Специфічний піар, м’яко кажучи. Ну да ладно. Про блогерстве. Коли ви стали активним користувачем соцмереж?

– Коли мені виповнилося 50 – тобто 5 років тому. Осяяло – я нарешті отримав доступ до ЗМІ, якого ніколи не було.

– Ви почали з Facebook?

– Так. Потім був YouTube. На ньому вже 130 тис. передплатників, а в Facebook – майже 110 тис.

– Скільки часу втрачаєте на соцмережах?

– Майже нічого. Якщо у мене є вільний час – дістаю мобільний телефон і вже там. 3G надає таку можливість. А в офісі роблю більш якісні зйомки.

– Ви читаєте кожен коментар?

– Коли їх тисяча – це неможливо. Але переглядаю. Якщо входжу в мережу приблизно 10-15 разів на день, намагаюся кілька разів відреагувати.

– Чому у Facebook більше люблять т. н. #зрада?

– Психологія народу. Соцмережами можна визначити рівень зрілості особистості. На сьогоднішній день, в українця він нижче 13 років, а гумор за Фрейдом формується тільки з 13. Тобто, українці “пересмешники”. Якщо хтось оступився – гаряче обговорюють; хтось вдарився головою – починають всерйоз висловлюватися. Дуже мало гумору в українській мережі. Ми намагалися кілька непоганих речей ставити з більш високим рівнем гумору – народ не реагує. Доводиться ставити щось нижче.

– Наприклад?

– Подивіться телепередачі – це не гумор, а насмішка над ким-те, знущання, пародія. А високий англійський гумор нашої нації недоступний.

– В Україні є цікаві блогери, які пишуть про бізнес?

– Жодного. Але це логічно – у нас майже немає підприємців. Всі бізнеси в Україні закриті, адже пов’язані з державними фінансами. Я маю на увазі серйозний бізнес. У нас немає підприємців, які можуть про себе розповісти… Мені просто пощастило, що я до певних років зумів пофілософствувати про підприємництво, будучи підприємцем. Я стикався з багатьма бізнесменами і зрозумів, що вони не розбираються в підприємництві та бізнесі. Вони явно не бізнесмени.

– Як же вони заробили мільйони, а хто-то й мільярди?

– Щось вкрали, хто сидів при якомусь великому дядькові або увійшов в якусь схему. Це не підприємці. Підприємницький клас України не розвинувся досить, але розвинувся бізнес в чиновницьких середовищах. Чиновники від бізнесу чи бізнесмени від чиновництва – вони стали дуже багатими. Тому в країні пішов перекіс – у нас немає гарних ідей, винаходів. А коли нічого немає – підприємці не можуть розвиватися.

– Кого конкретно ви читаєте?

– З точки зору філософії мені нічого особливо не цікаво, але я стежу, що пишуть політики і успішні блогери.

– 100 тис. передплатників для України – це багато?

– На 40 млн українців близько 10 млн (або навіть менше) користувачів соцмереж… Так, 100 тис. – це багато.

– У Facebook досі можна міряти “середню температуру по палаті” або кількість ботів, накруток спотворюють справжні настрої українців?

– Соціальна мережа дає більш точну картину майбутнього, ніж, припустимо, думка телевізора або народних мас. Соцмережа ставати все більш впливовою. Поки що ми перебуваємо в первісному стані вивчення можливостей соцмереж. Мені здається, в майбутньому “100-тисячники” будуть об’єднуватися з “100-тисячниками”. Ось коли почнуться ці глобальні процеси…

– Ви впевнені, що почнуться?

– Так. Якісь конгломерати будуть об’єднуватися. Це відразу ж збільшує кількість передплатників і вплив. Це ЗМІ, причому в руках 1-2 чоловік. І соціальна мережа швидше, ніж яке-небудь ЗМІ.

 

Лещенко та Найєм ніколи не стануть лідерами через Facebook

– Вашу аудиторію порівнюють з сектою. Вам не образливо?

– Ні. Людина каже: “Так правильно… і я буду цього добиватися”. Коли тези постійно повторюються, у людей складається враження, що це секта. І коли щось відбувається в соцмережі, з різних сторін сходяться люди, чітко повторюючи мої ідеї.

– Скільки людей ви привели в партію через соцмережі?

– Є приблизне розуміння – один відсоток від усіх членів.

– А скільки в партії?

– Нас 100 тис. 1,2 тис. – члени партії.

– У Facebook повна свобода слова?

– Повна. Навіть зайва. Іноді, в певному емоційному стані, викидається таке, що потім самому соромно.

– Вам часто соромно?

– Коли люди заводять сторінки у Facebook, як правило, вони ображають і з усіма сперечаються – їм здається, що це нормальна поведінка. Але є й т. н. культурний шар, який розуміє хоча б те, що знаходиться на чужій сторінці. Значить, потрібно вести себе пристойно. Можна висловити думку, сперечатися – тільки толерантно.

Я теж, коли зареєструвався, таким був. Туди побіг туди побіг… А з часом зрозумів, що коли у тебе 100 тис. передплатників, слово має іншої ваги.

– Зараз ви теж бігаєте по чужих сторінках?

– Іноді переглядаю політиків. Коли йшла “прем’єріада” корисно було сходити до Луценка, до Геращенко, до Лещенко…

– Хіба у вас немає інсайда – навіщо ходити по сторінках в Facebook?

– Ні. Весь інсайд ми зараз складаємо з умовиводів. Інсайд менш правдоподібним, ніж соціальна мережа. Тут багато інформації, і коли ви бачите модель поведінки, можете самі зрозуміти, що за цим стоїть – які люди і сили впливу. А інсайд зараз не має значення: політики самі не знають “хто сьогодні буде, а кого не буде”.

– Ви вважаєте, що через Facebook можна істотно впливати на політичне життя країни?

– Наступний володар світу, володарі країн вийдуть з соціальної мережі. Ті, хто зможуть залучити людей спостерігати за собою. Адже соціальна мережа об’єднує навіть не людей, а ідеї. Я іноді намагаюся уявити, що писали б в Facebook Ганді чи Ленін, Карл Маркс – якщо б у них був такий інструментарій… Або Гітлер, чи Наполеон – ці люди свого часу були новаторами.

Наполеон, наприклад, одним з перших поширював по Парижу листівки про себе – кольорові картинки про перемоги.

Черчілль писав про своїх геройствах в Африці.

Гітлер чудово використав пропаганду в кіно і радіо. Те ж саме зробив Сталін.

Кеннеді дуже здорово використовували телебачення…

– Ви відзначили для себе людей, які можуть вийти з Facebook?

 – У Facebook чітко видно, хто є хто. Слабкі уми обговорюють інших – таких дуже багато. Це, наприклад, плітки про політиків, про їхні заробітки. Ось Лещенко чудово з цим справляється. Він розповідає про своїх однопартійців. Найєм непоганий в цьому.

– Але лідерами вони не стануть?

– Не той рівень. Це дрібні розуми.

Середні розуми обговорюють події.

Великі уми обговорюють ідеї.

Насправді бачу тільки одного блогера, який обговорює ідеї і насаджує їх – це я сам. Facebook дозволив мені спочатку викидати кожну ідею на загальне обговорення, і вони дотачивались в суперечках.

– Ви вірите, що через Facebook можна завести партію в парламент?

– У нас вже є 1,15 відсотка підтримки українців. Хоча ми заборонені на телебаченні.

– Хіба? Час від часу я бачу вас на шоу Савіка Шустера…

– Іноді запрошують, після того, як він вилетів з каналів. Соціальна мережа просто доросла до такого стану, що вони змушені реагувати.

– Ви можете вивести свою аудиторію на вулиці?

– 1 відсоток можу.

– 1 відсоток від 100 тис.?

– Чоловік 500 можу легко, до 1 тис. В принципі, я в будь-яке місто світу зараз приїжджаю – до 50 осіб збираю.

 

Який з Саакашвілі цар?

– Як робити бізнес в Facebook?

 – Дуже просто – продавати все, що завгодно. Я продаю квартири, пропоную послуги.

На вашій сторінці повинна бути не тільки політика. Сучасний, великий чоловік (я собі таку планку поставив) повинен бути багатогранним. Він не може бути тільки бізнесменом, тільки політиком. Треба писати про всіх сферах відразу, оскільки зараз вони змішуються. Ти повинен бути і ведучим, і артистом, і пропагандистом, і бізнесменом.

– В теж час ви ніколи не пишете про свою сім’ю.

– Дружина не хоче виставляти фотографії.

– Зараз у вас майже 110 тисяч передплатників. Скільки буде в кінці 2016-го?

– Я знаю, що буду рости дуже швидко. Зараз люди наїдяться ідеями Саакашвілі…

– Саакашвілі – ваш конкурент?

– Істеблішмент дуже здорово створює міфи, і люди захоплюються новим месією. Саакашвілі дуже яскравий, з бэкгранундом, добре розпіарений. Реформатор Грузії, але не варто забувати, що це сільськогосподарська країна з дуже нерозвиненим виробництвом.

Коли він приїхав в Україну – зіткнувся з високорозвиненою європейською країною. І методи, які добре працювали в 5-мільйонній Грузії з 50% сільських жителів, в Україні не пройшли навіть в окремо взятому місті – Одесі.

Українці багатшими, креативніше, розумніші в своїй масі. У нас склався істеблішмент, він у сотні разів багатше і більш згуртованою, ніж всі Саакашвілі разом узяті.

Міхеїл спробував вести себе тут як цар. Але який з нього цар? Якщо в Грузії він дійсно ламав через коліно, то в Україні змушений звертатися до Порошенка.

Тут треба було діяти по-іншому. Для мене це було відразу ж очевидно.

– Які поради щодо поведінки в Facebook вам дали піарники?

– Я не користуюся їхніми послугами.

– В Facebook ви справжній?

– Абсолютно. У 50 років я подарував собі гарну штуку – вирішив говорити правду. Як є. Всі беруть хабарі. Всі ховаються від податків. Всі викручуються.

Спілкувався Ростислав Буняк.

Підтримайте свого улюбленого блогера в рейтингу Топ-100!
Тисніть і голосуйте:

Фото: dusia.telekritika.ua