Український захисник має шанс закріпитися в донецькому клубі після Євро-2016
25-річний захисник Богдан Бутко знову готується до чемпіонату Європи. Після фінальної частини ЧЄ, який проходив у 2012 році в Україні та Польщі, наш герой знову в числі 23-х футболістів, які будуть захищати кольори національної збірної на континентальному форумі.
Богдан Бутко вихованець академії донецького «Шахтаря». Богдан народився в 1991 році, в той період, коли розпадався Радянський Союз, і відбувалося становлення української держави. У нульові роки не все просто було з підростаючим поколінням, однак у «Шахтарі» завжди вміли виховувати майбутніх зірок. Наш співрозмовник пройшов всі етапи різних збірних. Грав він і за 17-річних. Зі збірної України U-19 він виграв європейську першість в 2009 році, що проходило у Донецьку і Маріуполі. Потім у його послужному списку була молодіжна національна збірна. Дивна річ — зігравши 15 матчів у складі головної команди країни, Бутко не провів жодного офіційного поєдинку у складі «Шахтаря». Ось такі зигзаги часом бувають у професійних футболістів.
– Богдане, як так вийшло, що ти поки жодного разу не грав за рідну команду?
– Є така справа. Вже 6 років я перебуваю постійно у роз’їздах, граю за різні клуби. Постійні оренди. Звичайно, це непросто. Безумовно, у складі «гірників» у мене потужний конкурент по позиції — капітан команди Даріо Срна. За останні роки Мірча Луческу лише один раз брав мене з основним складом на навчально-тренувальні збори. А, адже, для того, щоб грати в календарних матчах, необхідно постійно бути в колективі. Зараз у мене буде новий шанс закріпитися у складі «оранжево-чорних». Я їду з «Шахтарем» на збори і постараюся зарекомендувати себе з найкращого боку.
– Що ти думаєш про нового головного тренера «Шахтаря» Паулу Фонсеке?
– Звичайно, я мало бачив ігор «Браги», щоб робити конкретні висновки. Думаю, що новий наставник буде прищеплювати нам атакуючий футбол. Це властиво більшості португальських тренерів. Тобто стиль «Шахтаря» не зміниться і це здорово.
– Богдан, давай повернемося назад. У твоєму послужному реєстрі 154 матчу в українській і російській Прем’єр-лізі. Виступи в якому з клубів тобі запам’яталися найбільше?
– Кожен із трьох клубів дав мені багато чого. Перші кроки у дорослому футболі я робив у луцькій «Волині». Мені дуже хотілося проявити себе, зарекомендувати з найкращого боку. Рік я відіграв в Луцьку, у той період мене запрошували спочатку в молодіжну, а потім у національну збірну України. Потім «Шахтар» віддав мене в оренду в маріупольський «Іллічівець». Це була нова команда, нові емоції, і я, як мені здається, непогано почав свою кар’єру в Маріуполі. У цьому приазовському місті я відіграв 3,5 року. Останні рік-півтора в «Іллічівці» для мене склалися не найкращим чином. Був у мене якийсь спад. З чим він пов’язаний? Важко однозначно відповісти на це питання. Десь я сам винен, може знизив вимоги до себе, може справа у команді було. Ну, а взимку 2015 року я поїхав в пермський «Амкар». Туди я поїхав, в першу чергу, за ігровою практикою, так і «Амкар» сильніше «Іллічівця» буде. В цілому, я досить впевнено, на хорошому рівні відіграв за «Амкар». Я був постійним гравцем стартового складу, моєю грою в Пермі були задоволені.
– В «Амкарі» ти завжди грав на місці правого захисника?
– Так. Зрозуміло, що якісь ігри я відіграв сильніше, якісь трохи гірше, але в цілому, думаю я показав пристойний футбол. Коли я виїжджав з Пермі, мені побажали успіху у національній збірній України.
– Зараз ти повертаєшся в «Шахтар». З ким із нинішніх гравців команди ти найбільше підтримуєш стосунки?
– З Максимом Малишевим та Іваном Ордецом. Ми знайомі дуже давно. Раніше жили в Донецьку в одному гуртожитку.
– Знаю, що багато шанувальників «Шахтаря» хочуть, щоб ти закріпився в основному складі «гірників», твоєї рідної команди. Тобі це під силу?
– Безумовно. В першу чергу, все залежить від мене. Але потрібна і підтримка з боку головного тренера. Зараз в «Шахтарі» грає багато молодих українських футболістів і це додає мені додаткові сили.
– Богдан, на сьогодні у тебе в активі 15 матчів у складі національної збірної України і Євро-2012, яке проходило в Україні та Польщі. Це твій перший виклик у збірну за Михайла Фоменка?
– Ні, другий. Кілька років тому мене викликали на спаринг зі Швейцарією. Однак на полі я не виходив, залишився на заміні. Тоді мені тренерами було сказано, щоб я не турбувався: «У тебе все ще попереду», – запевнили вони мене.
– Богдан, які найяскравіші враження залишилися у тебе від Євро-2012?
– Це було справжнє футбольне свято для всіх уболівальників і футболістів. Ажіотаж навколо матчів збірної України в Києві та Донецьку був величезний. У поєдинку з англійцями на «Донбас Арені» я вийшов на заміну. Відіграв 15 хвилин, але й цього цілком вистачило, щоб відчути всю атмосферу чудового турніру. Ти бачиш всіх зірок світового футболу зовсім поруч.
– Нинішній французький чемпіонат починається через 10 днів. Його наближення вже відчувається?
– Так. Журналісти різних країн підігрівають інтерес до Євро 2016. Футбольні вболівальники в очікуванні великого свята. Знаю багатьох своїх друзів, хто збирається підтримати нашу збірну на полях Франції.
– 31-го травня Михайло Фоменко оголосив список із 23-х футболістів, які будуть представляти честь українського футболу на майбутньому чемпіонаті. З цього приводу було якесь зібрання в збірній?
– Ні, зібрання не було. Тим хлопцям, хто не потрапив в остаточний список, довелося розмовляти з тренерським штабом збірної. У них була розмова, а про деталі цього спілкування я не знаю.
– Нині в тренерському штабі збірної України працює легендарний у минулому футболіст Андрій Шевченко. Що цікавого ти побачив в роботі Андрія Миколайовича?
– В житті все тече, все змінюється. Свіжа кров потрібна завжди. Він великий футболіст, що володіє величезними знаннями. Підказки Шевченка безцінні. Звичайно ж, він посилив наш тренерський штаб.
– Який результат тебе влаштує на майбутньому чемпіонаті Європи?
– Усі прагнуть дійти до фіналу. Але для початку треба просто вийти з групи. А потім будемо ставити нові завдання.
– Гру збірної Німеччини, свого першого суперника, вже розбирали?
– Ще ні. Поки більше зайняті своєю підготовкою. До матчу з німцями будемо знати про них усе. Хоча їхні поразки в матчі зі збірною Словаччини трохи здивувала.
– Богдан, зараз збірна України перебуває на зборах в Швейцарії. Навантаження на тренуваннях пристойні?
– Так. В Італії хлопці були з родинами, там багато в чому був відновлювальний збір. Основна робота почалася зараз. Ми проводимо спаринги, покращуємо командна взаємодія.
– На завершення розмови запитаю в тебе, що побажали тобі твої батьки напередодні Євро 2016?
– Удачі і перемог нашої збірної. Вони живуть в Донецьку, і будуть підтримувати збірну України, ну і, само собою, будуть переживати. А всім шанувальникам нашої збірної хочу сказати, що наша збірна докладе всі сили, щоб вас порадувати.
Thanks!
Our editors are notified.