Минуло більше двох тижнів від дня виходу останньої серії телепроекту HBO «Чорнобиль», який нагадав багатьом про катастрофу, що сталася на АЕС в українській Прип’яті. Серіал став приводом для численних публікацій ЗМІ та обговорень в соцмережах. Хтось підтримав ініціативу американського телеканалу, хтось обрушився на творців з критикою і навіть зажадав заборонити показ «Чорнобиля» на території Росії. Woman.ru утримується від оцінок і згадує деякі факти про катастрофу, які підтверджені очевидцями і документами.
Мало хто сперечатиметься з тим, що однією з найбільш обговорюваних тем в травні — початку червня став «Чорнобиль» — серіал HBO, творці якого всього в п’яти серіях, приблизно за 60 хвилин кожна, розповіли про трагічні події, що сталися 33 роки тому. Телевізійне дійство вийшло настільки захоплюючим, що глядачі одразу ж забули про «Грі престолів», розтривожила їх уми довгі вісім років. Поки глядачі з цікавістю стежили за подіями на екрані, співпереживаючи академіку Валерію Легасову, намагався напоумити радянський уряд, експерти (переважно росіяни) заявляли: американці знову все перебрехали заради захоплюючого сюжету і високих рейтингів.
У числі тих, хто сумнівається в достовірності заокеанської версії виявилися і документалісти Першого каналу.
22 червня вони обіцяють розкрити нам всю правду про Чорнобиль і зокрема нарешті розповісти, чому покінчив з собою Валерій Олексійович цього продиктувати перш п’ять магнітофонних касет. «У своєму передсмертному розповіді він згадав імена тих, хто насправді причетний до чорнобильської катастрофи, і тих, на кому лежить тягар провини за те, що трапилося», — повідомляється в офіційному релізі Першого каналу. Напередодні гучної прем’єри ми також вирішили згадати історію тієї страшної ночі і вслід за нею ще більш страшних днів і розповісти про факти, можливо, раніше невідомих вам.
Для початку хотілося б пояснити, чому подія, яка трапилася з 25 на 26 квітня 1986 року, називають найпотужнішою техногенною катастрофою, коли-небудь случавшейся в історії планети Земля. У різноманітних статтях на цю тему пишуть: «50 мільйонів кюрі — таким був загальний вихід радіоактивних матеріалів». Але людині, яка не має спеціальної освіти, цієї термінології не зрозуміти. Якщо ж говорити простіше, то трагедія на Чорнобильській АЕС порівнянна з вибухом (!) 500 атомних бомб, подібних до тієї, що в 1945 році американці скинули на Хіросіму. Для тих, хто забув уроки історії, нагадаємо, що на японське місто була скинута всього одна бомба (і ще одна на сусідній Нагасакі). А тут п’ять сотень… Отже, 26 квітня 1986 року. Субота. Жителі невеликого місто Прип’ять, побудованого для працівників Чорнобильської АЕС, мирно сплять у своїх будинках. Попереду два вихідних, коли можна буде провести час з сім’єю і відпочити після робочого тижня. В 1 годину 23 хвилини на головному градотворчому підприємстві відбувається потужний вибух, за яким слід сильна пожежа. Досі невідомо, що послужило причиною аварії — людська недбалість або збій приладів. Є навіть теорія, що виною всьому локальний землетрус, що викликав сильну вібрацію.
Першими свідками катастрофи стали пожежники, що прибули за викликом. В американському «Чорнобиль» розказана історія старшого сержанта Василя Ігнатенка. Згодом його дружина Людмила описала все, що сталося власниці Нобелівської премії Світлана Алексієвич, автору книги «Чорнобильська молитва», яка і лягла в основу проекту HBO. Через 18 днів після тієї фатальної зміни Ігнатенко помре в одній з московських лікарень, куди буде доставлений на вертольоті. На момент смерті йому було всього 25 років. Редактори BBC зустрілися з матір’ю Василя Тетяною Ігнатенко і дізналися від неї кілька фактів. Наприклад, про те, що її син був похований на кладовищі в московському Митино в цинковій труні («Я не знаю, там Вася був або каменів наклали»). Про те, що разом з ним в могилі спочиває його дочка, яка після появи на світ прожила всього лише чотири дні. Про те, що через тиждень після свого дня народження (за півтора місяці до трагедії) Василь промовив: «Ось прожив 25 років і досить».
Актор Адам Нагаитис в образі Василя Ігнатенка
Ігнатенко був одним із сотні пожежників, які взяли на себе найбільшу дозу радіації. Третина з них, як і Василь, не прожили і місяці, інші дві третини змогли протриматися ще пару десятиліть із захворюваннями різного ступеня тяжкості. Цікавий випадок Володимира Павловича Правика. Наслідки опромінення були настільки сильні, що у нього змінився колір очей — яскраво-карі стали синіми. Справжній подвиг в ті дні зробили не тільки пожежні, а й вертолітники, пытавшие загасити радіоактивний стовп диму з висоти. Хто дивився серіал, пам’ятає момент, коли борт, занадто близько підлетів до зруйнованого реактора, втрачає керування і стрімко падає, розвалюючись на шматки прямо в повітрі. Один з учасників тих подій — Володимир Сергійович Тарасевич — розповів кореспондентам «Комсомольської правди», що в реальності такого не було і близько. За словами чоловіка, вертоліт дійсно впав, але не на другий день, як показано в «Чорнобиль», а через півроку.
Група, яка брала участь у ліквідації наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС
Тарасевич розповів, що спочатку радіоактивний ліс поруч з рванувшей АЕС гасили звичайною водою і поливали… чорною патокою (солодкий гіркуватий сироп, який утворюється при виробництві цукру). Суміш використовували для того, щоб на траві утворювалася щільна кірка, що утримує радіоактивний пил. Втім, ці зусилля були марні — після першого ж дощу цукор моментально танув. Тоді було прийнято рішення розливати на території навколо станції каучук. Згадав Володимир Сергійович і про те, як їм «в столовку “Фант” привозили». А ще — кефір, який доставляли до місця аварії на спеціальному вертольоті МІ-6.
Евакуація жителів та повернення
Велика частина населення Прип’яті дізналася про аварію лише до середини дня 26 квітня, коли з моменту вибуху пройшло близько п’ятнадцяти годин. Чому нікого не бентежив величезний стовп диму, що виривається назовні зі зруйнованої атомної станції? Невже люди не відчули жодних змін у повітрі? Невже вони не зрозуміли, що мають справу з радіацією? А вона між тим, гнана вітром, поширювалася по території міста з блискавичною швидкістю і вже рано вранці вийшла за межі населеного пункту. За різними даними, під радіоактивне випромінювання потрапили 1,9 млн жителів України і близько 7,5 млн чоловік з Росії, Білорусі та кількох європейських міст.
Евакуація населення міста Прип’ять
Найцікавіше, а вірніше — жахливе, що першою на сполох забила Швеція, яка зафіксувала в атмосфері вміст радіоактивного нептунію-239. Уряд СРСР мовчало… Деякі експерти впевнені: посадовці спочатку самі не оцінили всю серйозність ситуації. А коли до них нарешті дійшли масштаби трагедії, вони тут же приступили до евакуації населення — місто покинули 47 500 осіб. Однак через місяць триста з них захотіли повернутися додому. У саме місто їх не пустили, тому цим відважним (або божевільним?) людям довелося оселитися на території, яка отримала назву «Зона відчуження». На дворі стояло літо, і люди зайнялися своєю звичною справою — збором урожаю. За спогадами матері Василя Ігнатенка, жителі «зони» прибирали на колгоспних полях льон, картоплю, буряк. Все це забирали в державні фонди, а куди не йшло далі — ніхто не знає. Однією серед цих трьохсот була Лідія Совенко, яка незабаром завагітніла і народила дочку Марію. Дівчинка стала єдиною народженої на території після аварії.
Цікаві туристи
У «Зоні відчуження» люди живуть і сьогодні. Один з основних їхніх заробітків — зустріч туристів. Покинута Прип’ять як магніт притягує мандрівників-екстремалів, для яких покинуте місто став своєрідною Меккою.
За суму в районі 300-400 доларів їм пропонують прогулятися по порожніх вулицях, наспіх покинутим школам і лікарням, які виглядають страшніше, ніж декорації до фільмів жахів. Проржавілі ліжечка в дитячому саду, порослі зеленню спортзали, порожні басейни, пожовклі зошити з вицвілими рядками великих літер, старанно виведені рукою першокласники, ляльки з відірваними ногами і порожніми очницями, під’їзди будинків, у яких гуляє вітер… До мурашок, до тремтіння, до сліз.
Серед тих, хто відвідав занедбану Прип’ять, виявилися і солісти знаменитої групи Pink Floyd. У 2014 році вони зняли там кліп на пісню Marooned, який ілюструє те, про що ми розповіли вище.
Є й ті, хто спробував використовувати зрослий інтерес до катастрофи в особистих цілях. У ЗМІ зараз обговорюється інформація про блогерах, які вирушили до місця трагедії, щоб зробити кілька екстравагантних кадрів і залучити цим додаткову аудиторію. Найбільш обговорюваним став кадр, на якому дівчина позувала в білизні і напівспущених захисному костюмі. Як з’ясувалося потім, блогер навмисно неправильно поставила геолокацію — фото було зроблено у Прип’яті, а в Новосибірську.
У Мережі знову згадують події 1986 року, коли стався вибух на Чорнобильській АЕС
3а три дні до прем’єри документального фільму на Першому про бажання розповісти чорнобильську історію висловився Данило Козловський. Відомий актор, який вже не в перший раз сідає в крісло режисера, заявив: «Це велика робота, до якої я ставлюся з великою повагою. Порівнянь (з американським серіалом, — прим. ред.) я не боюся, тому що у нас принципово інший погляд, принципово інші інтонації і взагалі шляху розповіді цієї історії». Шанувальники артиста з нетерпінням чекають прем’єри і просять (чи то жартома, чи то всерйоз) лише про одне — не знімати в головній ролі Ольгу Зуєв.
Thanks!
Our editors are notified.