Sport.ua представляє збірну України з футболу напередодні старту Євро-2016 у Франції
Федерація футболу України заснована в 1991-му році
Член ФІФА з 1992-го року
Член УЄФА з 1992-го року
Рейтинг УЄФА – 19-е місце
Головний тренер – Михайло Фоменко (працює з 2012-го року)
Капітан – Руслан Ротань («Дніпро»)
Досягнення: чвертьфінал ЧС 2006.
Прізвисько: «жовто-сині»
Зовсім небагато часу залишається до старту другого в історії збірної України чемпіонату Європи, і першого, на який українська команда пройшла через сито відбіркових матчів. Путівка до Франції була вистраждана, була змішана з безліччю скандалів і неоднозначних рішень, як тренерського штабу, так і керівництва ФФУ, але все це позаду, а футболісти команди Михайла Фоменка з холодною головою готуються до головної події цього року.
Для багатьох футболістів збірної України цей турнір може статися останнім у кар’єрі. В’ячеслав Шевчук, Анатолій Тимощук і Руслан Ротань – це ті виконавці, які довгі роки вірою і правдою служили своїй національній команді, і як ніхто інший заслужили квиточок у Францію. Для деяких виконавців нашої національної команди це Євро може стати трампліном у кар’єрі, для когось це безцінний досвід і емоції…
Шлях у Францію
Відбір на Євро став для збірної України одним з найскладніших в історії, але це має тільки згуртувати молодий колектив та об’єднати навколо майбутніх перемог. Перший поєдинок команди Михайла Фоменка дав зрозуміти, що кваліфікація на Євро не буде такою легкою, як думали деякі горе-фахівці, отправлявшие «синьо-жовтих» мінімум на друге місце в групі, яке давало пряму путівку до Франції. Після впевнено проведеного відбору на ЧС-2014, провалений матч проти Словаччини (0:1) в першому турі кваліфікації дав багато приводів для розмов про те, що Україні необхідні серйозні зміни.
І дійсно, нова команда Михайла Фоменка вже не була схожа на ту, яка обігравала Францію, наганяла страх на Англію і не пропустила жодного гола у 8-ми матчах поспіль з 2013-го по 2014-й рік. Проблеми виникли в українців і в матчі другого туру проти команди Білорусі. При рівній грі лише в кінцівці поєдинку «синьо-жовтим» вдалося відправити у ворота суперника дещо курйозний гол, який і приніс вкрай важливу перемогу. Після цього були не менш важкі перемоги з Македонією і Люксембургом, після чого українцям належало зіграти з іспанцями за друге місце, адже на той момент фаворитом групи ставала вже Словаччина, яка сенсаційно у рідних стінах переграла діючих чемпіонів Європи.
Парадокс полягає в тому, що в Іспанії Україна показала одну з кращих своїх ігор у відборі, але програла господарям з мінімальним рахунком 0:1. Свої численні шанси команда Фоменко не реалізувала, а більш досвідчені суперники змогли забити чи не після єдиного свого моменту. Було зрозуміло, що здобути друге або перше місце для України стає неможливим завданням і для того, щоб зачепитися хоча б за мінімальні шанси, необхідно було на виїзді бити Словаччину. На цей поєдинок Фоменко обрав не зовсім зрозумілу для багатьох фахівців тактику, граючи від оборони і фактично не ходячи в атаку. За 90 хвилин гри українці змогли створити біля воріт словаків лише один момент і задовольнилися третім місцем у групі.
Незважаючи на це, збірна України могла стати кращою третьою командою відбору і уникнути сита плей-офф, з якою у нашої команди завжди були проблеми. Для цього на своєму полі українцям необхідно було обігравати резервний склад Іспанії. Матч розпочався доволі жваво. Як у одних, так і біля інших воріт виникали небезпечні моменти, але іспанці своїми розпорядилися набагато грамотніше, здобувши перемогу, яка, по суті, для них нічого не значила. Це означало лише одне, Україну знову чекали матчі плей-офф, в яких належало битися зі старим знайомим, командою Словенії.
Перший тайм дуелі відбувся у Львові, в якому українська збірна ніколи ще не програвала. Львів часто називають фартовим, і на цей раз він довів це твердження, подарувавши Україні зручну перемогу з рахунком 2:0, хоча і словенці награли щонайменше на один гол. На поєдинок команда Фоменко їхала в якості фаворита, але, як і двома роками раніше в матчі-відповіді плей-офф ЧС-2014 проти Франції почала грати в далеко не свій футбол, а суперник мав усі шанси, щоб зрівняти рахунок у протистоянні. На щастя, футболісти нашої збірної перетерпіли, перечекали, а в самому кінці матчу змогли відповісти чи не єдиною контратакою, в результаті якої Андрій Ярмоленко зрівняв рахунок в грі і оформив путівку своєї команди у фінальну частину чемпіонату Європи.
Тренер
Після непогано проведеного відбору на ЧС-2014 Михайло Фоменко заткнув рот своїм численним критикам. Фоменко – це чи не єдине, що залишилося після відходу минулої влади Федерації футболу України на чолі з Анатолієм Коньковим. Протягом усього відбору в роботу Михайла Івановича втручалися різні сили, диктували йому, кого викликати в збірну чи не викликати, коли грати і з ким грати… Для повного щастя не вистачало лише внутрішнього конфлікту між футболістами, що і сталося в той самий момент, коли цього найменше чекали. Фоменко і його команді вдалося згладити ситуацію, вивести команду на новий рівень і підійти у всеозброєнні до Євро.
Коли Михайла Івановича призначали на посаду головного тренера збірної, мало хто очікував, що цей досвідчений фахівець протримається на своєму містку більше одного відбору. Тим не менш, для самого Фоменко це був не тільки новий виклик, але і вінець його довгої професійної кар’єри, шанс, який він не міг упустити. Всього на посаді головного тренера збірної України Михайло Іванович провів 33 матчі, в яких здобув 24 перемоги, 5 разів зіграв внічию і ще 4 рази програв, причому три з них – топ-збірних світового футболу: двічі Іспанії і один раз Франції.
Свої перші кроки у футболі Михайло Фоменко робив в Сумах, виступаючи за місцевий «Спартак». У 1966-му році він дебютував у складі «червоно-білих», однак надовго в команді не затримався і в 1970-му році перебрався у Ворошиловград, де приєднався до «Зорі». Керівництво київського «Динамо» відразу помітило талановитого захисника і через один сезон забрало Фоменко до себе. Цікаво, що з «Зорі» Фоменко йшов в якості чемпіона СРСР, а через три роки став чемпіоном СРСР у складі киян, приклавши до золотих медалей і перемогу в Кубку країни. Ще через рік Фоменко домігся самої значимої перемоги на футбольному полі за всю свою професійну кар’єру, вигравши з «Динамо» Кубок Кубків і Суперкубок УЄФА.
У 1972-му році Фоменко дебютує в збірній СРСР, за яку сумарної складності за кар’єру провів 29 матчів, був її капітаном і незамінним гравцем оборони. На жаль, кар’єру футболіста Фоменко довелося завершити у віці 30-ти років у зв’язку з травмою спини, яка завадила йому провести ще 3-4 року на високому рівні. Тим не менше, відразу після цього Фоменко закінчив навчання у Вищій школі тренерів і приступив до іншої діяльності. У своїй тренерській кар’єрі Фоменко змінив безліч клубів, домагався успіхів з грузинської «Гурией», яку виводив у Вищу лігу чемпіонату СРСР, обігравав, будучи тренером київського «Динамо», «Барселону» в сезоні 1993/94, однак робота в збірній України, як і раніше, залишається його головним надбанням.
Зірка
У нинішній збірній України немає зірок рівня Андрія Шевченка, Юрія Калитвинцева або Сергія Реброва. Але, тим не менш, в ній вистачає яскравих гравців і особистостей, які здатні поодинці вирішити результат того чи іншого поєдинку. В обороні це Ярослав Ракицький та Євген Хачеріді, у середній лінії – Тарас Степаненко і Руслан Ротань, а в атакуючій групі гравців – Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка. Напевно, саме на останніх двох зробить акцент не тільки вся європейська преса, але і майбутні суперники збірної України. Єдина відмінність між Коноплянка і Ярмоленко – перший показує більш стабільну гру, особливо в матчах проти більш серйозних суперників. Ярмоленко ж, виступаючи за київське «Динамо» в чемпіонаті України, за весь сезон має 4-5 матчів вищої напруги, в яких, буває, випадає з обойми.
Очевидно, що і до Коноплянці, і до Ярмоленка на цьому Євро буде подвійне увага, з ними будуть грати щільно, де-то грубо… Але з іншого боку, це дає більше простору для захисників на їхніх флангах, які можуть підключатися до атак з глибини і загострювати гру біля воріт суперника. Для Ярмоленко ж чемпіонат Європи у Франції – це прекрасний шанс ще раз показати себе провідним клубам Старого Світу і перейти в більш сильний чемпіонат. Крім того, успішний виступ Ярмоленка на Євро – це та вигода для «Динамо», яке зможе виручити набагато більше грошей за трансфер футболіста. З урахуванням недавніх заяв наставника «Севільї» Унаї Емері, можна вважати, що і для Коноплянки цей чемпіонат стане архіважливим. А на питання, хто ж з цієї пари головна зірка збірної України, відповідь нехай дасть Євро-2016.
Перспективи на Євро
Поклавши руку на серце, скажу, що про перспективи збірної України не хочеться ні писати, ні навіть думати. Зараз складно передбачити, як команда Фоменко виступить на Євро, а товариські матчі проти Румунії та Албанії дали мало їжі для висновків. Зрозуміло, що перший матч проти Німеччини дасть нам відповіді якщо не на всі питання, то дуже багато. Нічия з німцями зробить Україну чи не фаворитами групи, а поразка поставить в незручне становище, яке може змусити «синьо-жовтих» добувати дві перемоги в останніх двох матчах групового етапу.
Перший етап чемпіонату Європи настільки швидкоплинний, що в ньому можуть впасти навіть найсильніші збірні, не кажучи вже про тих, хто їде туди вперше, адже у складі збірної України таких гравців зібралося 11 по порівнянні з Євро-2012! Що б не говорили і не писали журналісти, нинішні реалії футболу такі, що навіть карликова збірна Північної Ірландії здатна завоювати пальму лідерства в групі і вийти в плей-офф, тому курчат будемо рахувати по осені.
Заявка
Воротарі: Андрій П’ятов («Шахтар» Донецьк), Денис Бойко («Бешикташ» Стамбул, Туреччина), Микита Шевченко («Зоря» Луганськ);
Захисники: Артем Федецький («Дніпро» Дніпро), В’ячеслав Шевчук, Олександр Кучер, Ярослав Ракицький, Богдан Бутко (усі – «Шахтар»), Євген Хачеріді («Динамо» Київ);
Півзахисники: Андрій Ярмоленко, Сергій Сидорчук, Денис Гармаш, Сергій Рибалка («Динамо»), Руслан Ротань («Дніпро»), Тарас Степаненко, Віктор Коваленко (обидва – «Шахтар»), Олександр Караваєв («Зоря»), Анатолій Тимощук («Кайрат» Алма-Ати, Казахстан), Євген Коноплянка («Севілья», Іспанія), Олександр Зінченко («Уфа», Росія);
Нападники: Роман Зозуля («Дніпро»), Пилип Будківський («Зоря»), Євген Селезньов («Шахтар»).
Розклад ігор:
12.06.2016 – Німеччина – Україна – 22:00
16.06.2016 – Україна – Північна Ірландія – 19:00
21.06.2016 – Україна – Польща – 19:00
Максим ГРОЗНИЙ
ЧЄ-2016. Група С. Кадру на зльоті
ЧЄ-2016. Група С. Бундесмашина в гонитві за золотим дублем
ЧЄ-2016. Група С. Зелено-біла армія з залізним характером
Thanks!
Our editors are notified.