Черенкова після полону: Я б повернулася у той підвал, щоб все зупинити (ВІДЕО)

Черенкова: Смерть нікому не потрібна

Лідер громадської організації Відповідальні громадяни Марина Черенкова розповіла про свій полон, настроях людей на Донбасі і своїх зв’язках з українським олігархом Рінатом Ахметовим.

Марина Черенкова дала перше після полону бойовиків ексклюзивне інтерв’ю телеведучому ICTV Андрія Куликова.

Факти ICTV публікують текст бесіди з громадською активісткою.

Марину Черенкову взяли в полон бойовики на окупованих територіях 29 січня 2016 року. Жінка встигла написати смс своєму колезі про затримання, після чого перестала виходити на зв’язок.

Громадська активістка пробула в підвалі 24 дні. Про те, що Марина Черенкова знову на волі і за межами “ДНР”, повідомили волонтери.

Громадська організація Відповідальні Громадяни оголосила про свою діяльність у травні 2014 року.

Що таке Відповідальні громадяни – у трьох тезах від лідера організації Марини Черенкової.

Далі – пряма мова.

 1. Ми залишаємося в Донецьку. Тому що це наш рідний будинок і місто. Ми залишаємося, тому що ми трохи сильніше, ніж решта – ми будемо допомагати.

2. Ми не займаємося політикою – ми нейтральні. Ми займаємося гуманітарною діяльністю.

3. Ми не бачимо альтернативи переговорам, спілкування.

Про зв’язки з Ахметовим: Він нам допомагав

Що нас пов’язує з Рінатом Ахметовим? Ми не приховували спочатку, що ми зверталися до всіх забезпеченим людям, що виїхали з Донецька. І тільки фонд Ахметова дав нам машини і бензин.

Ми не приховували цього. Але зараз брехати і говорити, що цього не було – це нерозумно з нашого боку. Штаб Рената Ахметова працює на території конфлікту.

Якщо ще будуть питання і докази – я готова відповісти. Ми втомилися повторювати: так, він допомагав, він давав машини, він оплачував бензин, ми розвозили його допомогу за тими адресами, куди не виходило довозити людей зі штабу Ахметова.

Про полон в підвалі: Мені віддавали свою їжу

За 24 дні ув’язнення я не зазнавала фізичного насильства, це вже плюс. Коли дізналися, що я не їм м’яса – мені віддавали свою їжу. Причому, всі люди: і співкамерники, і охоронці. Для мене це було дивно. Тоді, коли не вистачає їжі, і людина віддає тобі свою їжу – це дорогого коштує.

Якщо б я змогла якимось чином все залишити – я б, напевно, ще раз повернулася в цей підвал, якби тільки все це зупинилося. Якщо б це тільки можливо було. Я не виключаю, що багато відповіли б також.

Важче дивитися на вбитих людей, ніж перебуває там (в підвалі – Ред.). Те, що неможливо привозити ліки в останню секунду в операційну розірваним дітям – це однозначно важче, ніж знаходиться там.

Про прізвища Колесніков: Це людина, за якою я заміжня

Я раніше не знала, що нас називають людьми Колеснікова. Я дізналася про це пізніше. Прізвище Колеснікова зі мною пов’язана зі мною дуже і дуже близько.

Це людина, за якою я заміжня 21 рік. Його звуть Дмитро Миколайович Колесніков. Це людина, яка Відповідальним громадянам віддав свої машини і офіс. Але у нас різні прізвища.

І якщо це проект Колеснікова Дмитра Миколайовича – то в якійсь мірі це правда, тому що він починав з нами і віддав все, що у нього було з офісу Відповідальним громадянам.

Про війну на Донбасі: Дитяча смерть нікому не потрібна

З території конфлікту дуже мало інформації. Тому судити про те, що там відбувається, які там настрої у людей, як вони виживають, вкрай складно. Мене дивує, яким чином аналітики можуть робити свої прогнози або писати статті, коли більшість із них не було або було дуже рідко на території конфлікту.

Коли вбивають людей, в тому числі, і дітей, то відповідальність повинні розділити абсолютно все. Не тільки політики, яким це вигідно. Вони не хочуть припиняти війну. Припинити хочуть тільки мирні жителі, тому що вони страждають.

Звичайні люди можуть знайти спільні теми для розмови. Смерть нікому не потрібна, дитяча смерть взагалі нікому не потрібна. Ранні поховання та пам’ятники для дітей нікому не потрібні.

Саме на лінії зіткнення і в сірій зоні відбувається величезна кількість воєнних злочинів і злочинів, які ми у наш час вже складно можемо собі уявити. Це все потрібно закінчувати. Саме з лінії зіткнення поширюється ненависть, звідти поширюється злість. Я дуже боюся, що діти наші візьмуть в руки зброю, і це буде продовжуватися.

Міжнародний досвід говорить, якщо конфлікт триває більше 5 років, то він перетворюється в практично нескінченну історію: руйнуються державні інституції, люди звикають до насильства. Ми цього хочемо? Я не можу сказати, що цього хочу – ні своїм дітям, ні яким-небудь іншим дітям. Це просто нереальна дегуманізація нашого суспільства.