Незважаючи на те, що планета Земля досліджено вздовж і впоперек, на її карті залишається чимало «білих плям» — територій, де відбувається щось незрозуміле. Однією з таких є Молебский трикутник — аномальна зона, в якій місцеві жителі регулярно стикаються з дивними, а інколи і незрозумілими явищами.
Молебская аномальна зона — одне з найбільш загадкових місць в Росії
Молебская аномальна зона (так її називають Молебский трикутник і Пермський трикутник) — невелика територія розміром приблизно 70 кв. км, розташована на лівому березі річки Сылва між селами Молебка і Кам’янка на кордоні Свердловської області і Пермського краю. Протягом останніх 20 років уфологи стверджують, що в цій зоні регулярно відбуваються паранормальні явища. Вірити їм чи ні, вирішувати вам, а ми постараємося розповісти, чому сотні тисяч туристів щорічно приїжджають в цю область, щоб своїми очима побачити одне з найбільш загадкових місць у Росії.
Історія відкриття
У 1989 році в радянській пресі з’явився ряд статей, після яких громадськість вперше заговорила про Молебском трикутнику. Так, у ризькій газеті «Радянська молодь» був надрукований матеріал «М-ський трикутник, або Чужі тут не ходять» за авторством Павла Мухортова. «Загалом, те, що належить прочитати вам, ніяк по-іншому і не назвеш, лише фантастикою. Можна так і ставитися до цих записок. Але все це відбувалося, і відбувалося на моїх очах і зі мною. Я підтверджую: було! І це підтвердять ще 40 осіб», — переконував читачів автор. Також у передмові Павло порадив науковцям якомога швидше відправитися в цю аномальну зону, щоб своїми очима переконатися в правдивості її розповіді. Згідно словами Мухортова, серед жителів села чутки про дивні явища ходили вже кілька десятків років. Звичайно, не виключено, що місцеві просто хотіли привернути увагу міських до своєї невеликому селі. Однак дослідникам здалося дивним, що розповіді людей збігаються не тільки в загальному описі, але і в більш детальному. Так, одна бабуся згадувала: «Бачила дивних людей без облич, величезного зросту, у чорному обтягуючому вбранні». Через деякий час двоє чоловіків, нічого не знаючи про розповідях бабусі, описали точно таке ж істота, помічене ними під час косовиці. Дослідження аномальної зони, як стверджується, почалися задовго до приїзду Павла. Якийсь Еміль Бачурін, засновник Пермської групи з вивчення аномальних явищ, звернув увагу на це місце після того, як будівельники, які взялися за спорудження ангарів для господарських потреб, тікали з села, навіть не отримавши розрахунок.
На будь-які запитання вони відповідали щось недоладне про «нечисту силу», а потім і зовсім перестали виходити на зв’язок.
У своєму матеріалі Мухортов розповідав багато чого з того, що побачив у Молебском трикутнику, а його стаття стала чи не настільною книгою для численних уфологів і допитливих туристів.
Багато хто з уфологів запевняють, що в Пермській аномальній зоні можна виявити НЛО
Однак не тільки публікація «М-ський трикутник, або Чужі тут не ходять» стала причиною неймовірної популярності, яку отримала Пермська аномальна зона. У середині жовтня 1989 року в «Комсомольській правді» з’явилася стаття «Сталкери». «Виявляється, владна сила має свій округлий контур, який стягується навколо нашої стоянки енергетичної петлею. На голову мою немов хтось став натягувати жорстку, не за розміром вузьку шапку. Нагнітання тиску відчули Володимир Шемшук, Владислав Тремтячих. Відчуття було таке, що над наметами, як над виводком різнокольорових сироїжок, з жадібною цікавістю схилилися мислячі істоти, невидимі, але впливають», — розповідав вражений усім подією автор статті. Він, як з’ясувалося, був добре знайомий з Мухортовим і навіть згадав його у своїй статті. До того моменту вже сотні тисяч людей, які прочитали повість братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі», були надзвичайно зацікавлені, адже Пермська аномальна зона здавалася справжньою можливістю відчути себе сталкером.
Спостережувані явища
Як відзначають різні дослідники-уфологи, в Молебском трикутнику можна спостерігати цілий ряд паранормальних явищ, пояснення яким знайти досить важко. Наприклад, один з очевидців розповідав, що одного разу виявив сліди від величезного невпізнаного літаючого об’єкта, залишені на землі. А ось автор резонансної статті «Сталкер» зіткнувся з НЛО, коли знаходився неподалік від Павла Мухортова. «Підняв голову — вдалині, на тлі ще не згаслого неба, чітко вимальовується темний об’єкт, що нагадує формою чоловічий капелюх. Секунд сім “тарілка” гіпнотизувала Павла», — згадує журналіст у статті «Сталкер».
Різні явища, що відбуваються в Молебском трикутнику, лякали багатьох дослідників і журналістів
Особливо лякало всіх поведінку світла фотоспалахів, який відбивався від різних об’єктів у нічний час. «Перша спалах відразу ж дала відповідь блик приблизно з тієї ж самої точки, де у Іполита крутилася рамка. Ще кілька спалахів — серія відповідних відблисків. Стоянка загалдела, як зграя стривожених галок. Фотоспалахи сипалися зі всіх боків, і табір став нагадувати дискотеку, а не наукову експедицію», — розповідав своїм читачам працівник «Комсомольської правди».
Павло Мухортов наполягає, що учасники різних експедицій неодноразово помічали певні просторово-часові аномалії. Наприклад, відміряні вдень 30 метрів вночі здавалися мінімум 80 метрами.
Журналіст запевняє, що це могло бути пояснено відчуттями з-за повільної швидкості ходьби, але при цьому підкреслює, що всі дослідники відчували себе схожим чином: «Наприклад, відійшовши від нашого наметового містечка метрів на 200, вже насилу можна було визначити навіть напрям, в якому знаходився табір». Час, запевняють дослідники, теж поводився досить дивно. Хоча, швидше не час, а годинник. Приблизно за добу практично будь-які моделі помітно йшли вперед. «Може, хтось подумає — самі підводили час! Ні, тут ставилося експеримент: кілька годин вклали в термос і забрали на один із найбільш “активних” ділянок “зони” (тобто туди, де найчастіше з’являються і різним чином проявляють себе НЛО) — ефект збою в ході і механічних і електронних годин підтвердився», — запевняє Павло. Як і багато інших, хто побував у Молебском трикутнику, Мухортов зазначив, що практично весь час відчував на собі чийсь пильний погляд. Аномальна зона, як запевняє журналіст, була негативно налаштована до відвідувачів». На місці табору всі члени експедиції відчули важкість в усьому тілі й біль у голові, але найбільше дослідників налякав і зацікавив контакт з невідомими «гостями».
З боку ця місцевість виглядає досить мальовничій
«Фосфорилюють силуети людей-роботів йшли прямо на нас. Згортали вони тільки метрів за 15, ховаючись в лісі. Звідти долинув тріск гілок. Бачурін, сказавши, що “хлопці” йдуть до табору, помчав до наметів. Ми продовжували спостереження. Побачене нагадувало мені чимось комп’ютерні мультфільми. Двох-, чотириметрові “гості” були об’ємні, обох статей; жінки, як правило, вище чоловіків. І всі вони йшли в якомусь більш світлому зелено-фосфоресцирующем квадраті, як по коридору. Ще це нагадувало голограми», — ділився своїми враженнями Павло. Поки одні читачі щиро вірили в слова журналістів та інших очевидців, чиї свідчення наводилися в пресі, інші були налаштовані досить скептично.
Слово вченим
«Основну роль у пізнанні цієї аномальної зони відіграє психологічний фактор. Людина хоче побачити те, навіщо приїхав. Вирушаючи в аномальну зону, він заздалегідь програмує себе на те, що там будуть і прибульці, і літаючі тарілки. Мені, як фізику було цікаво відвідати цю зону. Однак під час експедиції я так і не побачив нічого незвичайного», — впевнено заявляв в одному з інтерв’ю Михайло Гончарів, кандидат фізико-математичних наук. За його словами, дивні фотографії з легкістю можна пояснити розсіюванням світла від фотоспалаху на дрібних крапельках роси, пилку рослин та комах. Студенти та співробітники Пермського державного університету теж не могли залишитися осторонь. Вони організували власну експедицію, в результаті якої стало зрозуміло, що явища, описувані уфологами, — почасти самий звичайний вигадка. З іншого боку, деякі з них можна пояснити раціонально. Наприклад, легке підвищення радіаційного фону, швидше за все, пов’язано з наявністю в ґрунті важких вуглеводнів (у сусідніх районах у ті часи активно видобували нафту).
Багато вчених скептично ставляться до словами уфологів про те, що неподалік від Молебка можна запросто зустріти НЛО
Проби грунту, взяті з різних місць аномальної зони, не показали наявність ніяких мікроорганізмів, нетипових для цього району. А «пірамідки», які уфологи називали останками невідомих цивілізацій, на перевірку виявилися звичайними купками шлаку, що залишилися від колись існуючого медеплавильного заводу.
Прихильники наукового підходу також запевняють, що легко можна пояснити і погане самопочуття людини, який знаходиться всередині аномальної зони.
За інформацією геологів, Молебский трикутник являє собою підземний риф, обмежений лініями розлому та іншими тектонічними порушеннями. Гази, які вириваються на поверхню землі з тріщин, здатні запросто зробити серйозний вплив на психіку і викликати деякі симптоми отруєння. Їх місцеві жителі могли прийняти за «вплив НЛО». Свою лепту в пояснення феномену Пермського трикутника вносять і ботаніки, які заявляють, що в цьому районі зростає отруйна рослина, за своїми властивостями схоже на чемерицю Лобелієва. Воно містить кілька видів різних алкалоїдів, здатних надавати психоактивну дію.
Один навколонауковий туризм
Навіть зараз, незважаючи на численні аргументи вчених і експертів, росіяни продовжують витрачати свої гроші і час на поїздки в Молебку. Якщо сам факт присутності НЛО можна піддавати сумніву, то популярність Пермської аномальної зони надто вже очевидна. «Всі, хто приїжджає сюди, отримують тут щось своє. Екстрасенси заряджаються позитивною енергією, уфологи полюють на НЛО, а звичайним громадянам просто цікаво. Хто тут намагається позбутися від недуг. Більшість дослідників, один раз побувавши тут, приїздять знову і знову. Це навіть називають “поклик зони”», — розповідав уфолог Микола Суботін в інтерв’ю одному з російських видань.
Уфолог Микола Суботін впевнений, що Пермська аномальна зона відмінно підходить для туристів
І, як показують роки, чоловік виявився прав. Зараз в Рунеті є порталу, де можна не тільки докладно вивчити історію Молебка, але й ознайомитися з відгуками інтернет-користувачів, які побували на екскурсії в тій самій аномальній зоні. Причому, судячи з кількості коментарів і фото, досить багато людей щороку відвідують це місце, іноді навіть разом з дітьми. Втім, це й не дивно, адже на сайті детально розписано, як благотворно впливає аномальна зона на здоров’я людини.
Згідно цієї інформації, знаходження в Молебском трикутнику може вилікувати жіноче безпліддя, онкологія, хвороби спини і опорно-рухового апарату, захворювання нирок, депресію і багато іншого.
Ми не беремося стверджувати, чи дійсно Пермська аномальна зона здатна зцілювати тяжкохворих людей, і тим більше не можемо бути впевнені, що там існує НЛО. Проте щиро сподіваємося, що незабаром вчені все ж зможуть поставити остаточну крапку в таємниці Молебского трикутника.
Thanks!
Our editors are notified.