У Будинку футболу відбувся третій в сезоні випуск фахівців і тренерів футзалу
9 червня в Будинку футболу відбулося примітною подія – третій випуск групи фахівців футзалу, які отримали тренерську ліцензію категорії «С». Її власники мають право працювати з професійними футзальними командами рівня Екстра-ліги. Складання іспиту передував триденний семінар, який був третім, прикінцевими у програмі цього випуску тренерів.
За підсумками випускного іспиту ліцензію «З» отримали 17 осіб:
Роман Бакум, Віктор Гижко, Роман Гречка, Олександр Золотухін, Володимир Кравченко, Олексій Левченко, Микола Лебідь, Євген Лєшков, Юрій Мельник, Віталій Одегов, Віктор Омельчук, Олександр Ратич, Василь Сухомлинов, Сергій Тригубец, Ігор Цыбатый, Тарас Чопилко, Назар Яцишин.
Вручення дипломів проводив віце-президент АФУ Вадим Каганов.
У списку випускників відомі як в минулому, так і діючі футболісти, фахівці працюють в дитячо-юнацькому та аматорському футзалі. На питання, наскільки цікаві, важливі, корисні були заняття у процесі семінарів, а також про мету отримання ліцензії категорії «C», кореспондент Sport.ua попросив відповісти тих, хто в поданні у вітчизняному футзалі не потребує.
Василь Сухомлинов, заслужений майстер спорту:
–
Я зараз повернувся в Харків, в рідне місто, і налагодив тісний контакт з людьми, які мені не байдужі, які цінують мене, як людини. Багато з них допомогли мені у різних ситуаціях. В даний час я працюю з невеликою групою дітей 6-8 років з 14-ти осіб. Це не в рамках ДЮСШ, а група зараз на стадії становлення. У П’ятихатках є ДЮСШ ХФТІ, якою керує Лілія Миколаївна Самсонова, але у них поки немає відділення футболу, поки працюємо з пробної групою дітей.
На цих семінарах для себе вирішив підвищити рівень знань і кваліфікації. Тут нам читали лекції відомі у футболі та футзалі фахівці – Виноградів, Дердо, Ривкін, Байрачний та інші. У кожного були дуже цікаві лекції, що стосуються різних аспектів психології, роботи арбітрів. Була дуже цікава лекція з харчування футболістів, його специфіку. Так що, у кожного лектора було що почерпнути і для себе винести корисного на майбутнє, те, що можна застосувати при роботі в дитячо-юнацькому футзалі, жіночому футзалі. Я зараз очолив жіночу футзальную команду «Тесла», з президентом клубу ми нещодавно приїжджали в АФП на загальні збори представників клубів Вищої та Першої ліг. Не виключаю для себе, що буду працювати в жіночому футзалі. Крім того, я ще працюю з командою хлопців 96-97 років – загалом, вдосконалююсь по всіх напрямках, в тому числі і з U-21. Хотілося б, щоб молоді хлопці не просто грали,
а розуміли, до чого вони йдуть, до чого повинні прагнути, щоб вони бачили перспективи в цьому виді спорту, тим більше, що, на мою думку, рано чи пізно футзал стане олімпійським видом спорту, і хотілося б, що україна це не застало зненацька.
Віталій Одегов, майстер спорту:
– Я зараз займаюся тренерською діяльністю на аматорському рівні, працюю з кількома командами. Що стосується моєї участі в курсах, то вчитися треба постійно, і хоча у мене є певний багаж знань, отриманий за час ігрової кар’єри, ці знання треба систематизувати, ніж мені і допомогли ці заняття. Крім того, що довелося переосмислити і розкласти по поличках, дуже цікавий момент був з розбором відеоматеріалів, представлених Віктором Дердо, з ігрових епізодів. Дуже корисна інформація для тренера, як трактуються ті чи інші епізоди, які вимоги пред’являє УЄФА для арбітрів. І коли Віктор Дердо розповів нам про ці вимоги, то на ігрові моменти дивишся вже трохи по-іншому. Вже справді стаєш на позицію рефері, розуміючи, чому він прийняв таке рішення. Часто буває, що тренери дуже емоційно реагують на суддівські рішення, так що, тренерам дуже важливо зустрічатися з суддівським корпусом, щоб розуміти критерії трактування ігрових епізодів, бути в курсі змін, що робить УЄФА. Коли ти в спокійній обстановці дивишся, ти погоджуєшся, що так, є рішення, в якому немає ніякої упередженості. А в грі – це емоції, ти не встигаєш помітити і зрозуміти принцип підходу арбітрів.
В техніці і тактиці щось нове складно зараз у футзалі знайти, і для мене особисто тут нічого нового не було. Цікаві моменти прозвучали з питань харчування футболістів, які продукти і як засвоюються, і що можна і що не можна в день гри, що першочергово потрібно вживати в їжу для енергетичного постачання організму.
У перспективі – природно, ліцензія виходить не просто так, тут йде навчання за свій рахунок. Хотілося б в перспективі працювати на хорошому рівні, але до цього треба дорости. Оскільки Україна зараз йде по тому шляху, що УЄФА вимагає від тренера наявність ліцензії, що дозволяє тобі працювати, значить, ліцензія категорії «С» це сходинка, через яку не можна переступити.
Сергій Тригубец, майстер спорту:
– На даний момент я завершивши ігрову практику, і перейшов до практики тренера. Я треную аматорську команду «Галицька здоба» у Львові, яка приймає участь в аматорських змаганнях. І працюю ще з однією командою «Галицька здоба», але це команда, в якій грають працівники цієї компанії, дійсно печуть хліб, і які люблять футбол, а керівництво пекарні дає їм змогу грати у бізнес-лізі.
Що мені на цих курсах сподобалось, то це розуміння того, що якщо ти дійсно хочеш бути тренером, то перш за все треба володіти навичками правильно пояснювати футболістам, для чого і як виконувати вправи, до чого йти футзалістам. Я зрозумів те, що футзал, як і футбол, розвивається кожен день, і реально потрібно слухати тренерів, які чогось досягли, а ще читати їх книги. Це стосується як провідних тренерів світу, так і України. У нас в Україні є тренери, досвід яких може допомогли в роботі, і у яких можна дуже багато корисного взято до своєї роботи.
Бачу свою мету зараз в тому, щоб набратися досвіду в аматорському футзалі, а потім, можливо в майбутньому, якщо в мене вже буде дійсно більше досвіду, попрацювати з командою майстрів – це вже як Бог дасть.
Микола Лебідь, майстер спорту:
– Останнім часом Я трохи відійшов від футзалу, і зараз працюю у фінансовій сфері. Але футзал, як і раніше, в голові, в організмі, він у моєму житті, від нього нікуди не дінешся, і останні роки я грав на рівні міських чемпіонатів. Перший тренерський досвід у мене був два роки тому, коли я тренував команду ветеранів. Що для мене було незвично – гравці старше тренера.
Найяскравіші враження на цих курсах – це практичні заняття, де кожен з нас показував щось своє. Практичні заняття в групах проводили самі займаються, показували свої вправи. Було дуже цікаво – у тебе свій погляд, ти бачиш погляд колеги, що можеш взяти і адаптувати для себе. Природно, і без теорії нікуди не дінешся, багато нового я почув від Євгена Ривкіна.
У перспективі – поки працюю з аматорською командою, але життя завжди може змінитися, так що потрібно вдосконалюватися.
Свій підсумок семінару ексклюзивно для Sport.ua підвів Микола Пилипович Повысший, відповідальний Асоціації футзалу України за навчання тренерів:
– Це був вже третій подібний семінар і випуск тренерів з ліцензією «З» в нинішньому сезоні. Перший був у жовтні для тренерів і представників команд Екстра-ліги. Другий був в січні-березні, і його особливістю було участь Міко Мартіча, головного тренера збірної Фінляндії. І ось зараз третій випуск – для представників команд ДЮСШ та аматорських команд.
– Нинішній склад учасників був досить різнорідним – були і дуже досвідчені футболісти, були і діючі футболісти, були і ті, хто не грав на високому рівні. Не було складнощів у сприйнятті навчального матеріалу з огляду на різного рівня готовності?
– Ми намагалися побудувати заняття таким чином, особливо практичні, щоб тими знаннями, умінням і досвідом, який є у колишніх гравців команд високого рівня, вони ділилися з іншими слухачами, які працюють в системі ДЮСШ. Але в той же час були і цікаві фрагменти, коли тренери дитячо-юнацького футзалу пропонували елементи рухливих ігор, окремі вправи, які були позитивно оцінені слухачами, які пройшли через професійний футзал.
– Зовсім недавно в Польщі проходив подібний семінар, за підсумками якого велика група місцевих тренерів і фахівців отримала категорію «B». Саме вона дозволяє працювати з командами футзальної Экстракласы. Які перспективи у нас, в плані отримання тренерами ліцензій більш високої категорії?
– Для початку скажу, що в регламент наступного чемпіонату буде внесений пункт про те, що тільки тренери з ліцензією «C» мають право бути головними тренерами команд Екстра-ліги. Подібні семінари будуть проводитись у регіонах. Якщо самі регіони будуть готові до того, щоб проводити подібні семінари, їм буде надане таке право. Програма диплома «C», інструкція по організації проведення таких семінарів є на сайті Асоціації футзалу України в розділі «Нормативні документи».
УЄФА чітко визначає, що отримати ліцензію категорії «B» мають можливість і право тільки володарі ліцензії категорії «C». Ми попередньо зобов’язані будемо узгодити всі організаційні питання з комітетом УЄФА, узгодити терміни проведення семінару за програмою «B». На нього планується запросити інструктора УЄФА за окремими видами підготовки, буде він і при проведенні завершального семестру.
– Напевно, у тренерів буде великий інтерес до подібних семінарів. Є у них обмеження за кількісним складом за один випуск?
– Мінімальна кількість слухачів 15, максимальне – 25-30. А кількість семінарів не обмежена. Якщо за погодженням з центром ліцензування пройде перший семінар і будуть бажаючі на другий чи третій, то чому б ні?
– Не можу не запитати, при оцінці знань слухачів не було формального підходу? Диплом підкріплений реальними знаннями?
– Формальності ні в якому разі не було. Була доброзичливість, і ви б бачили вчора під час здачі практичного іспиту ставлення слухачів до нього! Кожному було надано до 10 хвилин, де слухачеві було поставлено завдання, і під цю задачу він підбирав вправи. З великим задоволенням такі відомі футболісти, як Сухомлинов і Одегов, і представники дитячо-юнацького футзалу дивилися, як проводилися, як ці вправи підбиралися за рішенням тієї чи іншої конкретної задачі. А після виконання цих вправ ми всі їх обговорювали, відзначали, обговорювали позитивні моменти, робили зауваження та акцентували увагу, що будь-яку дію, незалежно від того, це лекція, теоретичне або практичне заняття – це підвищення кваліфікації слухачів. Вони з задоволенням до цього ставилися, і, незважаючи на те, що ми з 12-ти до 15-ти годин перебували в залі, ніхто не нарікав, всі працювали з великим інтересом.
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
Thanks!
Our editors are notified.