Кореспондент Sport.ua Антон Світличний продовжує досліджувати атмосферу турніру в столиці Франції
Прибуття в Париж з головою занурює в атмосферу Євро-2016, але навіть не за рахунок якихось особливих фішок від організаторів, а, швидше, завдяки яскравому представництву збірних команд в особі їх фан-рухів. Тут на кожному кроці можна зустріти розфарбованих вболівальників Португалії, символічно одягнені фанатів Австрії, безліч турків і іспанців, не кажучи вже про самих французів, які хоч і занурені в робочі будні, але в день матчу їхньої національної команди можуть дозволити собі відкласти всі справи і поринути в світ футболу.
По самій організації чемпіонату особисто у мене залишилося багато запитань. Не знаю, як в інших містах, але в Парижі складається таке враження, що в порівнянні з тим часом, коли Євро не було, у столиці з’явилися лише кілька фан-зон, покажчики з символікою чемпіонату та ятки з сувенірною продукцією. Яскравий показник того, куди рухається УЄФА з його інноваціями на наступному чемпіонаті Старого Світу, який пройде відразу в багатьох країнах Європи. Франція вклала в проведення турніру мінімум, але отримає від цього колосальну фінансову вигоду, не кажучи вже про самому головному футбольному органі Європи, який заробить близько 2.5 мільярдів євро. Спасибі, Платіні.
Антураж ж у Парижі створюють далеко не організатори, а вболівальники тієї чи іншої країни, які прикрасили місто і перед грою Португалія – Австрія. Незважаючи на те, що у Франції проживає досить велика кількість португальців, напередодні самого поєдинку складалося враження, що матч проводиться не в Парижі, а у Відні. Червоні вулиці, річки пива, австрійські пісні і танцю, символіка і достаток радості. На австрійську вулицю прийшло довгоочікуване свято, який не міг закінчиться в грі проти Роналду і компанії.
На підступах до «Парк де Принц» (домашньому стадіону ПСЖ) австрияки окупували всі заклади, парки і парканчики. Нечисленні португальці губилися в їх дещо схожому червоному стилі, який виділяється білими відтінками, на відміну від зеленого кольору «європейських бразильців». По дорозі на стадіон зустрічаєш пофарбованих у національні кольори австрійських бабусь і дідусів, молодих дівчаток, які прийшли подивитися на Роналду, молодого хлопця, який пригощає вином з полиэтиленого пакету і багатьох інших неординарних особистостей, готових укласти тебе в свої обійми.
Потрапивши через нетрі в медіа-центр, розумієш, що організатори не спромоглися як слід організувати його роботу. Величезні черги, непомірні ціни на їжу, надлишок журналістів, багато з яких навіть не мають справи до цієї професії. Враження таке, ніби потрапив на урок фізкультури в якийсь розбитий спортивний зал, в якому ніхто не знає, чим він займається. Але дивуватися тут нічому не варто – це звичайне французьке нехлюйство, коли все перекладають одне на одного і не хочуть виконувати свої основні функції. Всі сили по організації французьким урядом були акцентовані на безпеку під час проведення турніру, і це очевидно. Для того щоб потрапити на стадіон, ти проходиш три кільця охорони, здаєш свої речі на сканування (подібне до того, яке діє в аеропортах) і ледь не на кожному кроці проходиш перевірку на справжність акредитації. До місця на трибуні ти потрапляєш лише через півгодини, після того, як заходиш на стадіон.
В цілому ж, з першого погляду складається враження, що для Франції цей чемпіонат, як валіза без ручки, і нести важко і кинути шкода. Після недавніх терактів, місцевому уряду явно не до цього, що видно неозброєним поглядом безпосередньо з місця подій.
Сидячи на стадіоні під час гри, багато сперечались з колегою по Sport.ua Яною Кустол про доцільність нового формату чемпіонату, на який, на мою думку, вийшло занадто багато посередніх команд, що відображається на рівні всього турніру. Такими командами стали і Португалія з Австрією, яким було б нічого робити в таких складах і з такою грою на тому ж Євро-2012, де брало участь 16 збірних замість 24-х. Португалія – вже далеко не та команда, яка виходила в плей-офф україно-польського чемпіонату. Зараз вона ще більше залежить від Роналду, який після важкого сезону в «Реалі» явно перебуває не в кращій формі. А інших футболістів, які могли б взяти на себе роль першої скрипки, тут немає. Про Австрію і зовсім говорити не доводиться. Для цієї збірної сам вихід у фінальну частину Євро став величезним успіхом, який навряд чи зможе повторити найближчим покоління.
Сам матч лише підтвердив мої побоювання. Величезна кількість браку, мінімум моментів, максимум боротьби і найяскравіше враження – не реалізований пенальті і гол з офсайду Кріштіану. Ах, так… Запам’ятався ще один епізод, який стався вже після матчу – затятий вболівальник збірної Португалії вирвався на поле з оточення стюардів, пробіг через весь газон, щоб зробити селфи з Роналду. Проте вже біля форварда мадридського «Реала» довгий час не міг включити телефон – зірці довелося почекати близько хвилини, поки бігун все ж отримав бажане фото і в обіймах стюардів покинув стадіон. В метро по дорозі додому вже самого фаната просили про спільне селфи і щасливий до нестями вболівальник не міг нікому відмовити.
Окремої сторінки варто опис транспортної системи Парижа під час матчів подібного рівня. Близько півтори години в метро на станції, яка знаходиться поруч зі стадіоном, стояли натовпи народу. А все тому, що місцеві власті вирішили пропустити уболівальників через два нещасних турнікета. Поклавши руку на серце, скажу, що Франції необхідно було багато чому повчитися у тієї ж України в організації турніру такого рівня.
В день матчу збірної Франції проти Швейцарії в Парижі ніхто не надавав цьому ніякого значення. Чи То з-за того, що в столиці живе дуже мало французів, чи то з причини того, що матч не викликав ніякого інтересу у місцевого населення. Навіть австрійські вболівальники фарбували свої щоки в кольори прапора Франції і підтримували цю команду у фан-зоні. Однак і це не допомогло команді Дідьє Дешама, яка здійснила першу осічку в домашньому турнірі.
Ну а ми чекаємо прощання з Євро збірної України в Марселі і чекаємо матчів у плей-офф чемпіонату. Далі буде цікаво…
Thanks!
Our editors are notified.