Пилип БУДКІВСЬКИЙ: «Готовий до Євро на 200%!»

Забивні форварди в сучасному футболі – найбільш значуща фігура

Вони притягують на трибуни тисячі прихильників футболу. Топ-форварди коштують мільйони. На майбутній чемпіонат Європи тренерський штаб збірної України заявив трьох нападників: Зозулю, Селезньова і Будківського. З наймолодшим з цього тріо ми і познайомимо наших читачів сьогодні. Пилип Будківський народився в 1992 році в Києві. Свою футбольну кар’єру розпочинав у команді «Відрадне», а потім у його житті був переїзд у Донецьк — в Академію «Шахтаря».

З спогадів про той час ми і розпочали спілкування з нинішнім форвардом національної збірної України.

– Філіп, чому тебе залишили без уваги представники київських команд?

– Я тренувався в Академії «Відрадне». У фінальній частині ДЮФЛ ми зайняли перше місце. На цьому турнірі були й представники київського «Динамо», але конкретної пропозиції про моєму переході не було. Тим часом один з наставників Академії донецького «Шахтаря» Анатолій Раденко все вирішив швидко і оперативно. Так я опинився в Донецьку.

– Ти завжди діяв на позиції центрфорварда?

– Так. З моїми антропометричними даними (зріст — 196 см, вага 81 кг, – прим.авт.) тренери запропонували мені грати в лінії атаки. Лише раз один з наставників в юнацькому футболі спробував мене на місці опорного хавбека. Але у мене там не склалося, про що я не шкодую.

– Якщо дивитися на заявки інших збірних на Євро-2016 то можна побачити, що ти за своїми природними даними схожий на форварда Артема Дзюбу. Бачиш схожість з ним?

– Можливо, щось спільне у нас і є. Дзюба, як я помітив, непогано діє при дриблінгу, але і в мене є сильні якості. Разом з тим розумію, що є над чим працювати, тому буду намагатися поліпшити свою гру.

– Повернемося до юнацького футболу. У «молодіжці» «Шахтаря» ти відразу почав багато забивати…

– Це дійсно так. У сезоні 2010-2011 я забив 12 м’ячів. Перед початком того чемпіонату я пройшов збори і добре знав, що вимагають від мене наставники команди. У нашій команді виробилася психологія переможців. Ми завжди намагалися вигравати, причому переконливо.

– Потім у тебе був перехід в маріупольський «Іллічівець»…

– Так, у 19 років я дебютував у Прем’єр-лізі. Але в подальшому перебування в Маріуполі я не можу занести собі в актив. Через травму я не пройшов повноцінні навчально-тренувальні збори. А у Миколи Павлова грають у складі ті, хто повністю пройшов підготовчий період. Такі правила.

– Далі твій шлях лежав в Крим — Севастополь…

– Я отримав запрошення від наставника севастопольської команди Олега Кононова. Роботу з цим фахівцем я запам’ятав. По-перше, в команді було багато молодих хлопців, яких я добре знав. Зі мною грали Малиновський, Караваєв, Володимир Коваль. Мені швидко вдалося стати своїм у севастопольському колективі. А потім в цій команді часто почалися змінюватися головні тренери і це, на мій погляд, не могло привести до гарних результатів. Так вийшло, що в зимове міжсезоння я перебрався з «Севастополя» в «Зорю», просто змінивши один кримський готель, на іншій, де готувалися до продовження чемпіонату України луганчани.

– У той період у «Зорі» було чимало класних нападників. Ти не боявся підвищеної конкуренції з їх боку?

– Ні, звичайно. Хоча клас Данило, Яника Болю і Лакі Ідахора був відомий – всі ці хлопці висококласні футболісти. Скажу прямо, у них було чому повчитися. У «Зорі» у нас склався чудовий колектив — такий раніше мені ніде не доводилося бачити. Це і був запорука успіху. Якісна робота на тренуваннях приносила плоди в офіційних матчах.

– У свої 24 ти пограв під керівництвом багатьох відомих тренерів. Хто тобі запам’ятався найбільше?

– Не можу виділити когось. Всі вони різні фахівці. Хтось любить жартувати перед тренуваннями, як Геннадій Орбу, хтось серйозний. У кожного з них своя методика. Я маю на увазі і Валерія Яремченка, Юрія Вернидуба, Миколи Павлова, Олега Кононова і Михайла Фоменка.

– Який тренер найбільш дисциплінує Пилипа Будківського?

– У міру лояльний і суворий. Думаю, що з таким наставником я досягну успіху.

– Філіп, у минулому чемпіонаті ти забив 14 м’ячів, поступившись у гонці бомбардирів лише бразильця Алекса Тейшейри. З чим пов’язана така спалах гольовий активності?

– Можу сказати слова подяки нашим півзахисникам. Іван Петряк, Олександр Караваєв і інші хлопці здорово діяли протягом сезону. Вони подавали, прострілювали, а я лише завершував зусилля партнерів.

– Однак призерам чемпіонату ти в цій першості не забивав…

– Це так. Можливості для взяття воріт у мене є в кожному поєдинку. Можливо, майстерності ще не вистачає. Як кажуть — є над чим працювати.

– Юрій Вернидуб часто з тобою говорить тет-а-тет?

– Ні, частіше наш наставник спілкується зі мною і хлопцями на установках і загальнокомандних зборах. Мені він постійно говорить про те, що потрібно опинятися в потрібному місці в потрібний час. Голів багато не буває — необхідно забивати ще.

– Чому тобі не вдалося відзначитися в іграх Ліги Європи?

– Ось якраз там у мене і моментів було не так багато, щоб забити. У таких матчах, якщо у тебе є гольовий момент, його необхідно використовувати. Попереду у «Зорі» участь у груповому турнірі Ліги Європи і там суперники будуть що треба.

– Перейдемо до справ збірних. У Франції відчувається наближення європейського форуму?

– Звичайно. По телебаченню багато інформації про різних збірних, нас чудово приймали в Марселі. Ну, а що стосується нашої національної команди, то всі ми хочемо швидше почати грати проти кращих європейських збірних. Своєю грою ми хочемо порадувати наших шанувальників футболу.

– Попереду у збірної України гра в Ліллі проти чемпіонів світу – збірної Німеччини. Який розпорядок на майбутні дні?

– У суботу вранці ми вилітаємо з Марселя на північ Франції. Ввечері, напередодні гри, проведемо передматчеве заняття на полі майбутньої битви проти німецької збірної. Сам стадіон, судячи з відео, мені дуже сподобався. Нова арена в Ліллі просто відмінна.

– Головний фахівець з німецького футболу Анатолій Тимощук в деталях розповідав про Бундестім?

– Ні. Ми і так багато відео подивилися про німецьку збірну. Чемпіони світу завжди на виду. Знаємо їхні сильні сторони, і, сподіваюся, зможемо їх нейтралізувати.

– Якщо Михайло Фоменко тебе запитає: «Філіп — ти готовий до Євро»? Що ти відповіси?

– Я готовий не на 100%, а на всі 200%. Я захищаю честь України, і, зрозуміло, хочу досягти максимуму. Але, для початку, необхідно вийти з групи. А далі – подивимося. Адже мало хто вірив, що грузинська збірна переможе на виїзді збірну Іспанії, нинішнього чемпіона Європи. У футболі все можливо.

Источник