Фахівець поділився думкою про Євро-2016
Один із найдосвідченіших українських тренерів поділився своїми враженнями від наближається до своєї кульмінації Euro-2016.
ЯРМОЛЕНКО І КОНОПЛЯНКА ВИВЧЕНІ ВЗДОВЖ І ВПОПЕРЕК
– Чи Могли ви припустити,
що розширення числа учасників турніру принесе стільки сенсацій від маленьких збірних?
– Міцно злукавлю, якщо скажу, що чекав цього. Мені спочатку здавалося, що збільшення складу учасників повинно було негативно вплинути на якість гри. І, загалом-то, рівень футболу у Франції поки що досить середній. Якісних матчів зовсім небагато.
Так, ті ж Угорщина, Ісландія, Північна Ірландія, Албанія та Уельс дійсно міцно подивували футбольний світ, але ось група фаворитів і просто традиційно міцних команд – таких як Англія, Іспанія, Україна, Росія, Австрія, Швеція і, в принципі, в більшості своїх матчів збірна Франції, свої можливості з різних причин так і не реалізували.
– Яка з команд, на ваш погляд,
претендує на звання відкриття турніру і може закономірно зміцнити свої позиції у відборі ЧС-2018?
– Самий великий і якісний прорив здійснили Уельс і Ісландія, і я не вважаю це випадковістю. Поки у нас йде гонка футбольно-грошових озброєнь заради досягнення миттєвого результату, в цих країнах реалізовується багаторічна цільова програма розвитку футболу. У тій же Ісландії, де проживає трохи більше 300 тисяч осіб, за останні роки побудовано 25 футбольних полів і комплексів.
Те ж саме стосується і деяких інших з перерахованих мною країн – наприклад, Угорщини. В останні роки я, як ви знаєте, працював в Ужгороді, і ми неодноразово бували в Дебрецені, де з’явилося два десятки поля з газоном останнього покоління і створені розкішні умови для дитячо-юнацького футболу. Загалом, нічого дивного, що й угорці на цьому турнірі, що називається, «вистрілили». І хоча зірок в цій команді трохи, знайшлася група гравців, які змогли надати гідну підтримку своєму лідеру – Балажу Джуджаку.
Дуже серйозну перезавантаження пройшла в останні роки і Польща. Згадаймо, в першій декаді століття ми говорили про цій країні виключно в контексті постійних скандалів в суддівстві і в федерації: багато функціонери побували під судом і слідством, хтось навіть сидів у в’язниці, але зараз, коли спала піна днів, ми бачимо зовсім іншу збірну Польщі.
– Чи очікували ви такого провалу від збірної України? Що стало тому провиною – помилки при визначенні складу, тактичні прорахунки, відсутність яскравих індивідуальних дій?
– Гостра нестача гравців зі швидкісною технікою та відсутність навичок у провідних виконавців грати в ліміті простору і часу. У прем’єр-лізі наші найкращі гравці практично не обороняються – хіба що в окремих іграх грандів між собою. Звідси й інша проблема – нам складно і страшно протидіяти стандартним положенням суперників. Я бачив, що в ряді епізодів наша команда намагалася застосовувати зонний принцип оборони при кутових та штрафних удари, а в інших моментах – комбіновану, зонно-персональну систему. Але от з німцями ми зіграли неправильно, а експерти це неправильно оцінили, задаючись питанням: мовляв, з ким там повинен був грати Сидорчук? Та не мав він ні з ким грати. У сучасній зонній системі гравець повинен відповідати за зону, а не за окремо взятого візаві.
– Чи Могла наша збірна зіграти краще?
– Зобов’язана, а не могла. У підсумку – однієї суцільний негатив, який виходить від того, що ми отримали черговий турнір нездійснених очікувань. При цьому, незрозуміло, чому ми забули, що футбол у нашій країні йде на спад, і залишилися в тому часі, коли чотири провідних клубу боролися за чемпіонство, а добрих шість команд змагалися за місця в «зоні Ліги Європи». На жаль, того чемпіонату більше немає. І ми не можемо грати першим номером так, як це робить Іспанія, хоча навіть вона не завжди може реалізувати свій потенціал. А адже саме реалізація потенціалу – те, що відрізняє на цьому турнірі Англію від Уельсу. І тут же розглянемо гру збірної Італії. Перед турніром про неї говорили: та ну, там нема кому грати – тільки Буффон і три центрбека. Але, вибачте, це цілих чотири туза, і ось всі вони лежать на сукні.
Те ж саме, до речі, можна сказати про Уельсі, де всю погоду роблять три гравця з «Реала», «Ліверпуля» та «Арсенала». Я вам так скажу: Ярмоленко, Коноплянка і Ротань – це ті ж Бейл, Ремзі і Аллен. Але біда в тому, що особливості гри наших вінгерів вже вивчені вздовж і впоперек, і всі наші суперники старанно виконали домашні завдання. Ось вам, до речі, тенденція – серйозна творча робота тренерів! А якщо б наші вінгери змістилися в центральну зону, звільнивши бровку латералям, це було б несподівано і незручно. Гралося б куди легше, суперник був би до цього не готовий. До кожного турніру потрібно знаходити щось нове з творчої точки зору. У тих же французів, до речі, я сюрпризів не бачу – звідси і, в цілому, невиразне якість гри. Як говориться: «Якщо у вас менше грошей, вам потрібно більше ідей». Цей принцип чудово працює і в футболі.
РІШЕННЯ ПРО НАСТУПНИКА ФОМЕНКО МАЄ БУТИ НЕ ЕМОЦІЙНИМ
– Як можна оцінити роботу Михайла Фоменка і кого ви бачите його наступником?
– Я не маю права оцінювати роботу свого колеги. Це корпоративний моветон.
Дистанціювавшись від деталей, слід визнати: за всю історію незалежності наша збірна пробилася у фінальну стадію чемпіонату Європи зі спортивного, а не організаційного принципу, лише одного разу. І це сталося при Фоменко. При цьому, на будь-якому великому турнірі якість гри нашої команди порівнюють з ЧС-2006. Звідти – і завищена планка очікувань наших можливостей. У нас в країні також відбувається не тільки у футболі, але і в
політиці, і в економіці.
Що ж стосується наступника, то рішення повинне бути не емоційним виваженим і колегіально прийнятим в контексті державної програми розвитку футболу в нашій країні. Деякі думають, якщо організм хворий, досить поміняти одну пошкоджену клітку. Утопія. Поодинці ніхто з завданням не впорається. Будь ти семи п’ядей у чолі, проблеми самі по собі не підуть – чемпіонат сильніший не стане, провідні гравці все одно куди-то поїдуть. А стояти на місці не можна. Враховуючи те, як виступили на цьому турнірі деякі з так званих «андердогов», потрібно аналізувати тенденції і виявляти причини, що впливають на рівень футболу в країні. Хоча в нашому випадку все досить прозоро.
– Не для всіх. Привідкрийте завісу.
– У нас впав рівень економіки, а гроші в футбол, як і раніше вкладають бізнесмени, які страждають від падіння цієї самої економіки. В цій ситуації на авансцену повинно вийти держава.
– Щоб надати бізнесменам фінансову допомогу?
– Навіщо ж так грубо… Власники клубів не просять грошей, їм потрібна підтримка. Скажімо, у вигляді цільових безвідсоткових кредитів, податкових преференцій, земельних ділянок для будівництва регіональних спортивних центрів. Звідси підніметься і дитячо-юнацький футбол. А якщо власники клубів залишаться наодинці, це скоро їм набридне. За прикладами далеко ходити не потрібно. Рік тому «Дніпро» був фіналістом Ліги Європи, а сьогодні в клубі, здається, не залишилося жодного гравця з того складу. Деякі з клубів зі славною історією взагалі зникли, і у нас немає механізму, щоб їх зберігати.
– В українській пресі фігурує явно фаворит майбутньої тренерської гонки. Як ви до цього ставитеся?
– Я не розумію, про кого ви говорите. В моїх очах фаворит – це той, хто відверто скаже: «Я беру на себе відповідальність зробити все, щоб збірна грала у фінальній стадії ЧС-2018». А не той, хто скаже, що майбутній відбірковий цикл – це буферний період напередодні ЧС-2020 та ОІ-2020. Незважаючи на всю складність відбіркової групи з Хорватією, Ісландією, Туреччиною, Фінляндією, нам потрібно не просто брати участь у кваліфікації, а боротися і успішно вирішувати поставлене завдання.
ОБІГРАТИ ІСПАНІЮ І НЕ ДІЙТИ ДО ФІНАЛУ – ЗЛОЧИН!
– Як реагувати на другий поспіль провал «Фурії Рохи» Вісенте Дель Боске?
– Іспанцям гостро потрібна та сама перезавантаження. В останні чотири роки під керівництвом дуже хорошого тренера команда не прогресує, і до того ж до наставника зараз накопичилося чимало претензій. Головним чином, тому що він не взяв на турнір цілу групу дуже сильних гравців. У списку тих, хто не зміг з різних причин поїхати на Euro-2016 більше двох десятків зірок світового рівня. У Німеччині не виявилося Ройса і Гюндогана, у Бельгії – Компані, у Португалії – Данні, в Італії – Маркізіо, Верратті і Монтоліво, в Англії – Уолкотта і Уелбека. Що ж стосується Іспанії, то вона втратила не тільки травмованого Данини Карвахаля, але і Іско, Мати, Дієго Кости і Фернандо Торреса. А адже як мінімум двоє останніх вже точно не завадили б Дель Боске.
Ті ж французи продемонстрували невиразну гру і в моєму розумінні зобов’язані були програти Ірландії, якби не заміни Дешама, а також удача, яка посміхнулася Пайє, Гризманну і компанії. Але чи довго «триколірні» будуть їхати на одному тільки фарт? Якщо команда зірветься на підступах до фіналу, Дешаму пригадають відсутність зіркового Бензема і провів прекрасний сезон у «Севільї» Гамейро, замість якого на домашній чемпіонат був запрошений з… Мексики Жиньяк. Ну і особисто мені незрозуміло відсутність Вальбуена, від якого традиційно виходять гострота і креатив. Такого футболіста Франції як раз і не вистачає. Швидко біжать є, а швидко думаючі в дефіциті.
Все це говорить про те, що ціна кадрових рішень тренерів особливо висока. Той же Олег Гусєв, на мій погляд, не був би зайвим у складі збірної України, але за результат відповідає тренер: йому і карти в руки. І якщо цього результату немає, тренеру, як правило, доводиться йти, як це сталося з Михайлом Фоменком, Леонідом Слуцьким, Роєм Ходжсоном. Наступний – мабуть, не хто вгадав з обоймою Дель Боске.
– За якою з команд, які не вийшли в чвертьфінал, ви сумуєте більшою мірою?
– Напевно, з Хорватії. Після того, як ця збірна виграла свою групу, я всерйоз вважав, що вона повинна дійти до фіналу. Анте Чачічу дістався відмінний підбір виконавців, що представляють такі суперклуби як «Барселона», «Реал», «Інтер», «Ювентус»… на Жаль, але досвідчений тренер не зумів правильно розпорядитися таким кадровим потенціалом. А адже в нього були практично необмежені можливості, якщо врахувати, що до складу команди не потрапляли такі майстри як Ковачич і Калинич. Виграти в Іспанії і не дійти до фіналу, по-моєму, це злочин. Те, що сталося з португальцями – помилка не Стрініча, а Чачіча. Мені здалося, що Хорватія не була готова до того, що європейські бразильці відмовляться від своєї фірмової гри в контроль м’яча, зіграють другим номером і повністю закриють Модріча, залишивши його без всілякої можливості фонтанувати гострими передачами. Такий рівень і значення домашньої роботи на великих турнірах.
ЧЕМПІОНА ШУКАЙТЕ В ПАРІ ІТАЛІЯ – НІМЕЧЧИНА
– Які, на ваш погляд, головні тактичні тенденції турніру?
– Про домашніх заготовках я вже сказав. На першому місці в цьому відношенні варто робота, яку виконав Антоніо Конте напередодні матчу з Іспанією. Італія застосувала високий пресинг і закрила Бускетса – опорника, який починав всі атаки своєї збірної.
По-друге, не можна не відзначити ефективність схеми в три центральних захисника з активними латералями. Це ще один комплімент збірної Італія Антоніо Конте і Уельсу Кріса Коулмена. Багато пробують копіювати системи гри 3-5-2, але спочатку спробуйте знайти трьох класних центрбеків.
Третій аспект – вміння наставників по максимуму використовувати кадровий потенціал своєї команди. Про Уельсі, який побудував гру за рахунок тріо Бейл – Ремзі – Аллен, я вже говорив. Угорщина, як теж зазначалося вище, використовувала майстерність Джуджака, поруч з яким яскраві матчі почали видавати ветерани – приміром, Золтан Гера. Італія вичавлює супер-ефективність квартету Буффон плюс три центрбека. Прізвища більшості їх партнерів, ні про що нам не говорять, але результат і гра йдуть нога в ногу.
Четвертий момент, про який я хотів би сказати: різноманітність виконання «стандартів». Всі зрозуміли, наскільки вони небезпечні, і кожен підходить до цього питання творчо.
По-п’яте, зазначу позамежну самовіддачу деяких команд. І якщо британським збірним це властиво суто ментально, то Ісландія, Албанія, Угорщина та Італія просто підкорили своїм бажанням стрибнути вище голови в кожному окремо взятому епізоді.
Ну, і, нарешті, по-шосте, віддам належне вмінню тренерів змінювати і переламувати окремі матчі замінами та іншими нюансами. Це, до речі, одне з головних достоїнств Дідьє Дешама.
– Чия тренерська робота справила на вас найбільше враження?
– Здорово працюють валлієць Кріс Коулмен, шведський наставник ісландців Ларс Лагербек, італієць Антоніо Конте. Хороші тренери Албанії та Угорщини – італієць Джанні Де Бьязи і німець Бернд Шторк. Не бачу сенсу зайвий раз хвалити Йоакима Льова, який давно успішно працює на найвищому рівні зі збірною Німеччини. Як мені здається, поступово знайшов ключик до свого колективу бельгієць Марк Вільмотс. Але зараз у «червоних дияволів» загострилися проблеми в центрі оборони і я, боюся, що це позначиться на їхній грі і результатах. Хоча атакуючий потенціал у цієї збірної – просто шикарний.
– Хто з гравців заслуговує найвищих оцінок і претендує на статус кращого на турнірі?
– Уельс, як я вже зазначав вище, поки що тягнуть три людини. Лідерами збірної Німеччини назвав би, як не дивно, не гравців групи атаки, а воротаря Нойєра і захисника Боатенга. Відзначив би яскраві виступи француза Пайє, хорвата Перішича, воротаря італійців Буффона, португальця Ренату Санчеса, іспанця Морату, нашого Андрія П’ятова. Ну а на визначення кращого гравця чемпіонату, безсумнівно, вплинуть склад фіналістів та підсумки турніру.
– У вас є свій фаворит?
– Думаю, що матч Німеччина – Італія можна назвати достроковим фіналом. Чемпіона потрібно шукати в цій парі.
Михайло СПІВАКОВСЬКИЙ
Thanks!
Our editors are notified.