«Я скоро зникну»: неймовірна історія 8-річної Ніколь Морін, яка зникла у власному будинку

Чим раніше починаються пошуки зниклої людини, тим більше шансів на те, що його знайдуть по гарячих слідах. Мати Ніколь Морін дізналася про те, що її 8-річна дочка не дійшла до своєї подруги, через 15 хвилин. Ще через 6 годин, не знайшовши дочку самостійно, писала заяву в поліцію. Однак крихітку так і не відшукали — ні живий, ні мертвою.

Ця загадкова історія, над якою як і раніше ламають голову канадські поліцейські, почалася 30 липня 1985-го. Дві дівчини-подружки Ніколь і Дженніфер зібралися разом піти в басейн і домовилися зустрітися в 11-00 у вестибюлі житлового комплексу в Торонто.

Джен прийшла першою, через якихось 15 хвилин чекати їй набридло, тому вона подзвонила мамі Ніколь. Та навіть хвилюватися не стала, адже її дочка вже вирушила в хол. Однак з тих самих пір Ніколь більше ніхто ніде не бачив.

Не виходь з дому, не роби помилку

Ніколь Луїз була єдиною дочкою Жаннетта і Арту Морін, які до літа 1985 року прийняли остаточне рішення розлучитися і навіть роз’їхалися, готуючись подати документи на розлучення. Для дружини і спадкоємиці Арт, який працював водієм автомобіля хімчистки, зняв квартиру в гігантському 20-поверховому будинку в районі Етобіко канадського міста Торонто. Аж до зникнення Ніколь цей житловий комплекс, що включав в себе тренажерний зал, сауну, критий басейн, тенісний корт і багато інші зручності, вважався абсолютно безпечним. За свідченнями сусідів, багато абсолютно спокійно відпускали своїх дітей гуляти поодинці.

Ніхто і не думав про те, що дитина може пропасти всередині будівлі. Принаймні, до 30 липня 1985 року. Саме в цей день пропала 8-річна Ніколь.

О 10 ранку мати дівчинки Жаннетт вже зустріла кількох дітей (вона влаштувала в квартирі імпровізований дитячий сад для інших мешканців). Через півгодини жінка попросила дочку спуститися вниз за поштою. Повернувшись, Ніколь сказала матері, що збирається поплавати зі своєю подругою Дженніфер, яка жила по сусідству. Отримавши згоду матері (Жаннетта безбоязно відпустила дочку, адже в басейні був робітник, який відповідав за чистоту і безпеку), Ніколь переодяглася в персикового кольору купальник, вдягла червоні кросівки і пов’язала на голову яскраво-зелену стрічку.

Морін склала в сумку білу футболку, рушник, окуляри для плавання, зелені шорти, рожевий гребінець і пляшку з кремом для засмаги (басейн був відкритим). Зібравшись, дівчинка подзвонила своїй подрузі, і вони домовилися зустрітися в холі через кілька хвилин. Близько 11:00 Ніколь попрощалася з матір’ю і закрила за собою двері і… пропала. Один з мешканців будівлі, правда, повідомляв поліції, що бачив дівчинку поруч з ліфтом. Однак у вестибюль Ніколь так і не злізла. Дженніфер прочекала подругу близько чверті години, після чого подзвонила її матері і поцікавилася, чому Ніколь так сильно затримується. Жаннетта в той момент не надала словами Дженніфер значення, а та, втомившись чекати, вирушила в басейн одна. Мама кинулася дочки тільки в 15:00. Вона кілька годин шукала її по всьому житловому комплексу, а ближче до 18: 00 зателефонувала в поліцію і заявила про зникнення дитини.

Цілодобово безперервно

Несподіване зникнення Ніколь привернуло загальну увагу, а поліція, починаючи з 30 Липня, регулярно прочісувала значний житловий комплекс (більше 400 квартир!). Версія про те, що дівчинку вбили, також ретельно відпрацьовувалася. Детективи ретельно перевіряли всі місця, в яких можна було заховати останки тіла, — пральню, технічні приміщення, сміттєві баки. Огляду піддавалися і автомобілі. В цілому за рік поліцейські опитали близько п’яти тисяч осіб (серед них кілька сотень осіб, які здійснювали раніше злочини сексуального характеру), які могли б знати хоч щось про те, що сталося з Ніколь після того, як за нею зачинилися двері рідної квартири.

Пошуки Морін вважаються одними з наймасштабніших за всю історію поліції Канади. Оперативна група, зібрана тільки для розслідування справи Ніколь, налічувала 20 осіб.

В цілому поліцейські витратили більше 15 тисяч годин робочого часу, щоб докопатися до істини. У підсумку детективи так зневірилися, що приймали дзвінки і вислуховували версії навіть психічно неврівноважених людей, сподіваючись знайти хоч якусь зачіпку. Однак за 9 місяців ніхто так і не зміг надати скільки-небудь достовірної інформації про знаходження Ніколь.

У березні 1986-го оперативна група була розпущена, але пошуки дівчинки тривали. Наприкінці року поліцейські повторно опитали всіх мешканців будинку, в якому зникла дитина, але знову безрезультатно. До слова, в 2010 році до офіційного слідства приєдналася шкільна подруга Ніколь Мелісса, яка досі цікавиться цією справою. «Коли ми були маленькими, то нам було дуже весело разом. Я докладу всіх зусиль, щоб коли-небудь побачити Ніколь знову», — сказала Меліса в ефірі телевізійного шоу As It Happens. З 2001 року в поліції почали друкувати плакати, на яких була зображена «доросла» з допомогою комп’ютерних технологій Морін. Однак і цей спосіб не допоміг.

Ви бачили Ніколь?

Не сиділи на місці і батьки дівчинки, яких загальна біда ненадовго згуртувала. Арт повернувся до Джанетт, і вони разом зверталися чи не до кожного приватного детектива, який спеціалізувався на пошуках зниклих. Ця самодіяльність, до слова, вкрай дратувала поліцейських. Через кілька днів після зникнення малятка на вулицях Торонто з’явилися плакати з фотографією дівчинки і написом: “ви бачили Ніколь?”. Розмір винагороди за будь-яку достовірну інформацію спочатку становив п’ятдесят тисяч доларів, але незабаром піднявся до ста. До 1987 року Жаннетт і Арт все ж розлучилися. Чоловік звільнився з роботи і заснував невелику штаб-квартиру, яка координувала пошуки Ніколь. Все своє життя Морен присвятив тому, щоб знайти зниклу дочку.

Він друкував листівки і відправляв їх у Північну Америку і десяткам посольств Канади по всьому світу, та й сам не раз виїжджав з міста, намагаючись відшукати хоч якісь сліди.

Волонтери продавали гвоздики в центрі Торонто, щоб зібрати якомога більше грошей для пошуків Ніколь. Так їм вдалося виручити 15 тисяч доларів. Ці гроші витрачалися на роздруківку плакатів і оплату послуг приватних детективів.

Мати Ніколь, Жаннетта, померла в 2007 році, так і не дізнавшись про те, що ж сталося з її донькою. А ось батько дівчинки донині не втрачає надії її знайти. Арт дбайливо зберігає всі дитячі речі Ніколь в одній великій скрині. У 2010 році він організував прес-конференцію, де сказав: «Я не можу повірити, що минуло вже 25 років, як я не бачив свою дочку. Я вірю, що вона жива, і вірю, що ми в змозі знайти її. Кожен, мабуть, може дорікнути мені в тому, що я даремно тішу себе ілюзіями, і вона давно мертва». Втім, поліція повністю підтримує Арту. Детективи досі вважають, що подія з Ніколь не була вбивством. Більш того, на думку правоохоронних органів, дівчина, швидше за все, жива, але з якихось причин не може дати про себе знати.

Заплутаний клубок версій

З-за того, що реальних зачіпок у поліцейських і волонтерів було досить мало, існує значна кількість версій того, що могло статися з Ніколь. Деякі вважають, що насправді Морін могла самостійно піти з дому через розлучення батьків або якогось сімейного конфлікту. На користь цього припущення говорить записка, знайдена поліцейськими в кімнаті дівчинки. «Я збираюся зникнути», — написала Ніколь за кілька місяців до того, як дійсно зникла.