Президент «Динамо» – про виступ збірної України на Євро
Президент «Динамо» – про розчарування в національній команді, кадрові помилки Михайла Фоменка, преференції для Анатолія Тимощука, користь для збірної Олега Гусєва, що вже відбулися літніх придбання свого клубу і можливі втрати.
– Перед чемпіонатом Європи я не хотів прогнозувати, як він може скластися, а думкою про турнір обіцяв поділитися вже після заключного матчу нашої команди у Франції. Що ж, готовий тепер відповісти на всі ваші запитання.
– Збірна розчарувала?
– Я досі не можу прийти в себе.
– Багато зараз говорять, що провал у Франції був передбачуваний – і знаходять тому підтвердження в словах Михайла Фоменка: «Колективу у збірній не було ще з весни».
– Значить, вже тоді треба було бити на сполох. Якщо наставник національної команди, а тим більше такий досвідчений, зауважує при підготовці до найважливішого турніру, що мікроклімат
залишає бажати кращого, і він нічого не може з цим вдіяти, потрібно відразу повідомити про це громадськості, а не чекати трьох позорнейших поразок з п’ятьма голами.
Не побачивши в грі нашої збірної спортивної злості і бажання щось змінити, ми і без тренерських слів прийшли до висновку, що колективу немає. Але ж перед чемпіонатом всіх нас запевняли в зворотному! І ми вірили сказаному – хоча б тому, що хотілося вірити. Тепер же, коли Euro-2016 для України залишилося позаду, який іде у відставку тренеру варто було б зібрати журналістів і дати події чесну оцінку.
А ще – неодмінно пояснити своє бачення ситуації нам, функціонерам, президентам клубів. Адже це ми делегуємо в збірну гравців, які перебувають у нас на контрактах, платимо їм зарплату – і вправі, мабуть, розуміти, що завадило команді, складеної з футболістів «Дніпра», «Зорі», «Шахтаря», «Динамо», нарешті, гідно виглядати у Франції.
***
– Під час чемпіонату Європи підтримували зв’язок зі своїми гравцями?
– Не вважав за потрібне втручатися в події в збірній – нехай навіть побічно. І це логічно: коли футболісти знаходяться в таборі національної команди – вони належать їй, а не клубам. Та й не було в моїх настановах динамівських збірників потреби: вони й самі розуміли всю важливість моменту.
Команду урочисто проводжали до Франції – з такою помпою і кількістю людей на площі, що не перейнятися відповідальністю було неможливо. У всіх інтерв’ю ми чули від гравців, що вони готові виправдати очікування вболівальників – принаймні, зробити все для цього. Тут хотів би особливо підкреслити, що не покладаю відповідальність за провал виключно на тренерський штаб – футболісти винні не в меншій мірі. Але разом з тим, не можу не погодитися з Олександром Кучером, возмутившимся після зустрічі з поляками: «Як можемо забити в кінці, якщо міняємо у відповідальний момент єдиного нападника на опорного хавбека!»
Я не тренер, але навіть мені здається, що в останньому матчі можна було посилити тиск на суперника, випустивши Пилипа Будківського, Євгена Селезньова, щоб хоч цього разу порадувати вболівальників, примчавшихся через пів-Європи підтримати свою збірну і витратили величезні на нинішні часи гроші. Адже у футбол команди грають не для себе, а для публіки.
– Іншими словами, критика, яка сиплеться тепер на збірну з усіх боків, не здається вам надмірної?
– Вона абсолютно справедлива! З моєї точки зору, немає ніяких виправдань ні гравцям, ні тренерському штабу. Повторюся: якщо в колективі ще навесні щось було не так, про це треба було говорити раніше.
***
– Ви згадали про вихід в компенсовані хвилини гри з Польщею Анатолія Тимощука замість Романа Зозулі. Навіть футболісти збірної не зрозуміли цієї заміни – можливо, ви знайшли в ній якусь приховану логіку?
– Тимощук зіграв, якщо не помиляюся, 144-й матч за збірну – і не трапилося б, думаю, нічого страшного, якби досяг цього рубежу в іншому матчі. В якому-небудь, скажімо, товариських, які наша національна команда буде проводити напередодні нового відбірного циклу. Зрештою, він міг вийти на заміну і в офіційному поєдинку в майбутньої кваліфікації – коли результат гри вже вирішений. А так – саме потрапляння цього гравця, безумовно, авторитетного і багато зробив у футболі, в заявку виглядало не надто зрозумілою преференцією.
Випустивши Тимощука на останній фактично хвилині, тренерський штаб підкреслив свою неспроможність. Вийди Анатолій в стартовому складі – ми могли б припустити, що він готовий краще конкурентів з позиції – і здатний принести користь команді. Однак така поява на полі, думаю, не було потрібно і йому самому – хорошому хлопцеві, якому міг би побажати в майбутньому успішної тренерської кар’єри. Рано чи пізно вішає бутси на цвях всі гравці – Андрій Шевченко колись закінчував, та Сергій Ребров.
Особисто мені здається незбагненним рішення Фоменко взяти на чемпіонат Європи гравця для мікроклімату, заздалегідь знаючи, що той багато не зіграє, але не взяти людей, здатних принести реальну користь команді. Якщо розбирати, припустимо, зустріч з поляками, то Артем Федецький – справжній бойчуга, віддає себе на полі з першої до останньої хвилини. Але в останні 20-30 хвилин було видно, що сили в нього закінчуються – і тут би, з моєї точки зору, каші не зіпсував Олег Гусєв. Збірна з новими силами нагнітала б гостроту на правому фланзі.
***
– Для Гусєва, до речі, з точки зору статистики цей чемпіонат Європи теж був вкрай важливий: у його активі поки 98 матчів за національну команду.
– Коли підходи до всіх однакові, це викликає повагу. Але коли застосовують подвійні стандарти, то виникає, м’яко кажучи, здивування. Гусєв, напевно, зараз у кращій формі, ніж багато включені в заявку гравці – доведено тим, що зіграли на цьому чемпіонаті за нашу збірну чи півтора десятка футболістів.
Вам здається упередженим мій погляд? Але у мене при всіх емоціях немає і не може бути жодних претензій до 36-річному В’ячеславу Шевчуку, який віддав у двох перших матчах все, що тільки міг віддати! Нікого поіменно критикувати не хочу. Але так провалитися на першому в історії збірної європейському форумі, куди ми потрапили крізь сито відбору, а потім відбуватися розмовами про відсутність колективу, аморально!
Крім того, перед «Динамо» повинен вибачитися гендиректор «Шахтаря» Сергій Палкін, у свій час заявив, що кияни зробили все можливе, щоб Олександр Зінченко став гравцем збірної. Якщо хочете знати мою думку, цьому хлопцеві ще зарано грати в національній команді на такому рівні! Навіть у заявці, не кажучи вже про тих, хто в неї так і не потрапив, були гравці сильніші, більше заслуживавшие виходу на поле. Той же Руслан Ротань, який отримав можливість вийти на матч з поляками – і справедливо визнаний його кращим гравцем.
– Ви намагаєтеся поменше згадувати динамівців…
– …але як не згадати в продовження теми Віталія Буяльського! З нашою командою він пройшов горнило Ліги чемпіонів, двічі поспіль був у чемпіонському складі. Буяльський сьогодні сильніше Зінченко – як мінімум психологічно!
Але якщо, нехтуючи поточними результатом, вирішено було будувати команду на майбутнє, то нам знову ж таки треба було чесно про це сказати. І брати до Франції не досвідчених бійців, а молодь, якій теж достатньо в наших провідних клубах. У тій же «Зорі», де при Юрії Вернидубе розкриваються таланти. Олександр Караваєв, на мій погляд, заслуговував на потрапляння в збірну, як і видав відмінну кінцівку сезону Андрій Тотовицький. Те ж стосується Максима Малишева.
***
– Ви кажете: перед чемпіонатом Європи дуже хотіли вірити в відмінний мікроклімат в збірній. Виходить, були сумніви?
– Були питання – наприклад, за звільнення Олександра Заварова з тренерського штабу. Все починається з дрібниць, хоч і кажуть, що у футболі дрібниць не буває. Заваров, на мою думку, повинен був залишатися в штабі – принаймні на чемпіонаті Європи. Це прерогатива головного тренера – відстояти помічників, з якими виводив збірну на престижний турнір. Але Фоменко його не відстояв.
Можливо, Заваров щось не те сказав, десь повів себе не так, як комусь хотілося. Але він зіграв свою роль в успішному проходженні нашої збірної відбору до Euro-2016. Ми з вами пам’ятаємо Олександра і як блискучого футболіста, який грав у збірній СРСР, на дев’ять десятих складеної з київських динамівців. Ця команда перемагала в ту пору найсильніших суперників, і ніхто цьому не дивувався.
Футболісти того покоління, можливо, і не були альтруїстами, але на поле виходили не заради грошей, а за клубну емблему, за честь прапора, граючи серцем. А те, що ми побачили на триваюче вже без нас чемпіонаті Європи у Франції, – це просто катастрофа!
– Але справа не тільки в Ньому…
– Звісно! Наша збірна з величезними труднощами пробилася – вперше в своїй історії – на континентальну першість через стикові матчі, ми хором співали їй дифірамби. А в останній момент, замість підтримки, обрушили на неї лавину критики. Особливо старалися телеексперти, а коли за коментарем звернулися до мене, – сказав, що не буду поспішати з оцінками. Хоч багато прийняті до старту рішення здавалися мені незрозумілими.
Вважаю, що в збірній серед гідних хлопців були і люди, які не відповідають ні моральним, ні етичним нормам національної команди. Тепер, судячи з усього, її очолить інша людина – і йому належить налагодити дисципліну. Футболістам слід зрозуміти, що не можна, коли відбуваються такі події, думати про картах до трьох годин ночі – потрібно готуватися до матчів.
На чолі збірної повинен бути авторитетний чоловік, якого стануть поважати і десь навіть боятися. Ось тоді команда відійде від французького шоку – і знову стане дарувати вболівальникам приємні емоції.
***
– А чи справиться з такою відповідальною роллю Шевченка?
– Ви це в Андрія запитайте. (Посміхається). А я нікому персонально характеристик давати не хочу. Знаю Шевченка як великого, навіть видатного футболіста, але який він тренер – покаже час. При цьому будьте впевнені – якщо саме йому довірять збірну, Андрій, а точніше, вже Андрій Миколайович, зможе в будь-якій ситуації розраховувати на мою допомогу. Адже ви знаєте: я завжди підтримував національну команду, намагався бути присутнім особисто на кожній грі. І вболівав за збірну точно так само, як за київське «Динамо».
– Бути може, це суб’єктивна думка, але з боку здалося, що Фоменко після вчиненого на нього тиску просто махнув на все рукою, ставши діяти за принципом «чим гірше, тим краще».
– Мені важко про це судити. Михайло Іванович – досвідчений тренер, який прожив у футболі велике життя. І було б правильно, якби він зараз розповів пресі всю правду про події. Щоб ми зробили висновки і не повторили помилок надалі.
Я зі своїми футболістами переговорю, розпитаю про причини невдачі. Так само, швидше за все, надійдуть і в інших наших клубах, делегували гравців у збірну. Але важливо було б об’єднати і проаналізувати отриману інформацію. Зрештою, для нас, для публіки, для селекціонерів провідних клубів чемпіонати світу і Європи – це ті форуми, по яких судять про спроможність гравців.
Там піднімається або опускається їх трансферна вартість. А за підсумками виступу на цьому турнірі про зростання стосовно нашим футболістам говорити не доводиться. Само собою, якщо за конкретним гравцем селекція стежить протягом довгого часу, про його можливості стануть судити не по одному і навіть не з трьох матчів.
***
– Деякі коментарі Фоменко вже дав. І серед причин провалу назвав в тому числі і інциденти, що сталися наприкінці чемпіонату країни…
– Атмосфера навколо національної команди перед стартом Euro справила тяжке враження, і це теж додавало тривогу. Всім відомий телеканал нагнітав обстановку в зв’язку з епізодом в травневому матчі «Шахтаря» з «Динамо». Не хочу нікого виправдовувати, всі були гарні, але замість того, щоб примирити хлопців, в ефірі розпалювалися емоції. А експерти дозволяли собі, не замислюючись, ображати гравців. Ну хіба це допустимо в цивілізованій країні!
Всяке в житті трапляється, що сім’ї розпадаються, чоловік іде від дружини або навпаки, але близькі родичі найчастіше намагаються допомогти сторонам конфлікту знайти спільну мову. Якщо без алегорій: чому б каналу, транслирующему у нас чемпіонат Європи, не запросити, коли це сталося, в студії Тараса Степаненка з Андрієм Ярмоленко – і не помирити їх, допомогти знайти спільну мову?
Ось що сприяло б створенню в нашій збірній сприятливої атмосфери! А як створювали її на стадіонах, де грала команда, вболівальники! Можна було збожеволіти від того, як вони приголомшливо хворіли – красиво, цивілізовано. У нас росте нова формація вболівальників – молодих, патріотичних, щиро люблять свою збірну і свою країну. І це, на відміну від показаного у Франції результату, вселяє оптимізм.
– Спеціально спостерігав за взаємодіями Степаненко з Ярмоленко в матчах на Євро і переконався, що принаймні на полі вони свої розбіжності – якщо ті збереглися – ніяк не переносили, гірник динамівця від пасу не отлучал…
– Ну послухайте, вони ж нормальні хлопці! На емоціях багато можуть сказати і зробити – але розуміють, що в збірній знаходяться по одну сторону барикад. Конфлікт між ними закінчився досить швидко – і самі футболісти не згадували б про нього, якщо б всі ті ж ваші колеги не роздмухували тліюче вугілля.
Тепер відчайдушно критикують за збірну чемпіонат Європи – командою і поодинці. Багато з чим згоден – але чи не здається вам, що пора б дати гравцям можливість прийти в себе і переосмислити те, що сталося, щоб в майбутньому у національної команди не було таких провалів? Адже для збірної у нас поки що немає інших футболістів.
***
– Ви прямо сказали, що Євро-2016 не підняло, м’яко кажучи, трансферну ціну ваших футболістів. Ярмоленко за свою кар’єру, видається, не отримував таких невисоких оцінок, Александар Драгович в першому ж поєдинку за збірну Австрії заробив вилучення, а повернувшись після дискваліфікації – не забив найважливіший пенальті. Парадокс, але у вас як у президента клубу це здатне викликати і позитивні емоції: є шанс перед черговою Лігою чемпіонів зберегти склад…
– Австрійці до останнього зберігали шанс вийти з групи – і невідомо, як виглядав би Драгович в плей-офф. Хорватія з Домагоем Відою демонструє просто феєричний футбол. Так, наш захисник не уникнув помилок, але в цілому виглядав дуже гідно. Треба сказати, що хорвати, маючи в складі зірок, виглядають міцним колективом, якому, як мені здається, багато по плечу. Перемога над чинними чемпіонами Європи іспанцями – тому свідчення.
Менталітет у нас і хорватів плюс-мінус загальний, але якби в нашої збірної наставник створив такий колектив, ми виглядали б у Франції зовсім інакше. Інші команди на Euro, навіть якщо не проходять далі, не приводять своїх уболівальників в передінфарктний стан. А наші футболісти, склалося відчуття, програвши перший матч не комусь, а чемпіонам світу німцям, відразу опустили руки.
Всього-то й треба – вийти на матч з Північною Ірландією з необхідним настроєм і виграти. З поляками, навіть не сумніваюся, гра склалася б по-іншому – адже ми ні в чому їм не поступаємося. З німцями, до речі, якщо б не сукупність факторів, був реальний шанс зіграти успішніше: показана на старті гра вселила оптимізм.
Ось тут би проаналізувати всі плюси і мінуси цього матчу, зробити висновки і вийти на другий поєдинок з упевненістю в своїх силах як на останній бій. Але наші гравці виявилися до цього не готові, а дехто з них, складалося відчуття, робив послугу однією лише присутністю на полі.
Thanks!
Our editors are notified.