Український футболіст розповів про свій вояж в збірну і про матч пам’яті Павла Худзіка
Ще кілька днів тому півзахисник «Зорі» Іван Петряк перебував у тренувальному таборі збірної України, готувався до Євро-2016. Однак в останній момент талановитого хавбека «відчепили» від поїздки у Францію. Через кілька днів Іван спеціально приїхав до Києва, щоб віддати данину пам’яті колишньому одноклубнику і одного Павлу Худзіку. Після гри, яка вийшла видовищною і безкомпромісною і завершилася перемогою «Оболонь-Бровар» з рахунком 2:1, Петряк відповів на питання журналістів.
– Мені зателефонували Сергій Іванович Ковалець і олександр Мандзюк, сказали, що запланований такий матч, – розповів півзахисник. – Я не вагався ні секунди, відразу погодився приїхати, щоб вшанувати пам’ять такого світлого людини. Просто зрозумів, що по-людськи повинен бути сьогодні тут.
– Чим тобі запам’ятався Худзік?
– Це був дуже позитивний чоловік. З ним завжди було весело, часто траплялися кумедні ситуації. Вважаю, що такі матчі мають велике значення: для родичів, для друзів, для пересічних вболівальників.
– Сам поєдинок вийшов бойовим і не закінчився внічию, як часто буває в подібних іграх…
– Так, добре просувалися, дійсно цікавий матч вийшов (посміхається). Ніхто не филонил: були і подкатики і прискорення. Як я кажу, зіграли для розігріву апетиту. Велике спасибі організаторам, Пашиним рідним: дружині, мамі, братові, які взяли активну участь в організації цього матчу.
– В кінці гри ти міг зрівняти рахунок, але не реалізував пенальті. Сильно засмутився?
– Нічого страшного, от якщо б це сталося в офіційній зустрічі, тоді так. Це футбол – сьогодні так, завтра буде по-іншому. Воротар «Оболоні» молодець, врятував.
– Пробити з «точки» тебе ж попросив Сергій Ковалець?
– Так, Сергій Іванович, тренер нашої команди, довірив це право мені. Думаю, це пов’язано з тим, що я був єдиним представником «Зарі», добре знав Пашу, спілкувався з ним.
– Розумію, що тема збірної України для тебе ще чутлива, але не запитати про неї не можу. Ти опинився в числі шести відсіяних футболістів і сильно засмутився. Вірно?
– Подивіться на мене, на мої емоції – хіба я виглядаю засмученим?! Можете не вірити, але кажу як на духу – ні крапельки не засмутився! Навіть друзям казав, ну що ви переймаєтесь – все нормально, нічого страшного не сталося, просто потрібно більше працювати.
Адже комусь все одно судилося залишитися без Євро, так склалося, що вибір упав на мене. Повірте, у футбольній кар’єрі мене вже стільки разів отбривали в останній момент… Це точно не в перший раз і, мені здається, не в останнє. Спорт – це постійна конкуренція. Де виграєш, а де програєш. Я все розумію і нормально ставлюся до тренерського рішення.
– Михайло Фоменко в особистій бесіді повідомив про цьому доленосному рішенні?
– Ні, з нами розмовляв Андрій Шевченко. Підкликав до себе – так, мовляв, і так. Потиснули один одному руки, по-чоловічому. Подивилися в очі, ніхто ні від кого не ховався. Він подякував нам за роботу, ми сказали спасибі йому. На тренуваннях була хороша атмосфера, ми працювали, викладалися на повну силу.
– Зараз в Інтернеті можна зустріти масу припущень і здогадів, чому Михайло Фоменко вирішив «відчепити» саме вас. Наприклад, подейкують, що у Олега Гусєва були непорозуміння з молоддю «Шахтаря». Називали тебе, Коваленко, Малишева…
– Чесно кажу, такого і близько не було. Від Анатолійовича – ми, молоде покоління, зверталися до Олега по батькові – ніколи не чув поганого слова. Це стосується «битовухи», тренувань, матчів… Навпаки, він завжди підтримував. Те, що пишуть – це неправда. Напевно, комусь потрібен скандал.
– Твій контракт належить «Шахтарю». В якому клубі починаєш річну підготовку?
– Поки не знаю, думаю, все вирішиться ближче до 10-го числа.
– Та які подальші плани? Будеш догуливать відпустку?
– Відпустку знову стерся. Його немає у мене вже скільки років. До початку зборів залишився тиждень, поїду додому.
– До бабусі на млинці?
– До бабусі на вареники (посміхається). Вона вже налепила, чекає.
Thanks!
Our editors are notified.