Sport.ua розмірковує про ігрових шанси збірної України на останньому для неї матчі на Євро-2016
До фінальної гри чемпіонату Європи українська команда походить в ситуації, до якої важко навести аналогії в новітній футбольній історії. Провальний виступ очолюваної Михайлом Фоменком команди втілилося не тільки у відсутності якого-небудь турнірного результату. Буквально відразу розчарування від побаченого на полі доповнився поруч настільки дивних подій, які погіршили її практично до скандалу.
НЕВИРАЗНИЙ АНТУРАЖ
Відмова від яких-небудь змістовних відповідей відразу після другої гри виглядав цілком звично – загальновідомо, що футболісти і тренери в Україні сприймають журналістів і глядацьку аудиторію як щось додається до футболу (а, точніше, до них у футболі). Вони, наприклад, можуть бути благодатним грунтом для бонусного піару після вдалих ігор, а якщо що не склалося – вибачте, ваше місце в буфеті. Однак потім було практично повне (по-іншому це назвати важко) ігнорування гравцями та тренерським штабом спілкування з футбольною громадськістю, що супроводжувалося незрозумілими натяками за завдані кимось (ось вже іншого слова не підбереш) образи. Це вже не можна було сприймати по-іншому, крім як елементарна неповага, як до своїх, так і до всього футбольного світу, в об’єктиві якого перебуває кожен учасник Євро.
Нарешті напередодні тренер прощається з командою не кулуарно (звідки ж було про це дізнатися?), оголосивши про свою відставку лише тепер, немов для цього потрібні були важкі роздуми. Але і цього для багатосерійної драми виявилося мало – ФФУ відразу ж (!) оголошує головним кандидатом на пост наступника Андрія Шевченка, якого в Україні бачать на цій посаді,м’яко кажучи, не всі.
Ось у зв’язку з усім цим і постає питання: а хто знає, може бути саме ця інтрига і трапилася причиною не цілком зрозумілої ситуації, що запанувала в стані команди протягом групового турніру? Щось підказувало, що саме під час перебування у Франції у тренера з якимось прихованим причин не налагодився нормальний робочий процес, і можливо тепер це «щось» прояснюється? Адже спогади про зовсім недавніх іграх нашої команди проти Словенії, Румунії та Албанії створюють стійке відчуття, що у Франції за винятком відомого відрізка матчу з Німеччиною ми спостерігали якусь іншу команду.
ДОСТАВКА М’ЯЧА В АТАКУ
Звичайно, у подібній ситуації важко міркувати про будь-яких тактичних розкладах і сприятливих варіанти ведення гри, яка може стати лише хлопнувшей дверима. З іншого боку, скандали часто закінчуються саме подібним чином, чи не так? Тому на правах вірних своєї ролі вболівальників поміркуємо про те, що в грі збірної слід змінити для того, щоб гідно провести фінальну зустріч з поляками. Тим більше, що багато з раціональних варіантів спостерігаються більш ніж очевидно.
Ігри проти Словенії, Румунії та Албанії найбільш характерно демонструють, що сталося з тактикою нашої команди на Євро в способі доставки м’яча в атаку. Але якщо напередодні чемпіонату Фоменко вельми успішно експериментував з грою за схемою 4-1-4-1 (яку ще називають схемою з 3 центральними півзахисниками), то у Франції з незрозумілих причин він начисто забув про це. Розстановка гравців на полі – не самоціль, вона дає можливість реалізувати різні ігрові зв’язки. А різноманітність – саме те, чого сьогодні потребує наша збірна, яка захлинається від рутинної гри через Коноплянку і Ярмоленко.
У Франції Україна знову обмежилася одноманітними широкими розіграшами через флангових гравців зі зміщеннями атакуючих півзахисників в глибину. Нічим іншим, окрім як бажанням спростити гру, зменшити кількість втрат, це пояснити не можна. У той же час суперник отримував для себе набагато менш складні завдання у протидії – у краю поля ігровий простір завжди скорочується, і настирливі ірландці могли частіше перемагати в боротьбі. У результаті з-за щільного пресингу м’яч просто відігравався тому.
Інший же варіант, з грою в напрямку двох центральних півзахисників вище Степаненко, перед Євро помітно розширював тактичний арсенал збірної. Саме він успішно практикувався зі Словенією, Румунією та Албанією. Немає потреби відмовлятися від дій через флангових хавбеків або наприклад довгих передач в передню лінію. Однак проникаючі розіграші у вертикальних зв’язках по центру надали б атак України велику варіативність. Більш того, це вже було успішно випробувано.
Просування через Степаненко, що володіє якостями розігруючого «з глибини» дозволили б атакуючих півзахисників приймати м’яч вище в поле і згодом зміщуватися на ті ж фланги, утворюючи з Ярмоленко і Коноплянка більшість в зоні м’яча. Крім Степаненко, проникаючий пас може віддати той же Ракицький, а при якісному відкриванні партнера – і Хачеріді. В обох проведених Україною матчах зміщення центру розіграшу відходом півзахисників тому не привело ні до чого, крім обсягу в контролі м’яча з швидкими проблемами після найменшого просування.
Зараз на адресу флангових хавбеків України летить багато каменів, однак у більшості випадків вони повинні ставитися до їх поведінки за межами ігрового майданчика. В діях на полі футболісти покликані керуватися установкою тренера і награними на тренуваннях варіантами. Відносно низької результативності того ж Ярмоленко (див. діаграму нижче) швидше за все слід припустити прагнення хоча б зберегти м’яч при невдачі в просуванні. Його ніяк не варто звинувачувати в підступності, саботаж або вже тим більше – в байдужості до власної гри на Євро. Один гравець на полі в цілому не більш сильний, ніж тренер на лавці, не варто забувати про те, що футбол – загальнокомандна гра.
НЕОБХІДНІСТЬ В ЗІНЧЕНКО
Олександр Зінченко був єдиним гравцем, якому відразу після гри з Сівши.Ірландією прокоментував прикру поразку по суті і приніс вибачення уболівальникам. Багато хто з оглядачів відносять його до лідерів гри команди вже завтра. І це не виглядає випадковістю, адже професіоналізм футболіста повинен проявлятися в усьому, що ми і маємо можливість спостерігати на його прикладі. В перед Євро товариських іграх Михайло Фоменко дав півзахиснику шанси проявити себе, які він успішно використав. Однак у Франції Зінченко з’являвся лише на заміну, де відіграв 20 і 13 хвилин і використовувався лише з метою «оживити гру». Чи Не занадто марнотратно було використовувати креативного гравця в подібних цілях?
Практично повна відсутність гостроти у діях Ярмоленко проти Сівши.Ірландії (зліва) – ще одне підтвердження проблем в тактичній організації України на виході в атаку. Гравець регулярно був змушений приймати м’яч в боротьбі або під опікою і мав мало варіантів вище себе. Як наслідок – постійна гра поперек поля і назад. При середньої точності і числі передач, Ярмоленко не виконав жодного ключового пасу в атаку за матч. Праворуч наведена діаграма передач в тому ж матчі Зінченко, який відігравши лише 13 хвилин на позиції в центрі встиг виконати 2 загострення і жодного разу не втратив м’яч.
При виході у складі схеми 4-1-4-1 Зінченко буде цілком комфортно себе почувати в зонах між краєм поля і центром, і, безсумнівно, посилить, а не «оживить» гру. Підтвердженням тому служить його вдале участь у спарингах з Румунією і Албанією, а також вихід на заміну з ірландцями. Враховуючи клас цього футболіста можна напевно очікувати, що тут він виявиться креативніше будь-якого з трійки Коваленко – Гармаш – Сидорчук. А от серед цих виконавців вже і слід влаштовувати конкурс на іншу вакантну позицію в центрі.
Таким чином, найбільш переважний склад у нашому варіанті в рамках схеми 4-1-4-1 виглядав би наступним чином: Пятов – Шевчук, Ракицький, Хачеріді, Федецький – Степаненко – Коноплянка, Сидорчук/Гармаш, Зінченко – Зозуля. Хотілося б все ж випробувати на Євро варіант з Сидорчуком та Гармашем в полуфланговых зонах вище Степаненко, що вже приносило успіх. Футболісти зіграні на цих позиціях в «Динамо», в той час як Коваленко більш схильний до дій під нападником у ролі центрального атакуючого півзахисника, де вже мав можливість відіграти півтора тайму.
ПОБУДОВА І ВЕРХОВА БОРОТЬБА З ПОЛЯКАМИ
Ще одним аргументом щодо гри з двома півзахисниками як інсайдів є власне тактичну побудову майбутнього суперника. Збірна Польщі грає за класичною схемою 4-4-2 як в атаці, так і в обороні, як з поступливим, так і перевершує за класом суперником. Більш часте розташування 4, а не 3 гравців України між лініями поляків, сприятиме успішному виходу в атаку. Обидва нападаючих поляків Милек і Левандовскі, швидше, фактурні і атлетичны, ніж швидкі. Для контролю над ними цілком достатньо допомоги захисникам з боку одного Степаненко.
Не менш важливим є ще один момент, який, до речі, в матчі поляків з ірландцями не мало здивував. Справа в тому, що у верховій боротьбі польська команда виявилася сильнішою суперника в 62% випадків, а це перевага не в 3-5%, і не з ким-небудь, а з командою з британських островів!
З 24 кросів України в штрафну Сівши.Ірландії лише 5 (21%) виявилися точними. Аналогічний показник суперника – 44%, при 8 голів, в тому числі 5 гострих. Ефективність дій на завершенні завжди була вузьким місцем нашої команди.
Праворуч представлена дивовижна статистика верхових єдиноборств у матчі Польща – Півн.Ірландія. По-перше, на себе звертає увагу переважна перевага поляків у грі довгими м’ячами – боротьба за них в основному точилася на половині поля ірландців. Тим краще видно, наскільки поляки небезпечні в грі в повітрі і в атаці, і в обороні.
З наведених даних по грі Польщі в повітрі слід також зробити висновки: по-перше, підготувати футболістів до частої доставки м’яча в гру верховими передачами воротаря, а по-друге, (і що важливіше) – самим намагатися уникати подібного варіанту дій при переході на чужу половину поля. Гравці нашої передньої лінії напевно тут будуть приречені на втрати. Адже перехід на саме такі дії ми відзначали в минулих, невдалих іграх України.
ГРА НА ЗАВЕРШЕННЯ
Ефективність дій на завершенні завжди була вузьким місцем нашої команди. Точність передач в штрафну (діаграма вище) і ударів по воротах в першу чергу визначається успіхом виконання, а він вже безпосередньо залежить від індивідуальної майстерності. Це є проблемою нашого чемпіонату в цілому, де видимо індивідуальній роботі на тренуваннях приділяється недостатньо уваги.
Ще про завершення атак. Порівняльні діаграми точок ударів України (ліворуч) і Пн.Ірландії (праворуч). У співвідношенні точності ударів по воротах (29% проти 50% в створ) наші футболісти поступилися зовсім не самої майстерною команді турніру. При цьому суперники показали навіть дуже хороший результат.
Тут як кажуть «все покаже гра», чого, загалом, додати нічого. Нам же лише хотілося підкреслити факт низької ефективності на завершенні. Ті ж поляки в матчах проти ірландців теж не дуже досягли успіху в точності (25% в створ). Однак за матч вони завдали 16 ударів, з яких 6 опинилися заблоковані. Таким чином, невисоку точність в даному випадку, перш за все, слід віднести до ефективної роботи захисту суперника, вдало грала під м’яч на перехопленні.
Зазвичай у передматчевих розборах основну увагу ми намагаємося приділити супернику, проте в рамках досить швидкоплинного турніру читач уже міг оцінити і без цього досить знайому збірну Польщі. Відзначаючи деякі важливі деталі суперника, ми часто мимоволі ставили себе на місце тренера власної команди, оцінювали можливі варіанти дій з власної сторони. Погодьтеся: в обставинах, коли мало хто знає, хто ж власне керує командою, це цілком доречно.
Використані статистичні дані компанії Opta
Ігор ЗАЙЦЕВ
Thanks!
Our editors are notified.