Здавалося б, в епоху цифрових знайомств зустріти свого людини має стати ще простіше. Один клік, і ось у вас вже зав’язався діалог. Однак для того, щоб спілкування переросло в щось більше, потрібно докласти чимало зусиль, але… Вони все одно зникають. Нові знайомі, як би гарно все починалося, можуть нез’ясовно зникнути з горизонту після одного або декількох багатообіцяючих побачень. Чому так відбувається, з’ясовував Woman.ru з допомогою психолога Анетты Орлової.
У минулому році 27-річна Світлана, менеджер по роботі з клієнтами однієї московської компанії, нарешті знайшла свою другу половину. Чоловік, з яким вона познайомилася в інтернеті, увірвався в її життя феєрверком. Зазвичай вона регулярно затримувалася на роботі, а часом навіть на вихідних вирішувала нагальні питання з колегами. Провести весь вечір в суші-барі з чоловіком (при цьому не аби який, а «приголомшливим») здавалося чимось з ряду геть. Але так сталося! Принаймні, Світлані так здалося.
Всі відразу відбувалося гладко. Жодних незручних пауз і збентеження. «Я завжди сильно хвилювалася, спілкуючись з хлопцями, але на цей раз все було ідеально. Абсолютне взаєморозуміння з перших секунд», — згадує Світлана.
Правда, вона все одно сумнівалася, що навіть при такому «ідеальному розкладі все вийде. Боячись повірити, що відбувається, Світла все одно побоювалася, що одним побаченням все і закінчиться. Але ж ні! Чоловік написав їй в той же вечір, а потім на ранок, вдень і так далі. Протягом наступного місяця дівчина насолоджувалася романом. Спільні прогулянки, походи в кіно і ресторани, перегляд серіалів, секс — все було так, як вона і не мріяла.
Чоловік, назвемо його Михайло, здавався чуйним, уважним, умів дивувати і, судячи з усього, був налаштований серйозно. Йому подобалося, коли Світлана сміялася над його жартами, коли раділа сюрпризів, коли розкривалася перед ним і не боялася показати свою вразливість. «Невже той самий?..» Світлана була така закохана, що вирішила познайомити чоловіка зі своєю сім’єю. Це і стало початком кінця. «Він ні за що не захотів з ними зустрічатися. Так пручався, як ніби я кликала його в клітку до тигрів. Це ж просто сімейна вечеря, нічого більше. Я не розуміла, що сталося», — зізнається Світлана. Після невдалого знайомства все пішло шкереберть. Від колишньої чуйності та щирості нічого не залишилося: замість цього коханий дівчини немов виставив непроникну стіну навколо себе. Він не передзвонював, «забував» відповідати на повідомлення, затримувався на роботі. На всі питання і спроби достукатися часто просто перекладав тему розмови і швидко його згортав.
Світлана вирішила, що в такому відношенні винна вона сама: можливо, не помітила, як стала тиснути на коханого. Тоді вона вирішила «виправитися» — оточила чоловіка ще більшою турботою і увагою.
Стала готувати улюблені страви, писала романтичні повідомлення, навіть фільми для спільного перегляду стала вибирати такі, які б точно не сподобалися їй, а в першу чергу йому. Ситуацію це тільки посилило.
«Через якийсь час Михайло раптом сам почав дуже дивна розмова, в процесі якого зізнався, що насправді я йому ніколи не подобалася. Нібито він швидко це зрозумів, пошкодував, що взагалі почав спілкуватися, а потім просто чекав зручного моменту, щоб зі мною порвати», — згадує Світлана. Це заява приголомшило її… але не дуже сильно. Адже глибоко всередині вона і так підозрювала, що гідна любові і безхмарних відносин. Хто завгодно — тільки не вона. Світлана вважала, що в порівнянні з основною масою оточуючих дівчат завжди була недостатньо хороша, як би не намагалася. Недостатньо розумна, красива, начитанна. Фігура у неї так собі, як і почуття гумору. Дівчина звикла, що рідко з’являються в її житті чоловіка спочатку начебто симпатизують, а потім, «коли в усьому розберуться і побачать, яка вона насправді», зникають. «Хлопці говорили мені, що я дуже гарна, а потім все валилося, буквально в один момент», — зізнається дівчина.
Від любові до ненависті, як відомо, кроків не так вже й багато. І чим ближче партнери один до одного, тим сильніше між ними напруга — не тільки сексуальне.
Психологи виділяють кілька типів прихильностей, що виникають між людьми. Один з найбільш поширених — співзалежність. Саме вона й зв’язала Світла з її прекрасним Мішею. У таких відносинах партнери ніби грають в догонялки: один зі страху втратити іншого обмежує життя партнера і влаштовує сцени ревнощів. Інший змушений замикатися і все більше віддалятися від «агресора». Перший наздоганяє, а другий — тікає. В нашій історії Світлана вирішила піти на зближення і отримати визначеність у життя, а її чоловік не придумав нічого кращого, крім як рятуватися втечею, як тільки все початок, на його думку, заходити надто далеко.
Найчастіше такі відносини закінчуються розлученням, а колишні кохані продовжують грати звичні ролі, але вже з новими партнерами. Невже такий порочне коло не розімкнути? Щоб відповісти на це питання, Woman.ru звернувся до психолога і фахівця по сімейних справах Анетте Орлової. І ось, що вона розповіла. Дівчата, читаємо уважно і мотаємо на вус.
«Кожна жінка мріє про кохання і взаємних почуттях. Але іноді душевна прихильність і пристрасть можуть перетворитися в залежність. Це може відбуватися, якщо у дівчини висока тривожність, як наслідок — внутрішня невпевненість в собі».
«Якщо вона схильна до самозвинувачення і переконана, що вона не здатна пережити розрив, то нових нормальних відносин в її житті вже не буде. Всі ці страхи змушують її постійно фокусувати увагу на чоловіка, на те, як він до неї ставиться, і, більш того, весь час доводити йому, що вона гідна цієї любові. А ось доводити у всіх виходить по-різному, багато настільки стараються, що порушують всі можливі межі іншої людини — і від любові і пристрасті після цього мало що залишається».
Анетта Орлова
Любов, на думку Анетты Орлової, завжди ґрунтується на глибинному відношенні людини з самим собою. «Цей зв’язок має бути повноцінною, тоді дівчина не втратить віру в себе та своє майбутнє, навіть переживши розрив відносин з конкретним партнером. Я багато років працюю психологом і бачу, що тема самооцінки базова у відносинах не тільки з коханими, але й у відношенні з кар’єрою, друзями і у всіх сферах життя.Такі “відносини любові”, в яких жінка весь час знаходиться у залежному положенні, успадковуються по материнській лінії. Тобто донька повторює модель взаємодії з партнером своїх матері, бабусі. Відбувається це, як правило, несвідомо. Більш того, проблеми в особистому житті такі жінки часто пояснюють “вінці безшлюбності” або “родовими прокльонами”, а насправді це повторювані моделі поведінки і сімейні сценарії».
Анетта Орлова пояснила, що причина такої схильності криється в дитинстві. Тип прихильності формується в ранньому віці і залежить від того, наскільки активно батьки дбали про дитину, скільки уваги йому приділяли, були холодні з ними або ж, навпаки, «душили» своєю любов’ю.
«Емоційна холодність матері по відношенню до дочки може призвести до того, що вже доросла жінка буде буквально “вибивати” емоції у свого партнера, щоб заповнити внутрішню душевну порожнечу. Такі жінки потребують постійних емоційних гойдалках. Це призводить до надмірного “випарювання” позитивних почуттів та емоцій».
Анетта Орлова
Виходить, чим більш ніжні, щирі і гармонійні відносини в батьків і дитини, тим більш здоровим і цілісним він виросте. Ігнорування, зневажання, тривала відсутність будинку можуть негативно позначитися на формуванні прихильності. Як правило, в дитинстві людина, від якого «тікають» батьки, вимагає їх любові і уваги з допомогою крику, сліз, примхливого поведінки. Він як би говорить їм: «Я тут, подивіться на мене!».
Подорослішавши, людина з таким досвідом буде шукати таких же холодних відносин з партнерами. Так, багато дівчат влаштовують «скандали» ніби на рівному місці і, отримавши розрядку, ще сильніше люблять своїх партнерів (які грають в цей момент роль батька).
Вони відчувають задоволення, тому що «мама нарешті накричала на мене, а, значить, я не порожнє місце, значить, я існую». Нерідко «тікають» люди виявляють схильність до маніпулюванню і жорстокості. Так було і в історії Світлани: чим більше вона намагалася догодити партнерові, тим більш дивно, на її думку, він себе вів. У їх відносинах виникло зневага, і навіть коли дівчина зізнавалася в своїх почуттях, він у відповідь завдавав їй болю: «У якийсь момент мені навіть здалося, що йому подобається мене карати. І я була не проти».
Анетта Орлова впевнена: це досить типове наслідок співзалежних відносин. «У уникає партнера, як правило, самооцінка вище, ніж у наздоганяючого. Він відчуває себе більш впевнено і вважає, що гідний завжди найкращого. Коли любов починає поступово згасати, така людина може почати проявляти не найкращі риси свого характеру. Фокус його уваги загострюється на недоліки чоловіка або дружини, починаються причіпки, невдоволення, маніпуляції і відверті випади. Відчуваючи емоційну слабкість партнера, лідируючий починає самоутверджуватися за його рахунок. Важливо вчасно вловити дисбаланс і при щонайменших ознаках тиску не боятися спокійно це обговорювати. Але насправді це дуже непросто».
Механізм співзалежності працює не тільки у відношенні жінок. «Чоловіки також вибирають собі в пару людину, відносини з яким будуть або повторювати, або, навпаки, абсолютно спростовувати той устрій, який був у них в дитинстві. Якщо батьки постійно з’ясовували стосунки, могли словом сильно поранити один одного, якщо скандали були звичною справою, то хлопчик може мріяти про те, що в його родині все буде зовсім інакше. І, як повна протилежність, його будуть притягувати жінки, які ведуть себе малоэмоционально і стримано. Якщо у чоловіка запальна мати, яка була емоційно активної, він буде прагнути до більш спокійного партнерці», — пояснила Анетта Орлова.
А ось якщо у чоловіка в дитинстві була холодна і відсторонена мама, то він, з одного боку, буде вважати це нормою, а з іншого — сам не буде проявляти сильних емоцій. Крім того, йому буде вкрай важко вибудовувати близькі стосунки з ким-небудь, адже він ніколи не бачив приклад такого зв’язку.
Так, наприклад, склалося в життя 43-річного системного адміністратора Андрія, який завжди вибирав відсторонених і холоднокровних жінок. Його батьки без зайвого шуму розлучилися, коли йому було 12, а до цього, за спогадами, «жили як чужі люди». «Я ніколи не помічав, що між ними щось не так. Не було сварок, скандалів. Мама не ображалася, навіть коли тато забував про важливі свята, не підвищувала голос. Все було в нормі, але потім вони просто вирішили жити окремо».
Здавалося б, розставання самих близьких людей у життя повинно було стати серйозним ударом для 12-річного хлопчика. Але Андрій начебто «нічого не помітив». І правда, після того, як батько пішов з дому, мало що змінилося. Просто в квартирі стало жити на одну людину менше. Він ніколи не прагнув завести відносини і мало цікавився дівчатами, але пару раз у нього виникали досить тривалі зв’язки. «Я одружився в 30 — відчув, що настав час. Вона була гарною дівчиною, вихованою, нічого від мене не вимагав. Але довго ми так і не прожили, в якийсь момент вона стала займати занадто багато місця в моєму житті, я відчував, що потрапив у пастку, і запропонував розійтися. Зараз не розумію, навіщо так вчинив. Іншого виходу я не бачив. І мені справді стало легше, коли я залишився один», — поділився Андрій.
Анетта Орлова
Анетта Орлова так пояснює цю ситуацію: «Вибудувати якісні, гармонійні стосунки, в яких дві людини приймають і підтримують один одного і не тільки в період закоханості, але й далі, — це і дар, і мистецтво! Будь-які відносини наповнені напругою, бувають різні періоди, підйоми і спади, виникають спокуси і нові можливості. Далеко не всі люди готові долати труднощі, у багатьох спрацьовує установка на уникнення складнощів».
Мда, звучить не дуже оптимістично. Невже те, що передали нам у дитинстві батьки, так і залишиться з нами назавжди? І якщо наша мама була «наздоганяючої» або «тікає», то і ми за її сценарієм будемо все життя або кидати, або надаватися кинутими? Анетта Орлова впевнена, що все не так сумно.
«Шанс вибудувати гармонійні відносини є у всіх! Важливе умова для цього, щоб обидва партнери були до цього готові. І якщо дві людини захочуть зустрітися зі своїми страхами і, більш того, поговорити про них з близьким, то багато складності можуть бути переборні. Тут дуже важливо, щоб обидва прагнули до цього. Найчастіше саме залежний партнер постійно намагається щось робити з відносинами, виправити їх, а уникає словом і ділом демонструє свою байдужість.
Такі відносини можуть бути трансформовані, якщо залежний партнер постарається більше фокусуватися на самому собі і перестане вимагати від іншого тієї любові, про яку мріє. А уникає партнер повинен постаратися розібратися зі своїм страхом відносин і поступово дозволити собі з близькою людиною формувати загальний простір. Все в міру.
Дуже важливо діяти з любові до партнера і до самого себе! Це дуже глибокий і позитивний мотив. Якщо ми у відносинах проявляємо кращу частину себе, то і відносини трансформуються в кращу сторону і партнер змінюється, у всякому разі, якщо це не крайній випадок.
Це не означає, що все відбувається без сварок. Життя — це кольорове полотно, і якщо ти вибираєш чоловіка для сімейного союзу, то будуть дуже різні моменти: десь полотно буде тріщати по швах, де буде не та кольорова гама, далека від ідеалу. Кожен з партнерів має право бути і, крім того, бути таким, яким він хоче бути, якою вона є. Ось це про кохання», — впевнена Орлова.
Але як же знайти «того самого» чоловіка, який погодиться разом пройти всі випробування і трансформації? Багато бояться навіть починати пошуки, пояснюючи це тим, що вони «проблемні» і краще їм постояти в сторонці, поки інші в цей же час утворюють успішні спілки. «У першу чергу потрібно, зрозуміло, опрацювати свої стосунки з батьками, прийняти їх і подякувати за все те, що вони вам дали! Навіть якщо ці відносини були травмуючими, подякуйте тата і маму за те, що вони дали вам життя і можливість проживати її так, як ви хочете. Які у нас відносини з батьками — такі ж стосунки і з самими собою. Я завжди повторюю, що тільки з вдячністю можна прийти до добробуту, в тому числі і до сімейного. Якщо ви зможете полюбити і прийняти себе, то приймете і полюбите і іншої людини», — пояснила психолог.
Ну добре, це зрозуміло. А що робити, якщо ви вже перебуваєте в співзалежних відносинах, в яких граєте роль тікає або наздоганяючого? Відносинах, які, швидше за все, не приведуть ні до чого хорошого, але які при цьому не хочеться втрачати? Анетта Орлова і тут впевнена, що безвихідних ситуацій не буває.
«Існує одна основна формула — чим сильніше один партнер тікає від прихильності іншого, тим сильніше другий домагається уваги першого. І це нагадує замкнене коло: наздоганяючий живе у власній ілюзії про те, що його щастя неможливе без уникає об’єкта любові».
«У хід йде все: маніпуляції, тиск на почуття провини, загрози і будь-які інші хитрощі. Він вважає, що кохання можна домогтися, головне більше старатися! А партнер, який у відносинах уникає прив’язаності і залежності, насправді просто боїться висловити власні почуття. Можна було б припустити, що такі відносини закінчаться, варто тільки з’явитися на горизонті незалежного партнера, але насправді і уникає, і наздоганяючий просто не звернуть на нього уваги.
Перший крок до виходу з залежних відносин — це визнати, що залежність в парі існує, визнати, що вона заподіює шкоду обом партнерам. Потрібно перефокусувати свою увагу. Якщо наздоганяючий почне вибирати себе, а не об’єкт залежності, і встановить контакт з самим собою, створить ту внутрішню опору та любов до самого собі, якої йому так не вистачає, а уникає визнає, що уникання відносин — не вихід, навчиться висловлювати любов, емоції до іншої і пропрацює внутрішні страхи, в такому випадку шанси на довге і щасливе спільне життя збільшаться. Станьте, в першу чергу, джерелом радості для самих себе».
Мало хто готовий визнати, що будь-які стосунки — це не тільки радість та задоволення, але і нескінченний, часом дуже важка праця і безперервна трансформація.
Для того, щоб збудувати по-справжньому якісну і близький зв’язок, необхідно прийняти самого себе, своє «спадщина», а потім без поспіху і тривоги скорегувати неефективні сценарії.«Охарактеризуйте ваші відносини з партнером і визначте свою самооцінку. При великій мотивації можна змінити звички, мислення, а значить вплинути і на модель взаємини з іншою людиною. Почніть наповнювати своє життя собою, намітьте цілі на довгий період і на поточний час. Займіться стосунками з близькими, від яких ви, можливо, віддалилися. Змініть спосіб життя, придумайте хобі, тобто створіть нову себе. Обов’язково хваліть себе за те, що дозволяєте собі розвиватися і ставати внутрішньо вільніше. Ми всі в тій чи іншій мірі буваємо созависимы, проте при правильному прагненні до змін все досяжно і здолати!» — впевнена Анетта Орлова.
Часом стосунки приносять не тільки радість, а й біль
Якими б заплутаними й складними не були стосунки, вихід є. Іноді він криється у спільній трансформації, часом — у метаморфозах лише когось одного. Не бійтеся ризикувати, вивчати себе і залишатися чутливими. Лише тоді, коли ви зрозумієте і приймете власну цінність, можна розраховувати, що її відчує і хто-від іншої. І якщо навколишні жінки здаються вам цікавіше і у всіх відносинах «краще», терміново знайомтеся із самою собою, ви явно занадто мало про себе знаєте.
Thanks!
Our editors are notified.