Футболіст «Сталі» поділився враженнями від минулого сезону для своєї команди
Підбиваючи підсумок виступу «Сталі» в першому для неї «елітному» чемпіонаті, багато мимоволі проводять паралелі між дніпродзержинським колективом та іншим дебютантом – «Олександрією». І порівняння явно не на користь останніх: мовляв, і місце вище зайняли, і навіть потрапили в єврокубки.
Сезон у «сталеварів» і справді вийшов рваним, під час зимових канікул крім трансферів гравців, довелося навіть тренерську робити перестановку. Але свій подвиг команда все ж зробила: саме вона в 21 турі поставила героїчну підніжку «Шахтарю» в його чемпіонській гонці – 3:3.
Та й у протистоянні з тієї ж «Олександрією» «сталеві» були сильнішими – 1:0 на виїзді та 2:2 вдома.
МОГЛИ ЗІГРАТИ ВНІЧИЮ З «ДИНАМО»
– Максим, був вже офіційний клубний вечеря: з керівництвом, тренерами, гравцями? Як начальство підсумував сезон?
– Як такого вечері не було: ми після гри з «Чорноморцем» в останньому турі відразу роз’їхалися. Були засмучені, адже команда програла вдома – 0:1. Так що прощання вийшло не дуже радісним.
– А для себе якийсь підсумок підвели?
– Не задоволений ні своєї, ні командною грою. Зайняли не те місце, яке планували. Хоча для новачка восьма позиція – це ніби й нормально, але це не межа наших можливостей. Багато очок втратили і багато ігор упустили.
– «Сталь» таким спуртом влетіла з другої ліги до прем’єр-ліги, що, думалося, і в еліті з перших турів почне шереху наводити. А ви зізнавалися, що перед матчем першого туру з «Динамо» був мандраж.
– Було таке. І хоча мандраж зі стартовим свистком зникає, приходиш до тями лише після фінального свистка. Зізнаюся, з кожним матчем у вишці стаєш більш досвідченим і впевненим, і з часом хвилювання минає. Але не зовсім
(посміхається).
– В цілому, до видалення Миколи Іщенка «Сталь» виглядала непогано на тлі чемпіона. Згодні?
– Виглядали непогано, але отримали непотрібний гол «у роздягальню», потім пенальті. Тому, вважаю, ми і в Києві цілком могли зачепитися за очки і забрати з «Олімпійського» нічию.
– Перемога в третьому турі над «Зорею» додала більшу впевненість?
– Так, це була наша перша перемога на такому рівні. Дуже ретельно розібрали гру «Зорі», грамотно закрили всі їхні сильні сторони.
– А в наступному турі ще один виграш: в «Олександрії», та ще й на її «Ніке» – 1:0. У попередньому сезоні в першій лізі ви так і не з’ясували, хто сильніший: двічі по 0:0 зіграли. Для вас адже це були не просто три очки, а щось більше?
– Безумовно. Якщо чесно, «Олександрія» вважається нашим одвічним суперником, матчі завжди проходять в упертій боротьбі. Багато знайомих там, кращий друг – Стас Куліш грає. Але, незважаючи на це, для нас поєдинки завжди дуже принципові, а перемогти на їх полі було вдвічі приємніше.
ДОВГИЙ ПАС ЗАМІНИЛИ КОРОТКИМ
– Але траплялися і помилки: нічия із «Говерлою» на виїзді (0:0), домашня поразка від «Волині» (1:2). Скажіть, саме через відсутність стабільності взимку зняли Володимира Мазяра?
– Це питання до керівництва. Хай там відповідають, я не в курсі.
– Команду до цього якось підготували чи новина застала зненацька?
– Ми були у відпустці. Коли повернулися, нам представили нового тренера.
– Шкода було прощатися з Володимиром Івановичем?
– Це людина, з яким ми пройшли шлях до вежі, з ним пов’язано багато спогадів. Але життя йде. Думаю, Володимир Іванович буде тренувати клуб прем’єр-ліги.
– Якими припущеннями ділилися з хлопцями, дізнавшись, що відтепер наставником буде іноземець?
– Чекали чогось незвичайного. Іноземний фахівець, це ж все нове, нові методики. І це завжди цікаво.
– Ван дер Меєр взагалі ні слова не розумів по-російськи?
– Кілька слів знав, він же у свій час працював в Академії донецького «Металурга». А з часом все більше і більше почав говорити.
– З чого він почав знайомство з командою?
– Він зібрав нас, розповів своє бачення гри. Зрозуміло і доступно пояснив, що і від кого вимагає.
– І одразу ж поїхали на збори в Туреччину. Пам’ятаю сюжети викликали жалість до вас: ранній ранок, хмарно, з моря бризки, а у вас пробіжка по березі. Багато міцних виразів почула спина ван дер Меєра?
– Збори проходили без нарікань. Готувалися, кожен раз нові тренування. Егиша Меликович за одну групу вправ відповідав: силову, на координацію, а Ерік більше з м’ячем з нами займався. Відразу зробив установку більше на пас, контроль м’яча, без довгих передач.
ЕРІК НЕ ЛЮБИТЬ РАЗМУСОЛИВАТЬ
– Ви якось обмовилися, що голландець вимогливий не тільки до підопічних, але і до себе. Що все кроси з вами бігав?
– Вимогливий, в першу чергу, в плані командної дисципліни. Він може сам не робити вправ, але прагне, щоб все виконувалося командою. Взяти навіть звичайний похід на сніданок, обід або вечеря: ми заходимо, і поки все не поїдять, ніхто не може встати з-за столу і піти. Так виховує командний дух.
– Ерік любить теорію? Довго вас мучить перед кожним матчем?
– Ні, все – в міру, у справі по суті. З кожним разом теорії були все коротше: він не любить багато размусоливать, все по справі говорить і розходимося.
– Наприклад, скільки часу розбирали «Шахтар» напередодні того пріснопам’ятного поєдинку? Ви згадували, що навіть матч з «Реалом» переглядали…
– Лігу чемпіонів ми дивилися самі, просто так, без теорії. А скільки розбирали? Чесно, і не згадаю, але не більше, ніж інші команди. Тренери просто вибирають матеріал, щоб було менше пояснень, щоб не перевантажувати.
– Нічия 3:3 з грандом. Це був кращий матч «Сталі» в чемпіонаті?
– Так, напевно. Цей матч був навіть краще, ніж з «Зорею». Давно не відчували таких емоцій. Поєдинок був важливий з психологічної точки зору.
– Максиме, ви забили свій перший гол у прем’єр-лізі і відразу в такому матчі. Чому не забрали додому м’яч, а лише футболку?
– Навіть не знаю. Чомусь вирішив лише футболку забрати
(сміється).
– Коли рахунок став 2:3 здалося, що ви втомились, і «Шахтар» дотисне. Ви в ці хвилини якось намагалися завести партнерів – по-капитански?
– Постійно розмовляємо на полі. Тренер вимагає, щоб не мовчали, а спілкувалися між собою. Так що на полі була велика взаємна підтримка.
– Над Іщенко по-доброму жартували, що так зіпсував настрій своєму колишньому клубу?
– Так, Колю трохи поподкалывали. Всі були раді, що йому вдався такий шикарний м’яч. Ви ж самі бачили: у нього навіть сил не було святкувати, все вклав в удар.
– Тоді, в березні-квітні «Сталь» видала вражаючу серію: обіграли «Говерлу» (1:0), зіграли внічию з «Ворсклою» (0:0) і «Шахтарем» (3:3), а потім ще й з «Металістом» (0:0). Ви нарешті почали розуміти, як грати «по ван дер Мееру»?
– Так, з часом, з кожним матчем все більше і більше розумієш, що вимагає тренер. Але все одно не вистачає реалізації! Начебто і моменти створювали, але не виходило забити.
ЗБИРАЮСЯ В ЗООПАРК
– В передостанньому турі ви обіграли на виїзді «Олімпік» (2:0). Тренер хоч і був задоволений, але все ж вас покритикував: «Після невдалої кінцівки першого тайму я дуже розлютився і всі висловив гравцям, які вже не були сконцентрованими». Лається він по-голландськи?
– По-англійськи. Але робить це таким чином, що і без перекладача все зрозуміло.
– А на тренуваннях Ерік такий усміхнений. Мій колега навіть назвав його «добродушним Фантомасом». Він може після заняття душевно поговорити або тільки команди віддає?
– Звичайно, може. Якщо щось не влаштовує, або, навпаки, сподобалось, він завжди скаже гравцеві в особистій бесіді.
– Можна тільки уявити, як він кричав у роздягальні після зустрічі з «Чорноморцем» в останньому турі: адже завершили сезон поразкою, та ще й домашнім – 0:1.
– Це матч, який варто забути, як страшний сон. Нам було так соромно перед уболівальниками, що не закінчили сезон перемогою… Не мали права будинку так грати! Наша найгірша гра в чемпіонаті. Навіть не знаю, що сталося.
– Зараз відпустка. Куди плануєте виїхати?
– Проводжу його в Києві, сестра тут живе. В основному з донькою Кірою гуляємо, їздимо по дитячим заходам, зоопарк збираємося. Ні, виїжджати за кордон не плануємо. Подумки вже готуємося до зборів, які розпочнуться 12 червня.
Thanks!
Our editors are notified.