Екс-гравець збірної України – про призначення Луческу тренером «Зеніту» і зникнення «Металіста»
Колишній футболіст московського «Спартака» і «Дніпра» Максим Калініченко поділився своєю думкою про призначення Мірчі Луческу головним тренером «Зеніту», а також розповів про свою співпрацю з «Металістом».
– Луческу очолив «Зеніт». Як оціните це призначення?
– Те, що він піде з «Шахтаря», давно стало зрозуміло. Але щоб в «Зеніт», та ще й так різко, – несподівано. Для «Зеніту» це дуже хороше придбання. Луческу багато років працював з бразильцями, а у пітерців як раз на провідних ролях португалоговорящие футболісти. З ними він знаходить хороший мову. Думаю, ще кілька трансферів з Бразилії відбудеться. Плюс Луческу чудово знайомий з нашим менталітетом.
– У липні тренеру виповниться 71 рік. Не бентежить це?
– Значить, бачить в собі сили працювати. У Санкт-Петербурзі йому буде простіше, одна виїзна гра у два тижні, тоді як в останні два роки з «Шахтарем» він проводив більше часу в літаку, ніж на землі.
– Чим заманив «Зеніт» Луческу?
– Гідна зарплата, амбіції клубу. Після Віллаш-Боаша це хороший вибір.
– Ви скептично ставитеся до португальцю?
– Нормально. Він провів хорошу роботу, мені подобалося, як грав «Зеніт» в останній рік. Не знаю, чого не вистачило. Може, ЦСКА і «Ростов» були хороші, але «Зеніт», що здійснив сильні трансфери і володіє бюджетом, зобов’язаний був вигравати чемпіонат.
– Який Луческу в роботі?
– Він довго будував «Шахтар», хоча методи виглядали небесспорными. Занадто явний акцент на бразильців – українці грають у чемпіонаті, а південноамериканці в єврокубках. Це трохи неприйнятно для мене. Розмовляв з хлопцями, знаю, як вони тренувалися. Хочеться попередити «Зеніт» – особливо у Луческу не забалуєш, серйозні тренування.
– Чого чекати від Луческу прем’єр-лізі? Якихось висловлювань, як це робив Віллаш-Боаш, пресингу арбітрів?
– Читав днями його висловлювання за 12 років у «Шахтарі», сміявся. «Чемпіонат на виїзді», «судді куплені», «чемпіонат Суркіса» і так далі. Впевнений, у вас буде щось подібне. Луческу чинить постійний тиск на суддів, суперника, лігу.
– Як Моуріньо?
– Луческу і футболістів полоще пристойно. Фергюсон ж казав, що спеціально суддів песочил, щоб арбітр наступного разу став більш обережним. Все заради перемоги. Кожне слово Луческу вивірено, це не емоції.
– Поговоримо про вашу клубній роботі. Що чекає «Металіст» надалі?
– Поки все в підвішеному стані. Має статися чудо, щоб ми залишилися у прем’єр-лізі. Хтось повинен дати мільйона два-три, тоді клуб отримає ліцензію. Така сума потрібна для початку процесу погашення боргів. Поки я ні від кого не чув, що є зрушення в цьому напрямку.
– Зараз на Україні це дуже велика сума?
– Річ у господаря. Я не думаю, що для нього це великі гроші. У клубі особисто я отримав хіба що тренерський досвід. Та ще в такий період. Багато чого відразу почерпнув. Але хочеться якоїсь визначеності. Не те щоб у мене на чолі кута стояли гроші, але потрібно знати: заплановані збори, є свіжий інвентар, вода, світло… Я не впевнений у майбутньому «Металіста» в такому вигляді і не готовий залишатися там ще дев’ять місяців. Нерви дорожче. Справа навіть не в грошах, які не платять, а в розумінні, навіщо все це потрібно і кому. Для себе розумію, що є три варіанти розвитку подій, і в двох з них не бачу себе в «Металісті».
– Тренерська кар’єра – пріоритет чи ви розглянете і адміністративні посади?
– Абсолютно не пріоритет. Цікаві пропозиції на то і цікаві, щоб їх розглядати. Я досить спокійно пройшов період завершення кар’єри футболіста. Так і не зрозумів, чому багато хлопці сильно переживають із цього приводу. Це стало Для мене ковтком свіжого повітря. Відчув себе вільною людиною, владним над своїм тілом. Якщо у мене щось болить, я просто не буду бігати. Відпочину, сяду, полежу. Що хочу, те і роблю. Абсолютно спокійно все це пережив. Думаю, якесь лихоліття в тренерському майбутньому теж переживу спокійно. Звичайно, хочеться чимось займатися, але це повинна бути цікава і стабільна робота. Не хочу однобокості. Мої останні три роки у футболі – це було однобоко. Я щось роблю, як можу, але навіть спасибі не чую.
– Українські і російські клуби і збірні зараз розводять на різноманітних турнірах. Ваше ставлення до цього? Правильно роблять, коли домішують політику і спорт, хоча зазвичай говорять, що все має бути навпаки?
– Ще довго будуть розводити. Я не думаю, що все це неподобство, що зараз коїться, скоро закінчиться. На жаль. Не буду вдаватися в свої політичні уподобання, але на сьогоднішній день я вважаю, що це правильно. Спорт як би поза політикою, але всі розуміють, що без неї ніякого спорту не буває.
– Розумієте, яка істерія підніметься, якщо в чвертьфіналі чемпіонату Європи Росія зустрінеться з Україною?
– Розумію. Але треба буде грати.
Thanks!
Our editors are notified.