Місце зустрічі шахістів: парк Шевченка

38 років у парку Шевченка: Анатолій Степанов не бачить міста, тому що постійно грає у шахи

Я тут постійний клієнт з 1977-го року, можете уявити? Я намагаюся не пропускати жодного дня, завжди приходжу в парк Шевченка. Я знаю всіх, і мене всі знають, запитайте будь-якого.

Коли ми грали на лавках, столів не було. Коли я приїжджаю в Одесу або Львів – там досі грають на лавках і не можуть поставити шаховий парк, щоб люди відпочивали, як тут.

От раніше цих навісів від дощу теж не було. Хоча вони зовсім не захищають від негоди, так як занадто високі. А столи раніше були дерев’яні, вони загнивали, падали, їх сто разів ремонтували. А ось 10-12 років тому поставили нарешті доброякісні, правда сидіння ще слабенькі.

Зазвичай я приходжу сюди в обід, а можу і піти в сім годин, і в десять. Взагалі я живу в Тарасівці, а в місто приїжджаю лише в парк Шевченка. Добираюся сюди приблизно годину. Я навіть не знаю, що відбувається зараз в місті. Буває, їду Києвом і дивуюся: скільки всього побудували, а я сиджу в цьому парку, і не бачу цієї краси.

Раніше я міг тут грати хоч цілодобово. Але одного разу я впав у відкритий люк на вокзалі, і з-за травм у мене лопнули капіляри. Тепер я більше двох-трьох партій не граю, починає боліти голова.

Я знаю тут всіх шахістів, знаю, хто як грає, у кого який розряд, і у кого його немає… А сам я кандидат у майстри спорту, раніше ось сильний був. А зараз пішов на зниження, так би мовити, старість бере своє, мені все ж 75 років…

Тут багато «туниядцев». Ось наприклад молодь – я приїжджаю вранці, а вони сидять і грають. А де вони працюють, заробляють, чим живуть? Поняття не маю. А запитати-то незручно.