Мірча ЛУЧЕСКУ: «Чемпіонат України неетичний і некоректний»

Екс-тренер «Шахтаря» пояснив, чому вирішив покинути донецький клуб

Екс-наставник «Шахтаря» Мірча Луческу, який нині очолює пітерський «Зеніт», розповів про те, чому прийняв рішення залишити донецький клуб.

– Чи Правда, що перші контакти з «Зенітом» були у вас ще у листопаді?
– Ні. Вперше ми зв’язалися в травні цього року і в тому ж місяці відбулася перша зустріч з керівництвом «Зеніту». Мій контракт з «Шахтарем» закінчувався 30 травня. Але ще в січні була інша зустріч з Ринатом Ахметовим. Ми довго розмовляли щодо мого майбутнього. І прийшли до спільного знаменника: продовжувати співпрацю не будемо. Причин виявилося кілька: ситуація на Україні, чемпіонат, рівень якого сильно впав. До того ж два останніх роки ми з «Шахтарем», по суті, жили тільки в літаках і готелях. Без наших уболівальників. Український чемпіонат в такій ситуації я б назвав неетичним і некоректним.

– Що саме ви маєте на увазі?
– Деякі клуби 80 відсотків ігор проводили на своїх полях: ті команди, у кого немає власних стадіонів, вони запрошували проводити домашні зустрічі у себе. Ми ж практично завжди грали на виїзді. Не хотілося б вдаватися в політику, але «Шахтар» мимоволі відчув, що є командою із зони політичного конфлікту. Виняток становили матчі Ліги чемпіонів, де ми все-таки представляли Україну. Тут було видно, що за нас вболівають. В інших зустрічах не відчувалося ніякої підтримки. На жаль. Я уявив собі подальші перспективи і зрозумів, що після 12 років у «Шахтарі» мені в такій ситуації буде дуже складно продовжувати кар’єру. Команду пора освіжати, брати нових гравців. Але робити цього ми не могли, як і впродовж останніх двох років, в ході яких не відбувся жоден трансфер. З іншого боку, до нашої радості, за ті ж два роки виросла гарна плеяда молодих футболістів. Та й те, що Ахметову в такій ситуації вдалося в принципі зберегти «Шахтар» на його нинішньому рівні, – це величезна справа і його величезна заслуга. Зробити це без «Донбас Арени» з її 50 тисячами постійних вболівальників «Шахтаря» було дуже складно.

– Тобто ще в січні ви домовилися з Ахметовим, що працюєте до кінця сезону?
– Так. Але з поваги до президента клубу, гравцям, уболівальникам до кінця сезону я ніде ні разу не згадав про це рішення. Аж до останнього матчу, який припав на фінал Кубка України. А коли в травні ми зустрічалися з керівництвом «Зеніту», я відразу сказав про це Ахметову. Не хотів, щоб це відбувалося за його спиною.

– «Зеніт» був єдиним клубом, хто зробив вам пропозицію?
– Ще був «Фенербахче». Але я обрав «Зеніт». А «Зеніт», напевно, обрав мене (посміхається).

– Виходить, в «Зеніті» знали, що ви йдете з «Шахтаря»?
– Так.

– Після 12 років у «Шахтарі» напевно було дуже важко розлучатися з донецьким клубом?
– Знаєте, думаю, що «Шахтарю» довелося б складно, сиди я в клубі. Для того щоб зробити крок уперед – а я по-іншому не можу, – потрібні певні зусилля. У даній же ситуації важливіше всього, як я вже сказав, зберегти команду хоча б на цьому рівні. Тому наше розставання стало своєрідним жестом дружби і взаєморозуміння між мною та президентом клубу.

– І все ж серце напевно обливалося кров’ю, коли прощалися з усіма?
– Розлучатися було дуже складно. «Шахтар» став для мене навіть не звичкою, а справжньою родиною. Але для футбольного тренера все це не повинно ставати проблемою. Приймаючи нову команду, тут же береш на себе величезну відповідальність. А значить, все, що було до цього, хочеш не хочеш, повинен залишити за спиною. Ось і «Шахтар» вже став частиною моєї історії.

– Як ви розлучилися з Ахметовим?
– Я дуже вдячний президенту клубу за те, що він мене зрозумів. Завдяки цьому зараз я вже почав нове змагання з самим собою. «Зеніт» – це вже нове життя. Все-таки за 12 років у «Шахтарі» робота в якійсь мірі увійшла в рутинний русло. Хоча ми створили команду, яка показувала видовищний футбол. За цей час змінилося шість поколінь гравців. Це стосується середньої лінії та атаки. Приходили молоді 18-річні хлопці, вигравали титули і йшли в хороші європейські клуби. Але за спиною у них знову хтось був. Постійно. Тому ми обходилися без сюрпризів: якщо когось продавали, то все одно залишалися практично на своєму рівні.

Але взагалі «Шахтар» – це клуб свого президента. Він шалено любить футбол, постійно знаходиться поруч з командою, приймає правильні рішення, побудував чудовий стадіон – мабуть, самий функціональний в Європі. Все це ми відчували. Навіть протягом останніх двох років, коли Ахметов, на жаль, не зміг побувати на жодній з ігор «Шахтаря».

Однак я сподіваюся, що даю останнє інтерв’ю на тему того, що було. Наступні нехай стосуються того, що буде.

Источник