Наставник «Дніпра» підбив підсумки сезону та поділився планами на майбутнє
Минулий сезон став для «Дніпра» справжнім випробуванням на міцність. Більшу частину дистанції в чемпіонаті і Кубку України підопічні Мирона Маркевича провели гідно. Отримуючи ж неоціненну загартування в Лізі Європи, мимоволі накопичили втому в матчах на внутрішній арені, що призвело до ігрового спаду.
Растранжирившей окуляри дніпровської команді довелося надолужувати згаяне в веснней частини чемпіонату. Відстаючи від йде третьою «Зорі» на сім очок, «Дніпро» не тільки зумів наздогнати конкурента за бронзу, але і випередити на п’ять пунктів.
І в цьому не було б нічого особливого, якби не важлива обставина: футболісти грали, незважаючи на велику заборгованість, що тягнеться ще з минулого року.
ДОЛЕНОСНЕ ЗБОРИ
– Здається, минулий сезон став для вас одним з найскладніших в моральному плані…
– Так і є. Перебувати в полоні фінансових, кадрових та інших проблем було непросто. Однак зараз вдаватися в подробиці не бачу сенсу. Це треба було пережити. Головне, що футболісти не «посипалися» і проявили себе справжніми бійцями.
– Проблеми зберігалися протягом усього сезону. Втомилися?
– Якщо чесно, то так. Будь-який тренер на моєму місці не був би в захваті від такої ситуації.
– Весняний спурт «Дніпра» з затяжної серією перемог багатьох здивував. Як вдавалося знаходити слова, переконуючи футболістів виходити на поле і добиватися максимального результату?
– Сильно старатися не довелося. Я один раз зібрав команду і сказав: «Хлопці, має місце така ситуація, і від цього нікуди не дінешся. А грати нам потрібно. «Дніпро» є «Дніпро», команду знають у Європі, та й вам самим це необхідно. Адже ви напевно захочете ще десь продовжити кар’єру. Тому потрібно проявити характер і, незважаючи ні на що, показувати хороший футбол». Це зібрання було на початку весни, після чого і самі футболісти зібралися окремо. Більше на цю тему ми не говорили.
– Після поразки від «Динамо» у стартовому весняному поєдинку ваша команда видала в чемпіонаті серію з семи перемог, однак на самому фініші спіткнулася на середнячкові – «Олімпіку».
– Це був останній матч, в якому я дав можливість зіграти футболістам молодшим і тим, хто мав меншу ігрову практику. Особливих завдань ми на цей поєдинок не ставили, так як результат вже не міг вплинути на місце в таблиці. Єдине, що сказав хлопцям: щоб не дай Бог в останній грі ніхто не отримав травму. З «Олімпіком» наша команда мала багато гольових моментів, але реалізували лише один.
– Коли відчули, що третє місце від «Дніпра» не вислизне?
– Після виїзної перемоги над «Зорею». Впевненості додав також великий виграш в Олександрії. Для «Дніпра» це були дві ключові зустрічі, після яких стало ясно, що бронзу ми вже не випустимо.
– Як тренер ви задоволені минулим сезоном?
– Незважаючи на труднощі, вважаю його одним з кращих у моїй кар’єрі. Я вже неодноразово говорив, що два останніх роки працював з класними футболістами, які, до того ж, порядні люди.
13 КІЛОМЕТРІВ ЗА ГРУ
– Чи багато було в минулому сезоні матчів, залишили почуття повного задоволення?
– Хороших ігор було достатньо. Насамперед, дві зустрічі з «Шахтарем», домашній поєдинок з «Зорею» в першому кубковому півфіналі. Гарною була гра у Львові з «Карпатами».
– Скандальний матч з «Зорею» у другому півфіналі Кубка України вас засмутив?
– Віддаю належне супернику. «Зоря» – хороша команда, яка перемогла завдяки належному настрою. Думаю, якби у нас всі основні гравці були на полі, ми пройшли б у фінал однозначно. На жаль, із-за дискваліфікації та від’їзду Матоса виставити оптимальний склад не змогли. Це і дало тріщину.
А що стосується кінцівки матчу, футболісти, звичайно ж, не мали права так поводитися. Адже проявом емоцій нічого не зміниш. Суддя не дуже-то хотів, щоб «Дніпро» пробився у фінал – це було видно з самого початку. Але це футбол, і з такою його складовою потрібно миритися. Нашим гравцям треба було тримати себе в руках – ми б уникли нікому не потрібної дискваліфікації.
– Як вважаєте, шість місяців дискваліфікації для Руслана Ротаня та Романа Зозулі – суворе покарання?
– Могло бути й гірше.
– Хто з футболістів так і не зміг розкрити себе повною мірою в минулому сезоні?
– Сказати, що хтось зіграв погано, не можу. Всі старалися. В ході сезону додали у грі Руїс, Чигринський, так і Матос. Шахов був у нас лідером, а Зозуля, навіть пропустивши ряд матчів з-за проблем зі здоров’ям, також вніс лепту в підсумок виступів «Дніпра». Він був душею команди. Роман забивав трохи, але його присутність на полі позитивно позначалося на грі.
– А що скажете про хорвата Івана Томечаке?
– Він вміє грати у футбол. Але Томечак – гравець не рівень «Дніпра».
– В національній команді «Дніпро» постійно представлений групою гравців. Виклик Євгена Шахова в збірну України – виправданий крок?
– (Жваво). Євген заслужив це право. Він футболіст у всьому розумінні цього слова. Можливо, Шахов виглядає не надто яскраво, але виконує великий обсяг роботи. Менше 13 кілометрів за гру не пробігає.
Найголовніше, що у нього є майстерність. Шахов вміє віддати пас і забити. Це цінне поєднання. Його запрошення у національну команду вважаю виправданим. Якщо тренери довірять йому зіграти, цей футболіст нічого не зіпсує. Тільки допоможе. Це точно.
ПОСВАТАТИ В «ШАХТАР»
– Чи вдалося вам підібрати ключі до специфічного характеру Євгена Селезньова?
– Особливих проблем у мене з ним не було. Селезньов «Дніпру» допоміг, забивав важливі м’ячі.
– Новину про його перехід в «Кубань» вас засмутила?
– По правді кажучи, здивувався, що він туди йде. Хоча у нього було чимало хороших пропозицій – зокрема, від «Брюгге», Селезньов чомусь вибрав команду, яка постійно в боргах. І погорів на цьому. Додатково до всього, його звинуватили в здачі ігор.
Але такого і близько не може бути, адже я його добре знаю. Євген – порядний хлопець, і по цій частині звинувачення безглузді. У клубі придумали цю версію, щоб себе якось виправдати. Вважаю, перехід Селезньова в «Кубань» був помилкою.
– Хтось із молодих гравців, які побували з «Дніпром» на зимових зборах, по весні вас порадував?
– Зимова спільна робота, скоріше, була для них певним авансом. Ми взяли молодь на збори, щоб вони відчули, що таке дорослий футбол. Пізніше дивився поєдинки за участю цих хлопців за дубль, і можу сказати, що вони стали іншими. Трохи подорослішали. Але поки їх рано ставити в склад.
Всьому свій час. Молоді потрібно три-чотири роки, щоб зміцніти і обтертися на ігровому рівні. І це при тому, що всі вони будуть грати разом, незважаючи на результат.
– Які перспективи запрошеного минулої зими з «Сталі» Володимира Адамюка?
– У нього немає необхідної школи. Хлопцеві потрібно йти в команду простіші, де він міг би набиратися досвіду – в ту ж «Сталь», «Чорноморець», «Карпати» або «Олімпік». Адамюк має хороші фізичні дані, але тактика і техніка залишають бажати кращого. Він іноді виходив на поле, а його трясло від хвилювання. І хоча ми Володимира заспокоювали, це все ж позначилася. Тим не менш, вважаю, завдяки своїм даними він може вирости в хорошого гравця.
– Чи відомо вам, скільки футболістів «Дніпро» недорахується цього літа?
– Не знаю. Мені нічого з цього приводу не говорять. Кілька днів тому я дзвонив в клуб, однак генеральний директор Андрій Стеценко сказав, що якщо будуть якісь новини, він мені повідомить.
– Думки про майбутнє «Дніпра» в період довгоочікуваного відпустки вас часто відвідують?
– Звичайно! У цьому клубі я провів два не найгірших року. На жаль, з командою, яка була однією з найкращих у Європі, поки невідомо що буде. Зрозуміло, майбутнє «Дніпра» мене турбує. Хочеться, щоб команда існувала і далі. І не просто існувала, а була на виду і досягала високих результатів.
А що стосується мене особисто, то останнім часом куди тільки ваші колеги не сватали в «Шахтар», то ще кудись. Побачили на одному з матчів донецької команди – все, що я «йду» в «Шахтар»! Хоча у мене взагалі ніяких переговорів з цим клубом не було! Можете так і написати. Звідки тільки беруться ці чутки…
Thanks!
Our editors are notified.