– Алло, у вас колосальний досвід роботи в модельній індустрії. Зараз ви надаєте шанс молодим і перспективним людям з амбіціями супермоделей також досягти успіху в кар’єрі. З проекту “Топ-модель по-українськи” вже вийшло більше десятка успішних дівчат і хлопців, що працюють як в Україні, так і за кордоном. Днями стартував новий сезон телепроекту. Чим він відрізняється від попередніх, і які ваші враження від зйомок?
– Напевно, відмінність полягала в тому, що в новому сезоні ми спочатку починали працювати з тими учасниками, які вже представляли. Тому шукали цікаві акаунти, цікавих моделей. У нас там вайнери, блогери, тобто, люди, яким є що сказати. І які не бояться камер, вміють себе подати.
Це схоже на експеримент: що буде, якщо взяти людей нинішнього покоління, які мають велику кількість передплатників у соціальних мережах, розуміють, як працює цей бізнес. Що це не просто моделінг, а глобальний шоу-бізнес, де клієнтам і дизайнерам цікаві особистості, а не просто красиві картинки.
Раніше наша відправна точка була іншою – ми брали людей, які ніколи в житті не говорили на камеру і не стояли перед фотографом. Зараз же все інакше.
Друге – сезон знову змішаний. Але, мені здається, що в цей раз типажі ширше, адже якщо подивитися на наших хлопчиків, вони абсолютно різні.
Є і спортсмен, і красень, і метросексуал, і брутальний, татуйований хлопчик… І дуже складно уявити, за яких інших обставин ці люди могли б знаходитися поруч. За дівчаткам у нас ситуація більш спокійна – вони, в принципі, всі цікаві і красиві. Між собою ми називаємо цей сезон – “Сезон толерантності”, тому що у нас є і представники різних меншин…
– Чому вирішили змінити концепцію набору: замість простих людей взяти тих, хто вже відомий в певних колах?
– Тому що це дуже актуальна тема. Зараз я можу з упевненістю сказати, що в моїй модельної роботі Instagram грає дуже велику роль. Коли ти приходиш на кастинг і заповнюєш анкету, там просять вказати номер, прізвище, агентство. А четверта колонка на всіх кастингах – твоя соціальна мережа. Їм важливо, що ти за людина, як себе позиціюєш, і що з себе уявляєш. Це те, що дуже актуально. Друге – важливо знати, що у всіх світових агентствах відкрився департамент инфлюенсеров (популярні в соціальних мережах люди, які мають вплив на аудиторію з точки зору краси і моди – Ред.), а не тільки моделей. Мені здається, ця глобалізація, яка відбувається зараз, простежується і в моді. Нерідко в fashion приходять люди, у яких навіть немає модельних даних…
– Наприклад, те, що нам показує Дольче (бренд Dolce&Gabbana славиться своїми експериментальними колекціями та нестандартним підходом до підбору моделей для показів – Ред)?
– Так, особливо на показах Дольче. Бренд дуже комерціалізується. Всім потрібно продавати, і вони шукають велике охоплення. Тобто, ми не просто вирішили, що нам з глядачами так буде веселіше і цікавіше, а це дійсно дуже актуальна тема.
– Яка ж вона, модель нового покоління, як би ви його охарактеризували?
– Це людина, у якого сформувалася своя думка. Це людина, яка вміє свою думку транслювати себе подавати. Це модель, яка є лідером думок, тобто тим самим инфлюенсером. Яскрава і харизматична особистість. Це такі нотки, які дуже складно відчути. Я якось була на зйомках, і там було дуже багато моделей. Зайшла В гримерку Наомі (Наомі Кемпбелл, одна з найбільш відомих у світі моделей – Ред).
Вона увійшла, ніхто нічого не говорив, але ти просто в якийсь момент обертаєшся… У неї така енергетика, що змушує тебе обернутися. А людина просто з’являється в просторі! І ми теж хотіли знайти такої людини. Дівчину або хлопця з зовнішністю, на яку дивишся, і тобі хочеться продовжувати дивитися. Причому вона або він не обов’язково повинні бути красивими, просто притягувати своєю енергетикою погляд.
– А питання зовнішності відіграє ключову роль? Тобто це повинна бути модель стандартних параметрів, або ви розглядаєте і представників формату plus-size? Адже зараз дуже популярно рух боді-позитив?
– Параметри зараз, як і раніше є вхідним квитком у моделінг. Але для того щоб втриматися, ще потрібно бути “персоналити”. Тобто, в ідеалі для мене це людина, яка об’єднує обидві якості. Щоправда, бувають випадки, коли “персоналити” настільки крута, що це дозволяє закрити очі на зовнішні показники. Чи буде ця модель нового покоління, у якої, образно кажучи, попа в метр, виходити на подіум? Відповідь – ні, тому що вона не пройде по стандарту. Але чи буде вона заробляти гроші і буде цікава брендам, які стануть купувати у неї рекламу? Так, однозначно. В принципі, на сьогодні в цьому і є суть моделінгу. Але це не подіумний варіант. Більшість дизайнерів як і раніше орієнтуються на худеньких.
– Якщо мова йде не тільки про числових параметрах, тобто показниках в сантиметрах, а про інших? Скажімо, зовнішніх відмінностей моделі (іноді це можуть бути родимі плями, шрами, нестандартна форма очей або інших рис обличчя тощо)? Чи має шанс на успіх модель з нестандартними візуальними характеристиками? Приміром, модель Вінні Харлоу, яка зараз користується великим попитом в США і Канаді (дівчина хворіє на вітиліго, у зв’язку з чим все її тіло вкрите великими плямами – Ред). Вона ж домоглася успіху, незважаючи на нестандартну зовнішність.
– Вона неймовірно крута! А якщо ти крута, то це не має значення. Тут як раз той випадок, коли чоловік свій мінус звернув на плюс. Погодьтеся, вона дуже красива. Навіть якщо заховати її плями під гримом, вона залишиться такою ж красунею. У її випадку це просто особливість, яка грає їй в плюс. Будь-які нестандартні риси, якщо вони дійсно чіпляють погляд, моделі тільки на руку. Інакше нецікаво.
– Уявімо ситуацію: на кастинг до вас прийшов чоловік з дуже фактурної зовнішністю, яку без праці можна “продати”, але при цьому сама модель з купою комплексів, скромна, затиснута. У неї був би шанс потрапити на проект?
– Відразу скажу – ні. Тому що вона просто не витримає конкуренції. Сказала цій дівчинці: давай заберу тебе в агентство, я тебе “пакую”, і ти летиш завтра в Токіо, Нью Йорк, Париж, Мілан. Але в проект – ні, тому що вміння себе подавати, бути цікавим глядачеві – це фільтр номер один.
– Все ж поза проекту дали б шанс такій людині?
– Безумовно. І навіть допомогла б подолати свої комплекси і невпевненість в собі. У нас є штатний психолог, і це не жарт. Він працює з моделями, допомагає їм у особистих питаннях. Я вважаю, що це дуже важливо і правильно. Скажу навіть так: у неї було б більше шансів побороти свої комплекси в реальному моделинге, тому що це більш тривалий процес, який дозволяє від них позбавлятися, ніж у проекті, коли тебе занурюють у конкуренцію з 14-ма учасниками. І всі вони будуть тобі говорити, що ти худа, товста, страшна, крива, коса… В таких умовах побороти невпевненість нереально в принципі. Може стати ще гірше.
– У вас на початку кар’єри також були присутні певні комплекси? Адже ви не були повністю задоволені своєю зовнішністю?
– У мене на початку кар’єри були комплекси, рівно до власне початку цієї кар’єри. Я завжди вважала, що занадто худа, некрасива. Безпосередній старт кар’єри був позбавленням від них. Тому що коли почула від топових фотографів, що я класна, від дизайнерів – що я не худа, а як раз те що треба, мої комплекси випарувалися.
– Ми говорили про боді-позитиві. Як ви взагалі ставитеся до цієї хвилі? Тим більше що у вас є модельне агентство. Готові працювати з моделями такого формату?
– Ні, тому що вони не продаються, якщо говорити про агентстві, як про бізнес. Ми розуміємо, що на даний момент продається те, що підходить під чіткі параметри. Париж хоче конкретно стегна 88 см, Нью-Йорк хоче конкретно комерційне особа, Азія хоче “бебі-фейс”, тобто, на ринку поки глобальних змін немає. Є “зрушення” щодо боді-позитиву, але мені здається, що це поширюється не на моделінг, а на самовідчуття людей. Дійсно, на останньому Fashion Week я була в Нью Йорку, ходила на кастинги і бачила різних моделей, у тому числі і моделей plus-size. І на подіумі це виглядає круто. Вважаю, що це дуже доречно і повинно існувати, але, на жаль, в Україні дуже погано продається. Швидше – в Америці, але в США і своїх моделей plus-size вистачає. Тобто, якщо ми говоримо про агентстві – тут я візьму дівчинку plus-size, зроблю їй портфоліо і відправлю працювати в Нью-Йорк – там вона заробить гроші, а я отримаю свою комісію як агент. Але зараз це з області фантастики, тому що в Нью-Йорку вже є напрацьовані агентства, у них є клієнти і американки, які заповнюють цю нішу.
Зараз затребувані худі, форматні слов’янки, тому що слов’янки красиві і з прекрасним типажем. Тому у нас є можливість заповнити дефіцит їх там. А з повними моделями це малоймовірно. Якщо обговорювати глобально, вважаю, що немає нічого поганого в тому, що змінюються стандарти. Так, не обов’язково гарна жінка, – худа. Є багато красивих повних жінок і мені це, напевно, навіть більше подобається, ніж модельні параметри. Головне, щоб не страждало здоров’я. Я – за здоровий спосіб життя. Якщо людина повна сил і відчуває себе добре, аналізи в порядку – це відмінно. Якщо жінка маленька і важить більше 100 кг, напевно, навряд чи можна говорити про якесь боді-позитив, тоді потрібно щось змінювати.
– Як ви оцінюєте стан модельного бізнесу в Україні в цілому, ми робимо якісь успіхи?
– Ні, в плані бізнесу, на жаль, немає. Його у нас, як такого, практично не існує. Це дуже довга ланцюжок. І моделінг, напевно, одне з останніх ланок у цьому ланцюгу, тобто спочатку йде виробництво, споживач. У нас просто немає тих обертів, звідки дизайнер міг би витягувати зарубіжні гонорари. І моделі, які працюють тільки в Україні, не зможуть себе забезпечити.
– А що щодо fashion?
Fashion у нас, безумовно, дуже розвинений. Багато надзвичайно талановитих хлопців, і покази на рівні якості колекцій продаються за кордон. Але поки це не переросло в гонорари для моделей. Ми зараз говоримо дуже предметно. У нас весь дохід від моделінгу йде з-за кордону, дизайнери за покази не платять, принаймні, велика частина дизайнерів. Якщо говорити про це як про професії (а професія “я працюю і себе забезпечую”), то модель в Україні не може себе забезпечити, працюючи тільки моделлю. Тобто, навіть у затребуваною моделі гонорарів за зйомки і покази недостатньо для того, щоб жити.
– Повернемося трохи до проекту. Які ваші відчуття від того, що “Топ-модель по-українськи” перейшла на україномовні ефіри? Це ускладнило робочий процес?
– Так, із-за мови складніше. Не буду кривити душею, мені це далося нелегко. Коли ми прийняли рішення, що будемо робити україномовний сезон, до зйомок залишалося півроку. Я український ніколи не вчила – ні в школі, в Криму, ні в університеті у нас його не викладали. Те, як розмовляю зараз – це півроку занять з нуля. І, звичайно, було важко. Коли ти відчуваєш, що обмежений, це викликає невдоволення собою і невпевненість: намагаєшся підібрати слова, і не можеш.
– Складно поєднувати моделінг, зйомки проекту, особисте життя? Як вам це вдається?
– Складно. Я часто літаю з дитиною. Чоловік терпить. Поки що. Дитина тут, чоловік прилітає – це важко. Думаю, не стільки мені важко, адже я була занурена в процес і взагалі не помітила, як пролетів чотири місяці зйомок проекту Нового каналу. Тяжко йому. Важче, ніж мені, бо він у Нью-Йорку, і йому, напевно, дуже самотньо.
– Які поради ви б хотіли дати тим, хто хоче потрапити в ваш проект і стати затребуваною моделлю?
– Бути готовим орати, напевно. Навіть не тяжко працювати, а саме орати. Буде реально важко у всіх відносинах. Треба бути чесним, відкритим, показувати всі грані свого характеру. Бути готовим до жорсткої критики з боку як експертів, так і інших учасників команди. Я б порадила також розширювати свій світогляд до того, як вони прийдуть сюди. Хоча б мінімально розбиратися в моді, брендів, дизайнерів і термінології. Необхідно розуміти що до чого, і що вони, можливо, роблять не так. Інакше з людиною буде дуже важко працювати.
Thanks!
Our editors are notified.