Ольга Животкова (Бажана) – співачка, а також автор пісень, які прославились на всю країну. Її композиції увійшли в репертуар Аніти Цой, Іраклі, Б’янки, Міки Ньютон, 5sta Family і багатьох інших. viva.ua з’ясувала, як складався шлях Ольги до успіху, чи легко їй працювати з артистами і якими піснями вона пишається найбільше.
Почалося все десь років 9, коли я вчилася грати на бандурі. До того часу я вже встигла закохатися в свого однокласника Женю і страждала від нерозділеного кохання. Одного разу в книзі я натрапила на слова пісні «Цвите Терен». Я тоді не знала, що така пісня вже є, а оскільки сюжет повністю відображає мої почуття, вирішила написати пісню сама. Ще довго я виконувала її на всіх академічних і відкритих міських концертах. До речі, я досі вважаю, що вона має право на існування, гарна вийшла, хоч і трохи сумна.
Як зараз батьки ставляться до твоєї професії?
Батьки вже давно прийняли мій вибір. Я народилася в родині дуже відомих спадкових художників. Мої близькі були впевнені, що я продовжу династію, але гени мого прадідуся-композитора дали про себе знати. Я впевнена, що людина завжди відчуває своє покликання, йому просто не потрібно заважати. Мені не заважали, але сказали: раз так, значить, роби все сама. Мене це не злякало, а навпаки, сподвигло більше працювати і отримувати величезне задоволення від процесу.
Що саме тобі подобається у власній творчості?
Творчість – це і є я. Від кожного етапу я отримую кайф. Я знаю вже всі деталі і навіть відчуття в тілі на кожному етапі написання музики. Для мене пісня – це
сконцентровані думки і почуття, може, історія кохання, може, ціле життя, але стиснута в 3 хвилини. Ось цим я дуже люблю займатися: просіяти, проціджувати свої почуття, щоб залишилося головне.
Які виникають складності в роботі з артистом?
Я дружу зі своїми артистами, намагаюся їх розуміти і відчувати. Робота над піснею або запис – це магія, моє завдання-постаратися допомогти артистові наповнити композицію потрібними почуттями та емоціями. Труднощі можуть виникнути технічного характеру, але туди я намагаюся не лізти, для цього є спеціально навчені люди.
Розкажи про свою співпрацю з Анітою Цой. Як ви познайомилися? З якої пісні починали спільне творчість?
З Анітою ми познайомилися, мені здається, ще в минулому житті. Наша дружба почалася з першої зустрічі, любов і все тут. Сміх, сльози, плани, пісні, нескінченні ідеї. Ось і зараз ми працюємо над черговою піснею, вона обіцяє бути дуже емоційно сильною!
Який стиль музики тобі ближче? Є відчутна відмінність між твоїми авторськими піснями і музикою, яку слухаєш в машині?
Я люблю різну музику. Я можу плакати в машині від Бетховена або Шопена, але звичайно, між ними і моїми піснями є відчутна відмінність. Я люблю драматичних композиторів, я більше лірик, люблю, коли коле, ріже, пече, коли ком у горлі. Хоча, звичайно, пишу абсолютно різні пісні.
Якщо не пісні, чим би ще ти могла заробляти на життя?
Я вдячна Богу за можливість займатися улюбленою справою і заробляти на цьому. Я ставлюся до цього швидше як до справи життя, ніж роботі. Але якщо б не писала, швидше за все, шукала себе в творчому середовищі, мені це ближче.
Яку з пісень власного твору ти вважаєш найбільш успішною?
Успішність пісні – це величезна робота, зроблена не тільки автором і артистом, має збігтися безліч інших факторів. Звичайно, це пісня, з якої все почалося – Happy end групи «Пара нормальних». Це моя перша пісня, яка пішла «в народ». «Бережи мене» у виконанні Аніти Цой, яка отримала безліч нагород і звучить досі. Звичайно, «Здрастуй, мій місто» – неофіційний гімн Донецька.
А взагалі, успішність пісні – це коли ти приходиш на концерт артиста, сидиш у залі й дивишся на очі людей, які щиро плачуть і сміються під твої пісні. І не з-за розкрученості і впізнанності, а тому що зворушило, тому що потрапила в серце.
Thanks!
Our editors are notified.